15 батальйон територіальної оборони (нині – 15-й окремий мотопіхотний батальйон «Суми», Збройні сили України), перший призов, гарячий 2014 рік. Оборона Попасної, селища Троїцького – така військова «географія» сумчанина Ігоря Мироненка. Повернувшись додому 2015 року, боєць зрозумів: відтепер його завдання – підтримувати побратимів і допомагати тим, хто був важко поранений у боях. І Мироненко зайнявся конструюванням так званих «лежачих» велосипедів, що їх для спортивної реабілітації потребують ветерани з обмеженими фізичними можливостями, Мироненко розповів Радіо Свобода.
– Моя ідея, мої плани підтримати побратимів з’явились не на порожньому місці: на Донбасі чи не найбільше мені запам'яталась родина місцевих мешканців, у яких син загинув. Вони їздили до нас у підрозділ на свята та привозили смачні страви. Ми ніби як були їм за їхнього сина, це відчувалось по тому, як тепло вони до нас, бійців. ставились. Дуже хотілось їх розрадити, але я не знав тоді і дотепер не знаю, як їм допомогти.
Зона бойових дій, Донбас, 1 жовтня 2015 року
Коли я повернувся, то розумів, що війна не закінчується, – і щоб хлопцям було що боронити, мені доведеться будувати. То ж я полишив стару роботу (працював інженером), зібрався з друзями, які мене підтримали, й ми розпочали свою власну справу – створили «Відкриту майстерню bobry.in.ua».
«Лежачий» велосипед Ігоря Мироненка
– Чому саме «лежачі велосипеди»?
– «Технічна думка» у мене від початку тяжіла саме до «лежачих велосипедів», яких потребують у процесі спортивної реабілітації бійці з важкими пораненнями або ампутованими нижніми кінцівками. А виробляють в Україні такі велосипеди буквально кілька осіб та компаній.
Наш велосипед не є унікальною моделлю, я для цього велосипеда використав вузли різних веломоделей
Я вже розповідав, що наш велосипед не є унікальною моделлю, я для цього велосипеда використав вузли різних веломоделей, частину їх купував через інтернет.
– Яку ще продукцію виготовляє ваша команда?
– Ми збираємо дерев’яні і диктові «збірні конструкції», такі, як будиночки для ляльок, іграшки тощо. Деякі деталі виробляємо на 3D-принтері. Це не просто іграшки чи збірні конструкції, – такі речі в освіті використовують, а в Україні й у медицині: поранені бійці збирають такі конструкції для розробки дрібної моторики пальців рук.
– Цього року ви перемогли в одному з проектів на підтримку ветеранського бізнесу. На що плануєте витратити кошти?
– Так, я виграв грант у розмірі 52 тисячі гривень у рамках проекту «Форум соціального підприємництва: ветеранський бізнес». Кошти підуть на розширення бізнесу з конструювання «лежачих велосипедів» і складаних іграшок з дерева.
Мені здається, що ветеранський бізнес має перспективу в Україні, адже це завжди бізнес людей, які мають складний життєвий досвід, загострене почуття справедливості і завжди готові підтримати побратима. Сподіваюсь, що ветерани будуть мати підтримку там, де вони проживають, а ми готові допомагати побратимам, які хочуть запустити власну справу.
Ігор Мироненко, ветеран АТО, підприємець, конструктор