Сергій Баглай,
Олексій Москаленко
(Рубрика «Точка зору»)
Попри те, що піхота воює на першому краю оборони – вона наразі перебуває на найнижчому щаблі у ставленні до неї під час навчання. Для того, щоб здобути ВОС 100, «стрілець», має пройти «учебку», тобто базову загальновійськову підготовку, або ж БЗВП.
Колись це був курс молодого бійця, а сама програма була розроблена для мирного часу тривалістю на три місяці. В умовах повномасштабної війни час навчання спершу скоротили до 30 діб, за які необхідно навчити азів військової справи майбутніх бійців.
Це переважно ще вчора цивільні люди, на плечі котрих падає основний тягар оборони України в сучасній війні. При цьому, середній вік мобілізованих в Україні значно виріс. Зараз значна кількість курсантів у навчальних центрах є старшими за 45-50 років. І хоча не всі з них потраплять у піхоту, а багато хто ще проходитиме фахову підготовку, для значної частини військовослужбовців, БЗВП – це взагалі єдине формальне навчання, яке вони матимуть до потрапляння в зону бойових дій.
Про проблеми навчальних центрів зокрема та підготовки загалом дедалі більше говорять у соцмережах, пишуть українські та закордонні медіа. Зрештою, у своєму нещодавньому інтерв’ю головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський визнав, що солдати отримують менше підготовки, ніж йому хотілося б, а динаміка бойових дій вимагає швидких рішень, коли мобілізовані потрапляють на фронт раніше, ніж потрібно.
У Генеральному штабі почались обговорення можливості збільшення термінів підготовки та опрацювання можливості створення Школи інструкторів, яка буде працювати над підготовкою якісно нового інструкторського складу.
Під час навчання українських бійців в Іспанії. Березень 2023 року
Дослідження
Скільки б мала тривати підготовка і яких дисциплін навчати? Ці питання є предметом фахової дискусії станом на сьогодні. Тому потреба комплексно поглянути на БЗВП з різних сторін спонукала команду аналітиків Центру ініціатив «Повернись живим» (ПЖ) провести дослідження та зібрати проблематику підготовки новобранців на цьому етапі війни.
В межах якісного дослідження, яке проводилось за допомогою глибинних інтерв’ю та мобільної етнографії, ми поспілкувались з понад півсотнею респондентів, які представляли 5 різних груп, а саме:
- безпосередні учасники БЗВП;
- інструктори та командири навчальних частин (підрозділів) навчальних центрів;
- заступники командирів бригад з бойової підготовки (так зв. «начбої») та інструктори навчальних підрозділів бригад;
- військовослужбовці, які завершили БЗВП протягом останніх пів року і уже мають досвід служби в бойових частинах;
- фахівці зі сфери освіти, підготовки та теорії навчального процесу загалом.
Такі групи респондентів були обрані для того, щоб подивитися на проблему системи підготовки не тільки з боку курсантів навчальних центрів.
На одному з навчальних військових центрів в Україні, де проводять підготовку мобілізованих
Які проблеми виявили?
Проблема БЗВП, звісно ж, не тільки в термінах підготовки чи в програмі. Головною проблемою БЗВП в навчальних центрах є те, що програма підготовки де-факто не виконується. І причин цьому багато, бо проблема комплексна і полягає якраз у тому, що йдеться не про одне питання, а про цілі каскади проблем:
- час на підготовку планується і використовується неефективно;
- курсанти замість навчання регулярно залучаються до непрофільних робіт (в т.ч. нарядів по кухні тощо) та рудиментарних практик (наприклад, шикувань);
- навчання сповільнюється нестачею ресурсів, матеріальної бази, належних умов для проживання і розміщення новобранців;
- інструкторів не вистачає, вони немотивовані, втомлені, непідготовлені та перевантажені кількістю рекрутів, яких мають навчати.
Але найголовніше, що такі нематеріальні фактори, як людське ставлення, комунікація та зворотний зв’язок, відіграють ключове значення у рівні вмотивованості людей та ефективності БЗВП під час проходження курсу, часто залишають бажати кращого.
Відповідно, ми виокремили три основні групи бар’єрів до кращої підготовки, серед яких матеріальні та нематеріальні фактори, а також ті, що стосуються неефективності процесів та процедур. Така оптика дозволяє напрацьовувати зміни до БЗВП крок за кроком в окремих сегментах.
БЗВП
Чому БЗВП «убиває мотивацію»?
Однак наразі новобранці після закінчення курсу не відчувають себе готовими до виконання бойових завдань, про що свідчать результати дослідження Центру ініціатив «Повернись живим». Це підтвердили і заступники командирів бригад з бойової підготовки:
БЗВП ніх*ра не готує
«Підготовка проводиться дуже неякісно, тому що особовий склад приходить ненавчений».
«БЗВП ніх*ра не готує».
«Нема такого випускника програми БЗВП, щоб був добре підготовлений»,
– це цитати трьох різних «начбоїв» із різних бойових бригад.
Саме вони і бригадні інструктори навчальних (резервних) підрозділів контактують з новоприбулими і відповідальні за донавчання особового складу. Крім того, вони володіють реальним станом справ на полі бою, а отже, можуть якісно порівняти відповідність засвоєного в навчальних центрах матеріалу із актуальними викликами, з якими Сили оборони стикаються на лінії бойового зіткнення.
Мотивацію вбивають питання побуту та гігієни
Самі ж курсанти з інтерв’ю до інтерв'ю повторювали нам, що рівень їхньої мотивації падає протягом всієї БЗВП.
«Ця довбана «учєбка» навіть найвмотивованіших за*бе», – сказав нам один з наших респондентів, який добровільно пішов в ЗСУ.
Якісна підготовка без мотивації неможлива, але погана підготовка здатна знизити будь-яку мотивацію.
Очікувано, що мотивацію вбивають питання побуту та гігієни. Із побуту усе починається. За побутом видно ставлення держави до курсанта. Як правило, саме за побутом судять про БЗВП як таке. Так стається через те, що люди можуть порівняти цивільний побут із військовим.
Можливість прийняти душ, випрати речі, слідкувати за власною гігієною та мати належні умови для проживання – це той базовий мінімум, який дозволяє курсантам зосередитись на підготовці і, що важливіше, не підхопити застуду чи іншу інфекцію, котра вибиває із навчального процесу на тривалий час.
Умови проживання в одній з «учєбок» ЗСУ
Навіть із наявних тридцяти днів курсу – більшість часу не є часом підготовки
В межах дослідження ми поспілкувались також із курсантами, що проходили базову загальновійськову підготовку в Британії та Італії. Напроти, саме належні умови та людське ставлення дозволяють їм сфокусуватись на засвоєнні матеріалу.
Мотивацію вбивають і процедурні аспекти, як-от довгі очікування та переміщення по навчальному центру.
Як наслідок, хоча програмою й передбачено по 10 годин підготовки на день – у дійсності, подекуди, змістовна підготовка може займати лише декілька годин на день, а решту часу йтиме на добирання з місць проживання до місць прийому їжі, до місць зберігання зброї, до навчальних місць і назад.
Іншими словами, навіть із наявних тридцяти днів курсу – більшість часу не є часом підготовки.
Один із навчальних військових центрів в Україні, де проводять підготовку для мобілізованих
Проблемою є і те, що курсанти перебувають у повному нерозумінні, що відбувається і що буде відбуватися до і під час проходження БЗВП. Розпорядок занять курсанти часто дізнаються в той же день, після очікування на плацу результатів обговорень офіцерів, які й визначають, яким буде графік у той день.
Необхідно знайти баланс між наявними ресурсами і завданнями підготовки
Це означає, що збільшення терміну програми саме по собі навряд призведе до очікуваного результату. Так, часто це більший час на адаптацію, але це не єдиний напрямок змін. Розробити хорошу навчальну програму – загалом проблема не з легких.
Основним викликом на цей час є дизайн підготовки, який би відповідав нашим спроможностям та був узгоджений із військовими потребами. Іншими словами, необхідно знайти правильний баланс між наявними ресурсами (як матеріальними, так і людськими) та узгодити їх із завданнями підготовки.
Слід зосередитись на перегляді підходів до виконання програми та забезпечити навчальні центри належною матеріально-технічною базою – створити максимально сприятливі умови для якісної підготовки за визначений термін при наявних обмеженнях.
Повне дослідження про проблематику БЗВП команда Центру ініціатив ПЖ представить у грудині цього року. Воно буде доступне публічно.
Автори:
Сергій Баглай – старший аналітик Центру ініціатив ПЖ
Олексій Москаленко – аналітик Центру ініціатив ПЖ
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: За лаштунками війни: що відбувається в «учебках» ЗСУ ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Хочу» та «можу» – замало. Кого беруть і кому відмовляють рекрутингові центри Сил оборони ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Перевели в піхоту»: як військові фахівці потрапляють в окоп і чому це проблема для ЗСУ