Майже 700 населених пунктів і близько 2,5 мільйона людей потрапили в зону ризику стихійного лиха в Польщі. Уже два тижні південний захід країни бореться із повінню. Сьогодні залило ще одне село – Осечницю, що розташоване неподалік річки Одра.
16 вересня премʼєр Польщі Дональд Туск в окремих підтоплених місцевостях оголосив стан стихійного лиха. Реально постраждали від повені 57 тисяч людей, – повідомив голова Канцелярії прем'єр-міністра Ян Грабєц. Повінь забрала життя семи людей. У найбільш постраждалому Нижньосілезькому воєводстві збитки становлять майже чотири мільярди злотих.
Щойно стало відомо про перші підтоплення на південному-заході Польщі у багатьох містах, зокрема, у Варшаві організували цілодобові пункти збору речей для постраждалих. Туди безперервно під'їжджали легкові авто і буси та вивантажували допомогу. Не залишилися остронь й українці
Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода розповідає історії про те, як горе в різні часи гуртує два сусідні народи.
Швидка допомога
Воду, суху їжу, засоби гігієни, побутову хімію та корм для тварин у першу ж добу паводку, 16 вересня, до варшавського пункту збору привезла українська громадська ініціатива «Євромайдан-Варшава». Доки ця допомога їхала у постраждалі райони, в організації вже думали, як ефективно допомагати далі.
Закупили партію промислових осушувачів, мобільні мийні апарати і хімічні засобиНаталія Панченко
«Ми зв’язалися із пожежниками і рятувальниками із ґміни (громади – ред.) Ґлухолази. Це одна з найбільш постраждалих ґмін. Відтоді і до сьогодні ми з ними на постійному зв’язку. Вони нас весь час повідомляють, яка ситуація і замовляють що потрібно. Зараз ми закупили велику партію промислових осушувачів, мобільні мийні апарати і різні хімічні протигрибкові та протиплісняві засоби. Зараз, коли зійшла вода, у людей найбільша потреба відмити бруд, обробити приміщення спеціальними засобами та осушити», – каже лідерка ініціативи «Євромайдан-Варшава» Наталія Панченко.
За словами активістки, промислові мийки коштують від тисячі злотих за штуку, осушувачі – в середньому п’ять тисяч злотих.
«Євромайдан-Варшава» спочатку започаткував збір для потерпілих від паводку на польському інтернет-порталі Zrzukta.pl, донаторами якого переважно стали українці, які живуть у Польщі. Та згодом у коментарях й українці в Україні почали питати, як вони можуть долучитися до допомоги і організація відкрила ще й «монобанку», каже Панченко.
«Ми були розчулені, бо люди, які під обстрілами в Україні, небайдужі і хочуть допомогти, не зважаючи, що їм і самим важко. На «монобанці» вже приблизно 100 тисяч гривень, а загалом ми зібрали і закупили обладнання на майже 50 тисяч злотих. Ми коли розповідали вогнеборцям, що це українці надонатили на ці осушувачі, то в них були сльози в очах», – розповідає волонтерка.
Ми не можемо дивитися мовчки на людське гореНаталія Панченко
«Євромайдан-Варшава» має десятирічний досвід в організації збору грошей та закупівлі амуніції для українських військових. Свій досвід вони ефективно застосували й допомагаючи жертвам паводку.
«Ми – люди і не можемо дивитися мовчки на людське горе. Так само, як поляки підтримали Україну та українців, коли почалось повномасштабне вторгнення, просто тому, що вони – люди, їх ніхто про це не просив. Так само ми хотіли просто по-людськи допомогти людям, які постраждали від цієї страшної катастрофи», – зазначає Наталія Панченко.
Обладнання, яке «Євромайдан-Варшава» закупив, залишиться у вогнеборців і його зможуть використовувати у разі потреби.
Приватні ініціативи
Біженка з Кіровоградщини Дар'я Касьянова приїхала до Польщі на початку повномасштабного вторгнення з двома неповнолітніми дітьми. Нині жінка живе у Вроцлаві. Каже, у соцмережах побачила пост про важку, цілодобову роботу польських військових на подоланні наслідків повені і вирішила допомоги.
«Я працюю у секретаріаті польської поліціальної школи (спеціалізована середня освіта для охочих – ред.). Минулого тижня прийшла і сказала, що хотіла би допомогти. Мене підтримав директор. Ми зібрали гроші, купили воду, їжу, все необхідне – і відвезли. Наступного дня я сама написала пост про те, що збираємо допомогу, щоб поїхати в район Клодзка, бо там сильно затопило. Дуже багато людей відгукнулося, привезли їжу, воду, якісь лопати, одяг, корм для тварин. У мене невеликий джип, пакували все в нього – і так з колегами возили», – розповідає жінка.
Це звичайна людяність, дуже шкода тих людей, які залишилися без домівокДарія Касьянова
Упродовж чотирьох днів Дар'я з дозволу директора відлучалася з роботи і возила допомогу у міста і села, які найдужче затопило – Клодзко, Льондек-Здруй, Желязно, Кросновіце.
«Це звичайна людяність, дуже шкода тих людей, які залишилися без домівок. Це жах. Їдеш – і бачиш автівки, застряглі між деревами, або залишки будинку, без стін, без дверей і вікон. Дивишся у спустошені очі людей, які втратили все, вони не знають, що робити, як далі жити», – каже українська біженка.
Дар'я каже, коли поляки дізнавалися, що з допомогою приїхали українці, щиро дякували і казали, що потрібна фізична допомога, щоб розчищати будинки, вулиці міст та сіл.
«Іммігрантська бригада»
Села в околиці Клодзко розчищали вроцлавські волонтери з організації Foreign Front, які спеціалізуються на складанні дронів для українських військових. Це, переважно, іммігранти, які давно приїхали до Польщі, але також – і воєнні біженці.
У неділю, 22 вересня, вони організовано їздили селами, у яких вже зійшла вода і пропонувала свою допомогу.
Наші руки були потрібно переважно старшим, самотнім людямСтаніслав, український волонтер
«Ми поїхали шістьма машинами – понад двадцять людей. Наші руки були потрібні переважно старшим, самотнім людям, які самотужки не можуть все це зробити. Ми розчищали подвір’я, бо вода наносила туди безліч сміття, прибирали проїжджі частини, виносили намул з підвалів, який сягав колін, ставили паркани, бо вони всі лежали», – розповідає волонтер Станіслав.
За словами чоловіка, місцеві мешканці були здивовані, що допомагати приїхали українці, казали: «У 2022 році – ми вам, а у 2024-му – ви нам».
З собою вроцлавські волонтери привезли хімічні засоби для обробки стін проти плісняви та грибка, бо їжі та води там уже вдосталь, каже Станіслав.
Нині, за словами волонтера, ситуація у підтоплених місцевостях трохи стабілізувалася.
Там справді багато працює військових, волонтерів, у тому числі – українців з усієї Польщі, розповідає Станіслав. На його думку, тепер головний виклик матимуть комунальні служби, щоб вивезти усі знищені великогабаритні речі, а також: держава, яка має компенсувати збитки постраждалим.
Перед поїздкою селами, від яких уже відійшла вода, українські волонтери пліч-о-пліч з поляками насипали пісок у мішки, щоб убезпечити місто від підтоплення. Кажуть, на вихідних, якщо треба буде, знову поїдуть у підтоплені райони, щоб допомагати місцевим.
Співпраця між містами
Бердичів – українське місто, яке одне з перших запропонувало підтопленим регіонам Польщі свою допомогу.
З 2003 року Бердичів є містом-партнером польського Явора. Дізнавшись про наближення повені на північному заході Польщі, міський голова Бердичева був на постійному зв'язку зі своїм польським колегою.
У понеділок, 16 вересня, коли стало зрозуміло, що вода дістанеться до Явора, у Бердичеві взялись готувати допомогу для партнерського міста.
«Ми спитали у поляків, що треба – і оперативно зібрали що змогли. Це була вода, паперові рушники, побутова хімія, постільна білизна, подушки, ковдри. А також лопати, відра. Спочатку ми думали відправити вантажівку, але зрозуміли, що вона може надовго застрягнути на кордоні, тож вирішили відправити бус з півторатонною допомогою. Це було справді оперативно, бо вже у вівторок, 17 вересня, допомога була у Яворі», – розповів Радіо Свобода Бердичівський міський голова Сергій Орлюк.
Коли приїхала наша допомога, то заступник бургомістра допомагав розвантажувати бус, бо не було вільних рукСергій Орлюк, Бердичівський міський голова
На заклик міської ради Бердичева допомогти партнерам з Польщі відгукнулося з десяток місцевих підприємств та бізнесів. Одні привозили товари, інші заправляли мікроавтобус, який дали волонтери. За словами мера, у Яворі підтоплення були не надто сильні, тож на базі міста зорганізували штаб з допомоги місцевостям, які зазнали більших збитків, і переправляли допомогу туди.
«Коли приїхала наша допомога, то заступник бургомістра допомагав розвантажувати бус, бо не було вільних рук. Хтось мішки наповнював піском, хтось ще щось робив», – каже Орлюк.
Коли у польський Явор зателефонували з Бердичева з пропозицією допомогти, місто якраз намагалося врятуватися від паводку – спускали надмір води на лівий бік від міста і затоплювали всі можливі поля у низовині, щоб таким чином врятувати правий бік, де забудова.
«Колеги зателефонували і спитали, що потрібно. Нас це втішило і зворушило, бо під час повені будь-яка допомога дуже потрібна і важлива, але ми ще мусили подумати, як це логістично організувати. Ми написали лист до польських прикордонників і митників, щоб посприяли у швидкому перетині кордону. Для них це було новиною, бо зазвичай, останні понад два роки ця допомога йшла в інший бік, в Україну» – розповів Радіо Свобода співробітник відділу європейських фондів міської ради Явора Томаш Костюв.
Неймовірно, як повернулася ситуація, тепер вони їдуть до нас, як до жертв підтопленняТомаш Костюв
Чиновник каже, після початку повномасштабного вторгнення Явор що два-три тижні відправляв в Україну гуманітарну допомогу. А у червні минулого року Бердичів став таким собі транзитним пунктом, коли польське місто надсилало допомогу українцям, які постраждали від руйнування контрольованої російською армією греблі Каховської ГЕС.
«Коли в нас почалася повінь і я мав надіслати лист до прикордонної служби з проханням швидше пропустити бус з України, я відкрив папку в комп'ютері і перший лист, який мені потрапив на очі, був до коменданта прикордонної служби з проханням пришвидшити проходження вантажу, оскільки веземо допомогу для жителів Херсонщини, які постраждали від прориву Каховської греблі. Я подивився на той лист і подумав: неймовірно, як повернулася ситуація, тепер вони їдуть до нас, як до жертв підтоплення. Ніхто не міг ще рік тому подумати, що так повернеться ситуація. Це було зворушливо», – зізнається Томаш Костюв.
Допомога з Бердичева до Явора надійшла дуже швидко, каже чиновник, і вона справді була вкрай необхідною:
«За 18 годин від останньої нашої розмови з Бердичевом вантаж вже був у Яворі. Частину залишили тут, а більшість ми віддали тим місцевостям, які більше постраждали – Клодзко і Льондек-Здруй».
Свою солідарність з польським народом продемонстрували і українські дипломати. Вони теж зібрали і передали допомогу постраждалим від повені.
Форум