Україна і можлива нова війна. Навіщо Путін літав до КНДР і В'єтнаму?

(Рубрика «Точка зору»)

На перший погляд, азійське турне очільника Росії Володимира Путіна виглядає насамперед дипломатичною відповіддю на саміт у Швейцарії. Ніде правди діти – російський керівник зазнав серйозної дипломатичної поразки хоча б з точки зору кількості делегацій, які прибули на зустріч, а також з точки зору рівня їхнього представництва. Й тепер Путіну просто необхідно продемонструвати, що він насправді залишається шанованим і серйозним гравцем – хай не в Європі, так хоч у Азії.

Але це не тільки дипломатична відповідь, це ще й очевидне підняття ставок, до якого Володимир Путін вдається завжди, коли відчуває, що програє.

По-перше, російський керівник хоче зробити вигляд, що є «диригентом» подій на Корейському півострові. Й мова йде зовсім не тільки про домовленості щодо продовження постачання зброї для війни в Україні – заради таких домовленостей Путін навряд чи літав би до Пхеньяну. Мова йде насамперед про договір про стратегічне партнерство, який передбачає допомогу у випадку нападу. В українських медіа вже почали розмірковувати про солдатів із КНДР на українському фронті.

Але чому б не подумати про інше, те, що може набагато серйозніше турбувати Захід – про російських військовослужбовців на фронті нової війни, війни між двома Кореями. Адже зовсім не випадково відразу ж після домовленостей із Кім Чен Ином Путін почав погрожувати Південній Кореї. Приводом став намір Сеула переглянути свою політику непостачання зброї Україні.

Володимир Путін (ліворуч) і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин. Пхеньян, 19 червня 2024 року

Кім розраховує на Путіна

Але не варто вважати, що для Путіна така реакція керівництва Південної Кореї на його договір з Кімом стала несподіванкою. Ні, він приїздив до Пхеньяна саме для того, щоб висловити північнокорейському диктаторові підтримку в разі конфлікту.

Й тепер стає зрозумілим, чому нещодавно Кім Чен Ин відмовився від головної ідеологеми свого дідуся і батька – програми обовʼязкового обʼєднання із Південною Кореєю й проголосив мешканців сусідньої держави «іншим народом». Як бачимо, диктатори знаходять смак у збоченнях: Путін проголошує два різних народи, росіян і українців, одним народом, а його приятель Кім проголошує один корейський народ двома різними націями). Це рішення і є підготовкою до майбутнього конфлікту, в якому Кім розраховує на Путіна.

Путін «заліз» у зону інтересів Пекіну

«З суто військової та геополітичної точки зору зустріч на найвищому рівні та встановлення більш тісних зв'язків між Росією та Північною Кореєю дають усі підстави для тривоги. Так само, як і те, яким саме чином Росія міцно пов'язала себе з Іраном, який у широких обсягах поставляв Путіну дрони. Вісь зла, про яку свого часу говорив президент Джордж Буш-молодший, стає небезпечною реальністю. А за лаштунками свою підтримку надає цинічний Китай, який підтримує все, що може зашкодити Заходу», – наголошує оглядач данського видання Politiken.

Але й тут не все так просто, бо у своїх візитах Путін буквально «заліз» у зону геополітичних інтересів Пекіну. Адже саме КНР є головним економічним партнером і Північної Кореї, і Вʼєтнаму. У Вʼєтнамі Китай зараз конкурує зі Сполученими Штатами, але тільки не з Росією, чий рівень економічних контактів з обома країнами жалюгідний. Але Путін, як не дивно, намагається використати ідеологію як альтернативу економіці – хоча, за логікою, це мали б робити китайські комуністи, а не очільник Росії.

Але голова КНР і генеральний секретар ЦК КПК Сі Цзіньпін не зацікавлений у справжній війні на Корейському півострові, а Володимир Путін зацікавлений, бо це допоможе послабити Захід і відволікти увагу від України. Сі Цзіньпін не зацікавлений у більш догматичній вʼєтнамській політиці, а Володимир Путін зацікавлений. Саме тому Путін прибув до Ханою саме у час посилення позицій прихильників «жорсткої лінії» – генерального секретаря ЦК КПВ Нгуєн Фу Чонга та нового президента країни То Лама, колишнього міністра громадської безпеки В’єтнаму (думаю, читачам з радянським досвідом не треба пояснювати, що це за посада у соціалістичній країні). Й, звичайно, допомогти Ханою зі зброєю – це ще один сигнал підтримки.

Сигнал Вашингтону і Пекіну

Так що подорож Путіна – це сигнал і Вашингтону, і Пекіну: не варто утримувати його від продовження війни в Україні, бо він може стати ще більш небезпечним у своїх руйнівних задумах. Але навряд чи реакція на цей сигнал сподобається Путіну.

Білий дім вже направив до Ханою помічника держсекретаря США у справах Східної Азії та Тихоокеанського регіону Деніела Крітенбрінка. У держдепартаменті повідомили що дипломат має «підкреслити тверду прихильність США до реалізації американо-в'єтнамського всеосяжного стратегічного партнерства».

А Пекін? Китайські керівники, звісно ж, більш обережні. Однак оглядач близького до керівництва КНР видання South China Morning Post зауважує: «Проблемою для В'єтнаму є те, що Китай, який має значний вплив на Кремль завдяки своїй матеріальній підтримці промислової бази Росії, швидше за все, чинитиме тиск на Москву, щоб вона утрималася від будь-яких продажів зброї В'єтнаму, які є незручними для КНР».

Так що і в Азії Путін ризикує переграти сам себе – як це вже було з українським «бліцкригом».

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода