Ціна свободи для України – дискусія у Празі до Дня Незалежності

Свобода – історично і нині – дається українцям дорогою ціною, а те, що не всі українці та оглядачі поза країною це усвідомлюють, можна пояснити тим, що цей етап в історії Європи – з його драматизмом і жертвами – вже стерся з пам’яті нинішніх поколінь, а тому боротьба за свободу в 21-му столітті для багатьох звучить як анахронізм. Про історичне відставання та непорозуміння на цьому тлі з європейцями, навіть найближчими, у стінах Староміської ратуші у Празі говорили чеські науковці – історик Давид Свобода та політолог Ян Шир. Дискусія була однією з численних подій у Празі, присвячених відзначенню Дня Незалежності України, а патронат над нею взяв мер столиці Зденєк Гржиб. Модерував розмову відомий український активіст, волонтер та лікар-психолог Ростислав Прокоп’юк.

«Сьогоднішня дискусія в муніципалітеті до Дня Незалежності України. Величезне спасибі за співпрацю мерії міста Праги, Мартіну Хурави та Давиду Свободі та Яну Ширу».

Якщо дивитися на історичну перспективу, то мирний розпад СРСР і отримання Україною незалежності було «надто гарним, щоб бути правдою», зауважили дослідники.

«Парадокс у тому, що комуністи, які все життя боролися проти вільної України, отримали владу з набуттям нею незалежності. Їм ця країна була непотрібна, на відміну від Росії, тому для мене, – говорить чеський історик Давид Свобода, – питання війни з Росією було лише питанням часу. Одного разу під час запальної дискусії я сказав, що Росія піде війною на Україну у найближчі 20 років. Це сталося швидше – менше ніж за шість».

Історик Давид Свобода

Чеський історик з чеського Інституту вивчення тоталітарних режимів, який присвятив свою кар’єру українському визвольному руху і є провідним спеціалістом з історії УПА і улюбленців російської пропаганди – «бандерівців», каже, що не мав для свого прогнозу ні таємних розвідувальних даних, ні глибокого аналізу геополітичної ситуації. Він говорить, що до таких висновків його підштовхнула логіка історії – російська влада в різний період доклала значних зусиль, щоб українців не існувало, тож погодитися з поразкою вона не могла. І це не було питання економічної логіки, як вважали прагматики, для Росії це була справа принципу, каже він.

Політолог з кафедри Східноєвропейських досліджень Карлового університету Ян Шир також каже, що в експертних колах питання загроз українській незалежності проговорювалося, хоча про Росію як про можливого агресора не йшлося навіть після війни проти Грузії у 2008 році.

«Я писав рецензію на один такий аналіз для нашого Міністерства закордонних справ. Там говорилося про Крим як про місце наступної можливої напруженості, але лише у зв’язку з внутрішньоукраїнськими проблемами. Мені було дивно, що Росія як джерело багатьох з цих проблем там не згадувалася. Мені це здавалося цілком очевидним, що якщо Москві зійшла з рук війна з Грузією, Україна буде наступною», – згадував Ян Шир, який пізніше став упорядником книжки «Російська агресія проти України».

Розмірковуючи над тим, чому європейці розгубилися, коли українці повстали за свою волю у 2013-14 роках, Давид Свобода говорить, що нині, в епоху постмодернізму це виглядало надто архаїчно – повставати під прапорами Європейського союзу за європейські цінності – багатьом людям це здавалося надто утопічно, щоб в це повірити. А надто, коли російська пропаганда намагалася всіма способами скомпрометувати Революцію гідності – представити українців «паліями і погромниками», а також використати весь арсенал історичних міфів, переважно нею ж і створених.

Європейцям, навіть найближчим сусідам, таким, як чехи, було важко розібратися в цих подіях – не вистачало знань з історії, додає він. Не допомагали і медіа, які, намагаючись представити всі точки зору, протиставляли позиції українців різні види брехні та кремлівської пропаганди.

На думку Давида Свободи, багато центральноєвропейців «підхопили» західноєвропейський постколоніальний погляд на схід, що «там живуть люди, які не схожі на нас, вони відсталі та жорстокі, в них інші цінності, їх не потрібно намагатися зрозуміти, тож і солідарність з ними неможлива».

Історик нагадав численні історії дисидентів часів Холодної війни, які своїми свідченнями «заважали Заходу дружити з Радянським Союзом».

«Ще не так давно Західна Європа так само дивилася на нас, а в нас до цього додається ще переконання, що якщо ми близько, то ми знаємо, про що там ідеться, але нас це не стосується і, на щастя, нам це вже не загрожує», – підсумовує загальні настрої чеський історик.

На його думку, європейцям слід нагадувати собі слова Томаса Джефферсона, одного з батьків-засновників Америки, про те, що «дерево свободи повинно час від часу підливатися кров’ю патріотів і тиранів», і не думати, що часи патріотів і тиранів вже минули або ж вони живуть дуже далеко від нас.

Українська незалежність і Білорусь

Політолог Ян Шир

Його колега, політолог Ян Шир додає, що такий погляд на схід є насправді дуже небезпечним, бо пропускає багато сигналів-попереджень. Наприклад, якщо говорити про сьогоднішній момент, то події в Білорусі – нечуване насильство, з яким влада намагається придушити протести проти фальсифікацій на виборах, – несуть загрозу не лише Україні, але і цілій Центральній Європі.

«Путінська пропаганда намагається скомпрометувати будь-який демократичний рух. Кремль поєднує в один наратив Майдан і війну, яку ж сам почав проти України, і каже: «Якщо ви виходите на вулиці, то це веде до розрухи, хаосу і війни, як в Україні». Вони це дуже успішно зробили в Україні, вони цим лякають своїх громадян і тепер білорусів», – говорить Ян Шир.

Обидва дослідники говорять, що були приємно здивовані тією швидкою реакцією, яка була в Євросоюзі на події в Білорусі після президентських виборів. У тому числі і багатотисячною демонстрацією солідарності з білорусами, яка відбувалася на тій же ж Староміській площі лише кількома днями раніше.

Але Давид Свобода схильний вважати, що наступні кроки будуть складнішими і для білорусів, і для європейців. «Білоруські протестувальники, на відміну від українців, не виходять з проєвропейськими гаслами, вимагають лише чесних виборів. І європейці, бачачи такий протест, що не спрямований проти Росії чи за наближення до Європи, раді його підтримати. Але ані ті, ані інші не усвідомлюють, що вимога чесних виборів, вимога усунення диктатора – це вже є проголошення європейських цінностей, і Росія єдина, хто це чітко розуміє», – вважає історик Давид Свобода.

Його колега, політолог Ян Шир говорить, що від усього серця бажає білорусам успіху в цій боротьбі, лише боїться, що вони можуть стати жертвою власного успіху.

«Для Росії нинішній стан президента Лукашенка – ідеальний. Бо він загнаний в кут, максимально послаблений, відрізаний від Заходу, цілком у руках Москви. Вони мріяли про це всі ці понад 20 років. Від нього в обмін на підтримку можна вимагати чого завгодно – «тіснішої інтеграції» чи повного поглинання Білорусі, розміщення своїх військових баз на території Білорусі, створення плацдарму для наступу на Україну. А якщо Лукашенко все ж піде, то Кремль може подумати, що після України втрачає тепер і Білорусь, і, знову ж таки, ввести війська, які цілком змінять геополітичну ситуацію в регіоні. Військо на кордоні з Польщею і Балтійськими країнами – це вже пряма загроза не лише їм, але і нам, і Західній Європі», – вважає Ян Шир.

На жаль, говорить він, європейці тішать себе думкою, що білоруси не мають антиросійських гасел, вони не є «розділеною нацією», як прийнято говорити про українців, а тому протистояння з Росією вдасться уникнути.

Ян Шир каже, що російська пропаганда вже вкидає меседжі про те, що протестами керують зі Заходу, а проводять їх «місцеві фашисти», і хоча будувати міф про «білоруський фашизм» поки що немає на чому, він не сумнівається, що якщо протести триватимуть і буде потрібен привід для війни, мирні білоруські протестувальники у кремлівській пропаганді швидко перетворяться на «фашистів» (за українським сценарієм).

«Росію можуть зупинити лише санкції, жорсткі санкції, на кшталт північнокорейських чи іранських, але до таких санкцій на Заході ще не готові», – говорить Ян Шир. А це означає, додає він, що під загрозою – незалежність України, Білорусі та безпека їхніх сусідів.

Дивіться також:

Я не бачу причини називати злочин агресії Росії - «українською кризою» – Ян Шир (відео)