«Бачимо загрозу полонізації». Нові освітні вимоги в Польщі й ризики для ідентичності українських дітей

Цього року Міністерство освіти Польщі ухвалило низку змін, які стосуються українських дітей. Найголовніша – це запровадження шкільного обов’язку, тобто усі діти з України, які перебувають під тимчасовим захистом, із 1 вересня 2024 року зобов’язані стаціонарно відвідувати польські школи. Що це змінює? І які проблеми виникають?

Раніше діти з України могли вчитися онлайн в українських школах, офлайн у польських або ходити до українських шкіл, які створили після повномасштабного вторгнення на території Польщі. Останні, щоб забезпечити можливість реалізації для своїх учнів шкільного обов’язку, почали працювати і за польською навчальною програмою. Інакше кажучи, українські школи у Польщі перебувають у двох системах освіти, а учні після закінчення навчального закладу отримуватимуть два свідоцтва – польське і українське.

Основні зміни польського Міносвіти запровадили у стислі терміни, буквально за кілька днів до початку нового навчального року, тож це викликало багато питань і в адміністрацій шкіл, і в батьків дітей-біженців.

Улітку польське освітнє відомство прогнозувало, що у вересні 2024-го до польських шкіл прийде 80 тисяч нових учнів з України.

З моменту запровадження нововведень минуло вже два місяці, й українські експерти в Польщі вже зробили попередню оцінку цих змін.

Скільки насправді дітей-біженців цьогоріч пішло до місцевих шкіл? Які анонсовані реформи польське Міносвіти запровадило, а які залишилися лише на папері? Про це проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розпитав у фахівців з освітньої галузі.

Українські діти-біженці під час великоднього сніданку. Варшава, 5 травня 2024 року

Міжкультурні асистенти і допомога 800+

Цьогоріч Польща ухвалила дві доволі суттєві зміни для українських дітей. Вони стосуються як і лише цього навчального року (2024-2025), так і системних нововведень.

Щодо поточних, то мова йде про право на додаткове навчання польською мовою та можливість відмовитися складати іспит з польської після закінчення восьмого класу, так званий екзамен восьмикласника.

Річ у тім, що після восьмого класу польські діти, а тепер і українці, мають складати іспит, який включає математику, англійську та польську. За результатами цього екзамену восьмикласника, діти далі йдуть до ліцеїв чи технікумів. Цьогоріч же урядовці вирішили полегшити життя учням-біженцям, і польська є не обов’язковою.

Також Міносвіти запровадило дві системні зміни.

• З 1 червня 2024 року у польських школах з’явилася посада міжкультурного асистента, який має працювати з українськими дітьми, і ця посада збережеться навіть коли закінчиться війна і українських біженців у польських школах уже не буде.
• Друга зміна стосується виплати на дитину 800+. Тепер цю допомогу отримуватимуть лише ті батьки, діти яких ходять до польської школи і внесені до освітньої інформаційній системі (SIO).

За словами експерта моніторингу і адвокації Фундації «Український дім» Олександра Пестрикова, ця норма почне діяти з 1 червня 2025 року, а не з 1 вересня 2024 року, як це говорилося раніше: «Тобто шкільний обов’язок почав діяти з 1 вересня 2024 року, а залежність виплат на дитину у розмірі 800 злотих на місяць від шкільного обов’язку вводиться з 1 червня 2025 року».

Олександр Пестриков, експерт моніторингу і адвокації Фундації «Український дім». Варшава, червень 2024 року

Щодо міжкультурних асистентів, то, за словами Пестрикова, поки вимоги до цієї посади доволі невисокі.

Достатньо мати лише середню освіту, добре знати мову дитини, тобто українську, а польську на тому рівні, щоб могти порозумітися з адміністрацією школи. Головна функція міжкультурного асистента – допомогти українським учням і їхнім батькам якомога краще влитися в польський освітній процес.

Працевлаштовує такого фахівця дирекція школи. Щоправда, каже експерт, за неофіційними даними, у польських школах працює всього лише близько 300 міжкультурних асистентів. Також, як твердить він, цьогоріч зарплати міжкультурним асистентам нараховуються з європейських фондів, они отримували зарплату від неурядових організацій, а як буде у наступні роки – невідомо.

Щодо кількості українських дітей, які цієї осені вперше пішли до польських шкіл, то, за словами заступниці міністра освіти Польщі Йоанни Мухи, таких – приблизно 20 тисяч.

Ще влітку прогнози чиновниці були на рівні 60-80 тисяч. Тобто саме стільки українських дітей, за підрахунками Мухи, перебували поза польською системою освіти.

Де ж нині перебуває 40-60 тисяч українських дітей, наразі аналізують.

Розбіжності щодо «шкільного віку»

Олександр Пестиков звертає увагу на те, що досі між Польщею та Україною немає узгодженості щодо шкільного віку. У Польщі це від 6 до 18 років. В Україні найчастіше – починається у 6 років і закінчується у 17.

Перша українська школа у Варшаві. Варшава, червень 2024 року

«Ця розбіжність створює непорозуміння щодо виконання шкільного обов’язку. Часто українська дитина закінчує випускний клас у віці 17 років (в українській школі – ред.), а відповідно до польського закону, вона ще рік має вчитися і виконувати шкільний обов’язок. Згідно з українськими нормами, вона вже закінчила середню школу. Як буде розв’язано цю проблему – наразі невідомо. Польське Міносвіти говорить, що дитина має ще вчитися рік, іти, наприклад, до поліцеальної школи (навчальний заклад, що надає можливості отримання профільної професійної освіти – ред.), але ця норма має спротив серед батьків українських дітей», – каже Пестриков.

Ще одна проблема, на якій наголошує експерт, це стаття закону, яка забороняє українським дітям зі статусом UKR відвідувати польську школу в якомусь іншому форматі, окрім стаціонарного. Тобто мігрант може вчитися у польській школі і стаціонарно, і дистанційно, а біженець з України мусить лише фізично ходити до школи.

Український компонент

16 травня 2024 Міністерство освіти і науки України затвердило скорочені програми з української мови, історії і географії, які називають українським компонентом – розповідає Радіо Свобода директор Української суботньої школи у Варшаві Олександр Пустовий.

За його словами, у липні ці програми передали польському міністерству на аналіз і опрацювання – з проханням розглянути можливість реалізації цього компоненту за допомогою польської системи освіти. Утім, результату від польських колег, каже Пустовий, українська сторона ще не отримала.

Олександр Пустовий, директор Української суботньої школи. Варшава, жовтень 2024

Водночас, на думку експерта, українське міністерство не бачить чи не хоче бачити на офіційному рівні суботні школи за кордоном, які би могли забезпечити цей український компонент.

«Уже пів року Світовий конгрес українців, Український дім контактують з Міністерством освіти і Міністерством закордонних справ щодо суботніх шкіл. Ми говоримо про те, що суботні школи мають з’явитися в українському законі, але їх там немає. В Україні є закон про позашкільну освіту, давайте прирівняємо суботні школи до позашкільної освіти. Давайте зробимо якусь систему, сертифікацію: що Україна хоче, які вимоги директор суботньої школи чи педагог має виконати, щоб наші результати були визнані в Україні. За пів року, на жаль, ми не маємо відповіді міністрів і на ці питання. Які програми, скільки годин, які вчителі, яка правова форма? Невідомо», – каже Олександр Пустовий.

За словами експерта, ще пів року тому звучали обіцянки від польського Міносвіти, що цей український компонент буде реалізований в польських школах:

«У якому вимірі, в яких предметах, хто це буде фінансувати? Пів року тому виглядало, що це польська сторона буде фінансувати. Упродовж літніх канікул ця ситуація змінилася – і тепер польське міністерство виразно говорить про те, що воно не буде цього фінансувати і перекладає на українську державу. Водночас воно говорить про записи в польському освітньому законодавстві, які дають можливість неурядовим організаціям робити такі суботні школи, як у нас. Я так розумію, що в польському Міносвіти немає якоїсь концепції, що таке український компонент. А оскільки в українській правовій системі не існує поняття «суботня школа», а в польському законодавстві не існує поняття «український компонент», то і немає якихось домовленостей, договорів, конкретики. Може, польська сторона в цьому не зацікавлена, але мало би бути зацікавлення української сторони у тому, щоб українські діти вчили рідну мову, історію та культуру».

Українські біженці у польському Перемишлі, березень 2022 року

Також Пустовий наголошує, що з 2017 до 2022 року у Польщі була можливість складати екзамен восьмикласника з української мови як іноземної. Утім, у 2022 році цю можливість скасували, мотивуючи тим, що на неї малий попит: «Зараз це не відновили, попри наші прохання і велику кількість українських дітей у польських школах. Натомість у цьому переліку є російська і, наприклад, діти з Білорусі можуть писати екзамен з російської мови. Також, на відміну від німецької чи італійської мови, в польських видавництвах немає пропозицій підручників українською мовою, методичних матеріалів чи зошитів із вправами. Отже, навіть той же вчитель суботньої школи мав би сам розробити навчальну програму і підібрати дидактичні матеріали».

Перша українська школа у Варшаві. Варшава, червень 2024 року

Суботня школа, яку очолює Олександр Постовий, діє вже дев’ять років при Українському домі у Варшаві. Шкільне приміщення для того, щоб українські діти могли там вчитися у вихідні, надає місцевий орган влади, і така процедура прописана у польському законі. Але не всі місцеві громади висловлюють добру волю – каже Пустовий: «У середині липня в Отвоцьку ми звернулися до влади міста з проханням відкрити таку суботню школу, щоб влада міста сказала нам шлях – до кого ми маємо йти, з ким ми маємо це узгодити. Зараз уже кінець жовтня – і жодної офіційної відповіді не отримали».

Як зберегти українську ідентичність дітей за кордоном?

Проблема навчання українських дітей рідної мови, історії та культури з’явилася ще до повномасштабного вторгнення, каже Олександр Пустовий. Однак після лютого 2022 року вона стала масштабнішою – через велику кількість українських дітей, які з’явилися у Польщі.

«За аналітичними розрахунками фонду «Український дім», в польській системі освіти перебуває приблизно чверть мільйона українських дітей, які буквально є майбутнім України. З одного боку, це дуже добре, бо вони навчаються в країні, де немає війни, вони можуть здобувати знання і розвиватися, але водночас вони залишаються переважно українцями, і з’являється проблема уможливлення розвитку культурної ідентичності, відмінної від польської», – наголошує Пустовий.

Експерт каже, що надіслали запити до українського уряду, зокрема, до міжвідомчої групи, яку очолює заступниця керівника Офісу президента України Ірина Верещук, про те, що Україна має відпрацювати систему навчання для шкіл вихідного дня.

Українські діти на акції Stop Russian Terror біля представництва ЄС. Варшава, 8 січня 2024 року

«Це можна було би зробити за зразком, наприклад, шкіл польської мови за кордоном, якими опікується Сенат Республіки Польща. Вони мають власні навчальні програми, мають фінансові ресурси, мають організаційні можливості для того, щоб поляки, які перебувають за кордоном, могли зберігати і розвивати свою культурну ідентичність. Отже, ми апелюємо, щоб в українському законі з’явилося щось схоже, бо зараз цього немає», – наголошує він.

Скільки у Польщі діє суботніх шкіл – експерту невідомо, каже, їх можуть створювати при церковних громадах, неурядових організаціях, але, передусім, постає питання приміщення і нормативної бази для діяльності такого навчального осередку.

«В окремих країнах ЄС, наприклад, Німеччині чи Швейцарії, є можливість вносити результати такого позашкільного навчання до шкільного атестату, щоб ці досягнення, ці компетенції, здобуті поза школою, були відображені у шкільному атестаті. То ми теж звертаємося до польського міністра з таким проханням, ми чекаємо на таке розв’язання від польського міністра освіти», – каже директор суботньої школи.

Тож, на його думку, для реалізації українського компоненту мають бути внесені зміни і в українському, і польському законодавстві.

Загроза асиміляції?

Формально українського компоненту в системі освіти Польщі не існує – каже голова фонду «Український дім» Мирослава Керик. На її думку, українська сторона не має напрацьованої програми, яку можна було би взяти за основу і за нею працювати.

Голова правління Українського дому у Варшаві Мирослава Керик. Варшава, травень 2024 року

«Це би спростило взаємини з польською владою, ми би показали: «Ось, ми йдемо за такою програмою, подивіться, якщо ви її затверджуєте, ми будемо працювати». Це також могло би вирішити проблему з наданням приміщень місцевими органами влади. Якби вони бачили програму, якщо б у них не було заперечень до цієї програми, то, може, їм легше було би давати дозвіл на користування приміщеннями під суботні чи недільні школи. Цього наразі немає, це одна із наших таких адвокаційних тем в Україні, і подивимося, чи вдасться це напрацювати», – пояснює голова фонду.

За словами Мирослави Керик, польський закон передбачає, що на прохання організації чи посольства органи місцевого самоврядування можуть надавати приміщення і матеріали для навчання дітей української мови і культури. Те ж стосується й інших національностей.

«Потрібні зміни в польському розпорядженні стосовно таких шкіл і певна ініціатива Міносвіти Польщі, щоб задіяти локальні органи влади, щоб до них дійшла інформація, що українські товариства, організації мають право на створення суботніх шкіл, і щоб вони сприяли. А Міносвіти України мало би створити програму для шкіл вихідного дня за кордоном, де була би така базова програма. Це би дало можливість зараховувати певні предмети. Тобто, якщо ми в суботній чи недільній школі вчимо на рівні 5 класу українську мову чи історію, щоб можна було зарахувати ті оцінки до нашого українського свідоцтва», – каже Керик.

Перша українська школа у Варшаві. Варшава, червень 2024 року

Очільниця фонду входить до групи з питань інтеграції українських дітей в польській системі освіти. Ця група складається з представників неурядових організацій, які підтримують освітній процес, та окремих представників органів місцевого самоврядування. Наразі, за словами Керик, було дві зустрічі, зараз їхня робота на етапі формування тематичних робочих груп. Головна фонду каже, що їхню вимогу щодо запровадження посади міжкультурного асистента виконано, до інших міністерство наразі не дослухалося.

«Те, що ми хочемо, щоб українські діти мали український компонент, вчили українську мову, історію, культуру, це не суперечить їхній інтеграції. Ми також бачимо велику загрозу полонізації, діти молодші, котрі входять в польську систему освіти з дитячого садка, школи, цілий день мають польську мову, і є виклик – як зробити так, щоб вони мали українську мову, щоб вони знали кирилицю, вміли читати і писати українською. Це – великий виклик. Тобто це така протидія асиміляції тих дітей. Мені здається, що інтеграція українських дітей в польське суспільство добре проходить, натомість є проблема з тим, щоб була українська ідентичність, і це не суперечить тому, що вони є частиною польського суспільства», – вважає вона.

Досвід лагідної інтеграції в польську систему освіти

Як підтримувати українську ідентичність в польській школі, знає Антоніна Міхаловська – заступниця директора Варшавської української школи «SzkoUA», яку заснували після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Проаналізувавши польську й українську навчальні програми, у навчальному закладі напрацювали унікальну, інноваційну освітню модель, яку відзначив Банк розвитку Ради Європи.

Антоніна Міхаловська, заступниця директора Варшавської української школи «SzkoUA». Варшава, жовтень 2024 року

«У нас відбувається інтеграція у дусі Фукуями, це означає, що ми дбаємо про культурну ідентифікацію українських дітей. Більшість матеріалу ми подаємо українською мовою, щоб це було зрозуміло для дітей. Натомість ми маємо бінарні заняття, для кожного класу – чотири рази в тиждень. Це заняття, на котрих маємо вчителя польської мови як іноземної разом з вчителем з певного предмету. І вони повторюють той самий матеріал, який діти пройшли, наприклад, з математики. До прикладу, під час теми ділення на бінарній лекції вони вчать певні терміни польською мовою, відкривають польські підручники і вчаться, як це використовувати в польському контексті, бо їм це треба буде виконати під час контрольної роботи. І таким чином вони інтегруються до польської системи освіти», – розповідає Міхаловська.

Також учні мають уроки польської як іноземної, де вчать граматику і орфографію. А ще – низку бінарних занять з польської літератури, щоб, за бажання, вони могли скласти екзамен восьмикласника, якщо планують далі навчатися у польському ліцеї чи технікумі. Щоправда, принаймні цього року, складати такий іспит для дітей з України не є обов’язком.

Українські діти-біженці в Польщі. Перемишль, березень 2022 року

Діти, які закінчують «SzkoUA», отримують два свідоцтва – українське і польське, а це означає, що вони можуть повернутися в Україну і продовжити навчання там, або залишатися в Польщі – і вчитися тут. Саме у цьому, каже Антоніна Міхаловська, полягає лагідна інтеграція з польською системою освіти.

Радіо Свобода ще в вересні скерувало до Міністерства освіти Польщі інформаційний запит із проханням повідомити, чи отримують українські діти, які цього року вперше прийшли до місцевих шкіл, додаткові уроки польської чи якусь іншу підтримку для того, щоб адаптуватися. Утім, відповіді міністерство досі не надало.

Тож редакція спрямовувала запит до польського урядового відомства вдруге, доповнивши його питаннями також й про український компонент. Щойно Міносвіти Польщі надасть відповідь – ми її опублікуємо.

• Як пише видання Rzeczpospolita, станом на 1 жовтня 2024 року, згідно з даними, отриманими з освітньої інформаційної системи, кількість усіх українських учнів у польській системі освіти становить 247 998 осіб.
• З них: 179 694 учнів, які прибули до країни після 24 лютого 2022 року, а також 68 304 учні, які перебували у Польщі ще до початку війни в Україні.
• Ще 30 610 дітей, зазначає інформаційний портал «Наш вибір» заснований фондом «Український дім», відвідують садочки та пункти дошкільної підготовки.
• За те, що дитина не відвідує школу, батьків можуть покарати штрафом від 10 до 50 тисяч злотих. Якщо ж учень систематично не відвідує школу або не зарахований до неї, справа може бути передана до сімейного суду, завданням якого є примусити батьків або опікунів відправити дитину до школи. У крайньому випадку батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, а опікуни – звільнені.

«Перша у світі»: українська школа для дітей-біженців у Польщі перемогла в престижному освітньому конкурсі