Львівська цитадель: місто в місті, яке розпродається, руйнується і втрачається

ЛЬВІВ – Понад два десятки років у Львові говорять про необхідність упорядкувати територію комплексу оборонних споруд «Цитадель», який зведений у ХІХ столітті за Австро-Угорської імперії.

80 років тому, під час німецької окупації, на цьому місці розташовувався концентраційний табір для військовополонених «Шталаг-328», в якому перебували і загинули представники різних національностей.

На сьогодні немає жодного рішення міської ради Львова щодо концепції впорядкування території «Цитаделі». Тим часом майно роками розпродається.

Цитадель у перекладі з італійської означає маленьке місто. Оборонний комплекс у Львові збудували за Австро-Угорщини у 1850–1856 роках. До нього входили дві квадратні і чотири круглі фортифікаційні вежі, а ще будівлі-казарми.

Будівля, в якій були казарми

У липні 1941 року німецька окупаційна влада цю територію і приміщення перетворила на концентраційний табір для військовополонених «Шталаг-328» («Stalag 328»). Згідно з різними документами, від 1941 до 1944 року через табір пройшли понад 280 тисяч військовополонених – українців, євреїв, росіян, французів, італійців, бельгійців, – яких сортували за станом здоров’я і національними ознаками.

Половина звідси не повернулась. Тут полонених катували, морили голодом, тримали у жахливих умовах, убивали, люди вмирали від хвороб.

Одна з веж, у якій зробили приватний готель, називається «вежею смерті». У ній утримували вищих військових чинів.

Готель в одній із веж

Наукове середовище Львова, представники різних громадських спільнот понад два десятиліття наголошують, що «Цитадель» має стати місцем пам’яті і не може забудовуватись новими будівлями. Ще у 2011 році були проведені дослідження території і зібрані матеріали групою львів’ян.

«Там має бути меморіал пам’яті жертв концтаборів і створено музей українського війська. Це місце пам’яті багатьох народів. Це зразок військових фортифікацій, весь цілісний комплекс збережений у Львові, чи не єдиному місті, і в цьому унікальність об’єкту як туристичного. Цікава цитадель подіями під час українсько-польської війни, у перших числах листопада 1918 року її зайняв український гарнізон», – каже Руслан Забілий, директор Національного музею «Тюрма на Лонцького».

Приміщення казарм

Але ситуація з оборонним комплексом доволі складна. Адже на початку 90-х років, після розвалу СРСР, під час «дикої приватизації» державне підприємство «Електрон», яке там розташовувалось, приватизувало майно. Потім його продало чи віддало в оренду. Земля, а це 30 гектарів, належить громаді. Скільки саме фізичних осіб, приватних фірм господарюють на «Цитаделі», скільки збудували нових приміщень – у міській раді достеменно не знають. Такого обліку немає.

Вежа на продаж

Усі вежі, як і решта історичних будівель, мають різних власників. Одна башта досі продається. А в іншій, яка прилягає до приміщення казарм, нещодавно розпочали будівельні роботи. У паспорті об’єкта вказано, що це пам’ятка історії, архітектури, містобудування національного значення «Ансамбль «Цитадель» – місце концентраційного табору». Зазначено, що проводять реставраційні роботи західної квадратної башти казематів (є ще східна). Замовник ТзОВ «Передзвін» (власник – Мирослав Швидкий, тесть народного депутата Ярослава Дубневича).

Архітектор Микола Рибенчук, який здійснює авторський нагляд за об’єктом, зауважив Радіо Свобода, що проводяться саме реставраційні роботи і тут буде створено офісно-мистецький центр. Проєкт, який створила архітектурна майстерня «Симетрія», директором якої є Микола Рибенчук, схвалений у міській раді.

Але, як наголошують у мерії, власник будівлі не представив проєкт на містобудівній раді, оминувши містобудівні умови та обмеження міста, і отримав дозвіл на будівельні роботи в обласній Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ) і погодження на роботи у Міністерстві культури.

«Це певна прогалина у законодавстві. Якщо відбуваються виключно реставраційні роботи без впливу на містобудівну ситуацію, то Мінкульт може погодити проєкт реставрації. Над цим об’єктом працює досвідчений реставратор, і сподіваюсь, що з точки зору архітектури все буде гаразд. Але сам факт – що місто не розуміє, що там будується, тому ми створили комісію і там побуваємо», – наголосив Радіо Свобода Антон Коломєйцев, начальник управління архітектури та урбаністики Львівської міської ради.

Виконком Львівської міської ради звернувся до Міністерства культури з проханням врегулювати питання у законодавстві.

«Це поганий прецедент. Якщо без містобудівниніх умов і обмежень можна отримати дозвіл, то місто не зможе контролювати взагалі. Міністерство культури діяло у межах повноважень, їм не треба для видачі дозволу погодження містобудівних умов і обмежень, лише мати проєкт. І Мінкульт надає погодження проєктної документації, а ДАБІ – дозвіл. Тут єдине, що неузгоджене законодавство, і це завжди суперечка. Для чого два дозволи?» – каже Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

На території є багато занедбаних будівль

Створили чергову комісію

Ситуація з реставрацією вежі спричинила створення міською радою робочої комісії, яка має опрацювати загалом концепцію впорядкування «Цитаделі», дослідити історію, архівні документи, зокрема, їх треба вивчати у віденських архівах. А ще обіцяють зробити перелік власників об’єктів на «Цитаделі» і майна.

«Там є будівлі, які мають статус пам’яток архітектури, а інші – не вивчені докладно. Там є гаражі, підсобні приміщення, і з тим треба щось робити, вони там не мають бути. Казарми і вежі – пам’ятки архітектури, але територія взята на облік ще як пам’ятка історії «Шталаг-328». Тобто є подвійний охоронний статус, і що з тим робити? «Цитадель» – складний проєкт, його потрібно досліджувати від початків», – наголосила Лілія Онищенко.

Вежа, яку реставрують

Не досліджені і підземелля пагорбу, які в радянський час використовував Прикарпатський військовий округ, розмістивши в одній із веж склад хімічної зброї.

На початку 90-х років колишній «Шталаг» відвідували люди з різних країн, які перебували тут у полоні. Це місце називають місцем колективної пам’яті багатьох народів, але розуміння цього у Львові немає. Лише раз на рік – 8 травня, у День пам’яті і примирення – сюди приходять представники влади покласти квіти біля хреста. Впорядкувати цю територію не можуть роками.