«Поверніть мені 2007» – цей вислів не дарма постійно з’являється в постах людей в інтернеті. Окрім масового поширення онлайну, початку епохи гаджетів та багатьох інших атрибутів, ця фраза символізує субкультури. Емо, панки, готи, репери, неформали, рокери. Дуже чіткі візуальні образи, стиль одягу, сфери інтересів і навіть світогляди досі згадуються з ностальгією.
Субкультури – ще один символ нульових, про який розповідаємо в подкасті Радіо Свобода «Українські нульові»: про культуру та артефакти двохтисячних років.
Подкаст можна послухати на платформах Apple, Google, Castbox та багатьох інших.
Your browser doesn’t support HTML5
«Українські нульові»: субкультури
Федір у старших класах школи та на перших курсах університету одягав кепки з прямим козирками, широкі футболки, джинси та великі кросівки. Головне, щоб речі були більшими за тебе, каже Федір. Він та його друзі намагалися наслідувати стиль та поведінку реп-виконавців.
Ці образи були взяті з кліпів та фільмів, але це створило великий культ серед молоді, Федір не став винятком.
«Коли я показую людям фотографії з того часу, то вони зазвичай сміються, але мені теж смішно. Це досвід, без якого я б не був таким, який я є. Зараз, із 2020 року, все це виглядає смішно, але у той період воно так не здавалося. Та й зараз не можна сказати, що я перестав слухати реп. Я досі вважаю, що це крутий жанр», – розповідає Федір.
Марія у підлітковому віці обрала для себе бути емо – від слова «емоція». Тоді візуальними атрибутами емо були темне волосся, чорно-білі та чорно-рожеві кольори в одязі, малюнки черепів та скелетів. Але головними рисами були саме емоційність та чутливість людей, які слідували цій субкультурі.
Через яскравість образів емо могли натрапляти на нерозуміння з боку інших людей.
«Рідні до цього кумедно ставилися, старший брат «стібав». Насправді великих конфліктів не було. Це якщо не враховувати дитячих «розбірок», коли якісь скінхеди могли напасти, але чимось поганим це зазвичай не завершувалося», – ділиться Марія.
Конфлікти з рідними через образ – це те, що було в житті Марини, яка позиціонувала себе як «неформалка».
це було навіть приємно. Бо ти і хотів вибісити людей своїм виглядом – показати, що ти інакший«Мені здається, основні конфлікти у той період були саме з батьками. Але це все ж не лише пов’язане з образом – це просто такий період у житті. А на вулиці могли дивитися косо. Могли щось сказати або крикнути. Але мене ніхто не чіпав. Можливо, я відчувала, що мене не сприймають, але з іншого боку це було навіть приємно. Бо ти і хотів вибісити людей своїм виглядом – показати, що ти інакший», – згадує Марина.
Повну розповідь слухайте в подкасті.