Базова військова підготовка: які проблеми бачать курсанти, інструктори та бойові бригади

(Рубрика «Точка зору»)

Попри те, що піхота воює на першому краю оборони – вона наразі перебуває на найнижчому щаблі у ставленні під час навчання.

Щоб здобути ВОС 100 «стрілець», такі люди мають пройти «учебку» – базову загальновійськову підготовку (БЗВП).

Колись це був курс молодого бійця, а саму програму розробляли для мирного часу, і тривала вона три місяці. За повномасштабної фази вторгнення термін навчання спершу скоротили до 30 діб, за які майбутніх бійців треба навчити азів військової справи.

Ці люди – переважно вчорашні цивільні, і на їхні плечі падає основний тягар оборони України у сучасній війні. При тому суттєво зріс середній вік мобілізованих. Зараз значна кількість курсантів у навчальних центрах старші за 45—50 років. І хоча не всі з них потраплять у піхоту, а багато хто ще проходитиме фахову підготовку, для левової частки військовослужбовців БЗВП – взагалі єдине формальне навчання, яке вони матимуть, перш ніж потраплять до зони бойових дій.

Про проблеми навчальних центрів зокрема та підготовки загалом дедалі більше говорять у соцмережах, пишуть українські та закордонні медіа. У своєму нещодавньому інтерв’ю і головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський визнав, що солдати отримують менше підготовки, ніж йому хотілося б, а динаміка бойових дій вимагає швидких рішень, коли мобілізовані потрапляють на фронт раніше, ніж потрібно.

Згодом у Генеральному штабі почали обговорювати можливість збільшити терміни підготовки та опрацьовувати можливості створити Школи інструкторів, яка працюватиме над підготовкою якісно нового інструкторського складу.

Під час навчання українських бійців в Іспанії. Березень 2023 року

Дослідження

Скільки б мала тривати підготовка і яких дисциплін навчати? С

ьогодні ці питання є предметом фахової дискусії. Потреба поглянути на БЗВП комплексно з різних сторін спонукала команду аналітиків Центру ініціатив ПЖ провести дослідження та зібрати інформацію про проблеми підготовки новобранців на цьому етапі війни.

На початку листопада термін БЗВП подовжили з 30 до 45 днів. Але про результативність збільшеного терміну підготовки говорити поки рано. Тож ми вважаємо релевантним говорити про підготовку курсантів з позицій 30-денного курсу.

Ми провели якісне дослідження за допомогою глибинних інтерв’ю та мобільної етнографії і поспілкувалися із понад пів сотнею респондентів, які представляли 5 різних груп. А саме:

• безпосередні учасники БЗВП;
• інструктори та командири навчальних частин (підрозділів) навчальних центрів;
• заступники командирів бригад з бойової підготовки (так зв. «начбої»)‎ та інструктори навчальних підрозділів бригад;
• військовослужбовці, які завершили БЗВП протягом останніх пів року і вже мають досвід служби у бойових частинах;
• фахівці зі сфери освіти, підготовки та теорії навчального процесу загалом.

Такі групи ми обрали для того, щоб подивитися на проблеми системи підготовки не тільки очима курсантів навчальних центрів.

На одному з навчальних військових центрів в Україні, де проводять підготовку мобілізованих

Які проблеми виявили?

Проблема БЗВП, звісно ж, не тільки у термінах підготовки чи програмі. Головне — вона де-факто не виконується. І причин цьому багато, бо проблема комплексна і полягає у цілих каскадах труднощів:

• час на підготовку планується і використовується неефективно;
• курсантів замість навчання регулярно залучають до непрофільних робіт (зокрема нарядів по кухні тощо) та рудиментарних практик (наприклад, шикувань);
• навчання сповільнюється через брак ресурсів, матеріальної бази, належних умов для проживання і розміщення новобранців;
• інструкторів бракує, вони немотивовані, втомлені, непідготовлені та перевантажені кількістю рекрутів, яких мають навчати.

Але найголовніше, що нематеріальні фактори – людське ставлення, комунікація та зворотній зв’язок – відіграють ключове значення для вмотивованості людей та ефективності БЗВП, і вони часто залишають бажати кращого.

Ми виокремили три основні групи бар’єрів до кращої підготовки, серед яких матеріальні та нематеріальні фактори, а також ті, що стосуються неефективності процесів та процедур. Така оптика дозволяє напрацьовувати зміни до БЗВП крок за кроком в окремих сегментах.

БЗВП

Чому БЗВП «убиває мотивацію»?

Дослідження центру ініціатив ПЖ свідчить, що зараз новобранці після закінчення курсу не почуваються готовими виконувати бойові завдання.

Це підтвердили і заступники командирів бригад із бойової підготовки:

«Підготовка проводиться дуже неякісно, тому що особовий склад приходить ненавчений»‎.

«БЗВП ніх*ра не готує»‎.

«Нема такого випускника програми БЗВП, щоб був добре підготовлений»‎,

Саме «начбої» та бригадні інструктори навчальних (резервних) підрозділів контактують з новоприбулими і відповідають за донавчання особового складу. Крім того, вони знають реальну ситуацію на полі бою, а отже, можуть якісно порівняти, наскільки засвоєний у навчальному центрі матеріал відповідає актуальними викликами Сил оборони на лінії бойового зіткнення.

Самі ж курсанти з інтерв’ю до інтерв'ю повторювали нам, що рівень їхньої мотивації падає протягом всієї БЗВП.

«Ця довбана «учєбка» навіть найвмотивованіших за*бе»,‎ – сказав один з наших респондентів, що пішов до ЗСУ добровільно.

Якісна підготовка без мотивації неможлива, але погана підготовка здатна послабити найсильнішу мотивацію.

Очікувано, мотивацію вбивають питання побуту та гігієни. Із побуту усе починається, і за ним видно, як держава ставиться до курсанта. Як правило, саме за побутом судять про БЗВП як таке, адже люди можуть порівняти цивільний із військовим.

Можливість прийняти душ, випрати речі, слідкувати за власною гігієною та мати належні умови для проживання – базовий мінімум, який дозволяє курсантам зосередитись на підготовці. А ще не підхопити застуду чи іншу інфекцію, що вибиває із навчання надовго.

Умови проживання в одній з «учєбок» ЗСУ

Ми поспілкувались також із курсантами, що проходили базову загальновійськову підготовку в Британії та Італії. Напроти, саме належні умови та людське ставлення дозволяють їм сфокусуватись на засвоєнні матеріалу.

Мотивацію вбивають і процедурні аспекти, як-от довгі очікування та переміщення по навчальному центру.

Як наслідок, хоча програма й передбачає по 10 годин підготовки на день, насправді ж змістовна підготовка може займати лише декілька годин на день.

Решта часу йтиме на те, щоб дістатися з місця проживання до місць прийому їжі, зберігання зброї, навчання і назад. Іншими словами, навіть із 30 днів курсу більшість часу не є часом підготовки.

Проблема й у тому, що курсанти абсолютно не розуміють, що відбувається і відбуватиметься до і під час проходження БЗВП. Розпорядок занять курсанти часто дізнаються день у день, після того, як очікують на плацу, поки офіцери обговорять графік на сьогодні і оголосять його.

Один із навчальних військових центрів в Україні, де проводять підготовку для мобілізованих

Отже, якщо термін програми збільшиться, саме по собі це навряд призведе до очікуваного результату. Часто це справді дасть більше часу на адаптацію для курсанта, але якість навчання від того не зросте.

Розробити хорошу навчальну програму – загалом нелегке завдання. Основним викликом зараз є дизайн підготовки, який би відповідав спроможностям України та узгоджувався із військовими потребами. Іншими словами, необхідно знайти правильний баланс між наявними ресурсами (матеріальними і людськими) та узгодити їх із завданнями підготовки.

Слід зосередитися на тому, щоб переглянути підходи до виконання програми та забезпечити навчальні центри належною матеріально-технічною базою. Тобто створити максимально сприятливі умови для якісної підготовки за визначений термін при наявних обмеженнях.

Повне дослідження пробем БЗВП команда Центру ініціатив ПЖ оприлюднить у грудні цього року.

Автори:

Сергій Баглай – старший аналітик Центру ініціатив ПЖ

Олексій Москаленко – аналітик Центру ініціатив ПЖ

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода