Чи стане Білорусь новим Кримом – наступним об'єктом анексії для Кремля?

Новий Крим

Чи стане Республіка Білорусь новим Кримом, наступним об'єктом анексії для кремлівського режиму?

Схоже, після зустрічі російського та білоруського президентів і обіцянки Володимира Путіна допомогти Олександру Лукашенку півторамільярдним кредитом, це питання вже не виглядає таким теоретичним, яким було ще декілька тижнів тому. Тому що ми не знаємо, чим збирається Лукашенко розраховуватися з Путіним за цю демонстративну щедрість. Відомо одне: грошей у білоруського президента немає, економіка його країни не в найкращому стані та протести проти фальсифікації президентських виборів тільки його погіршують. Але якщо не можна розрахуватися грошима, то, певно, можна суверенітетом?

Порівняння з Кримом аж ніяк не випадкові. Згадаймо, як приєднали до Російської Федерації український півострів. Російське законодавство не передбачає можливості приєднання до країни регіонів інших держав. І тоді Крим у спішному порядку був проголошений незалежною державою, а Росія визнала його незалежність, як і незалежність Севастополя. А вже потім у цій «незалежній» державі був проведений фіктивний, за висновком ООН, «референдум», учасникам якого навіть не пропонували висловитися з приводу суверенітету Криму. Натомість запропонували висловитися про приєднання «незалежної держави» до Російської Федерації.

І вже потім це «рішення кримчан» було схвалене російським конституційним судом, парламентом і президентом. Точно відповідно до російського законодавства, яке дозволяє приймати до складу Росії інші держави. І зазначу, до речі, що це було аж ніяк не безпрецедентне рішення. У 1944 році таке ж рішення, і навіть без всякого референдуму, було ухвалене щодо Тувинської Народної Республіки, яка з незалежної держави, визнаної Радянським Союзом, стала звичайною автономною областю у складі РРФСР.

Із Білоруссю, схоже, все відбувається ще простіше, ніж із Кримом і навіть з Тувою. Для того, щоб приєднати Білорусь, Росії не потрібно відривати її від якоїсь іншої держави. Але, на відміну від Тувинської Народної Республіки, суверенітет якої ніким, окрім Москви, не визнавався, і на територію якої претендували до 1944 року і Китай, і Монгольська Народна Республіка, суверенітет якої також був під питанням, Білорусь ‒ визнаний суб'єкт міжнародного права. Для її приєднання до Росії, думаю, достатньо, щоб парламент ухвалив відповідні рішення, а народ на референдумі його схвалив. Ну а як відбуваються в Білорусі голосування, ви вже знаєте.

Запропонувавши Олександру Лукашенку гроші, Володимир Путін, по суті, видав йому аванс. Тепер білоруський правитель має продемонструвати російському колезі, що здатний впоратися з власним народом і придушити протест проти фальсифікації виборів голови держави. Упевнений, Лукашенко має довести білорусам, довести силою, що важливо не те, як люди голосують, а те, як влада підраховує голоси.

І от, якщо це у нього вийде, тоді Москва, думаю, зможе без особливих хвилювань запустити новий «інтеграційний процес». Процес, який може завершитися поглинанням Білорусі. І не має жодного значення, скільки жителів цієї країни братимуть участь у референдумі, на якому поставлять питання про приєднання до Російської Федерації, і яка кількість білорусів погодиться зі зникненням власної держави. Важливою буде цифра, яку вранці оголосить голова білоруського Центрвиборчкому. Ну а протести проти фальсифікації підсумків цього голосування будуть придушені вже не тільки білоруськими, а й російськими силовиками. Адже російські силовики будуть у Білорусі у себе «вдома».

А Лукашенко, який стане співучасником цієї спецоперації, я впевнений, зможе вже безбоязно обиратися головою нового суб'єкта федерації. Ну або вирушити на почесну пенсію у верхню палату російського парламенту, спеціально придуману для таких, як він. Утім, доля білоруського правителя мене не дуже хвилює, куди сильніше турбує доля країни, якою він може торгувати.

Адже саме зараз вирішується, чи зможе білоруське суспільство протистояти лукашенківському авторитаризму та російської експансії, або ж воно змириться з насильством і Білорусь стане ще одним Кримом.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода