Питання чесності: Крим і білоруси
Колишній кандидат на посаду президента Білорусі Світлана Тихановська ‒ учасники протестів у Мінську та інших містах цієї країни вважають її переможцем виборів голови держави ‒ в інтерв'ю Литовському телебаченню сказала, що не хотіла порушувати питання Криму, адже представники опозиції «не хотіли, щоб це питання якось роз'єднало нас».
На перший погляд, логіку Світлани Тихановської не так складно зрозуміти. Проти фальсифікації підсумків президентських виборів у Білорусі та авторитарного режиму Олександра Лукашенка виступають найрізноманітніші люди ‒ й у них може бути різне ставлення до питання про окупацію Кримського півострова Російською Федерацією. Але, з іншого боку, впевнений, питання Криму ‒ це таке ж питання про чесність, як і питання про результати президентських виборів у Білорусі.
Адже якщо ти згодний із тим, що якась держава може за допомогою сили та погроз захопити територію іншої держави, провести там сфальсифікований референдум і на підставі цього підтасованого голосування оголосити чужу територію своєю, а громадян, які живуть на цій території ‒ громадянами своєї власної країни, то чому ти не можеш погодитися з фальсифікацією підсумків президентських виборів у своїй власній країні?
І в тому, і в іншому випадку – все вирішується за допомогою сили, і в тому, і в іншому випадку – важливий не твій голос, а автомат у руці «ввічливого зеленого» диверсанта, який, схоже, вже чистить зброю в очікуванні наказу стріляти у протестувальників ‒ громадян Республіки Білорусь. І в тому, і в іншому випадку – йдеться про порушення права, про неповагу до людей, про презирство до державних інституцій. І в цьому дії президента Росії Володимира Путіна, упевнений, нічим не відрізняються від дій президента Білорусі Олександра Лукашенка.
Саме тому я наполягаю на тому, що питання про окупацію Криму має зовсім не роз'єднувати, а об'єднувати білорусів. Що люди, які виступають проти фальсифікації підсумків президентських виборів у власній країні, мають із такою ж упевненістю виступати проти окупації Криму Росією саме тому, що і фальсифікація, і окупація ‒ це явища одного порядку.
І в міру розвитку білоруських протестів необхідність розуміння цього простого факту стає, думаю, все очевиднішою. Уже Світлана Тихановська, яка була гранично обережна з питаннями про Крим у дні президентської передвиборчої кампанії, зараз, в інтерв'ю Литовському телебаченню прямо говорить, що «Крим відійшов іншій державі всупереч міжнародним законам».
І, схоже, така ж еволюція відбувається і в самій Тихановській, і в її співвітчизників за багатьма іншими принциповими питаннями. Якщо практично всю свою передвиборчу кампанію Тихановська зверталася до білорусів російською мовою, то тепер, перебуваючи у вимушеній еміграції, вона все частіше звертається до співвітчизників їхньою рідною мовою, вигнання якої з державних інституцій та суспільного життя стало одним із важливих «досягнень» правителя.
Якщо протести починалися під червоно-зеленими прапорами, які асоціюються не стільки з самою Білоруссю, скільки з авторитарним режимом Лукашенка, то зараз практично завжди ми бачимо в учасників протесту національні біло-червоно-білі прапори білоруського народу. І це логічно.
Тому що проведення чесних виборів ‒ тільки один з елементів державного самовизначення Республіки Білорусь і відродження білоруського народу.
Без поваги до своєї мови та своєї національної символіки, без прихильності до права ‒ серед іншого і розтоптаного Кремлем у Криму міжнародного права, говорити ні про суверенітет Білорусі, ні про відродження білоруського народу та формування білоруської політичної нації, впевнений, просто не доводиться.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
