Бухарест – Наприкінці квітня в Національному соборі в Вашингтоні у США відкрили кам’яне зображення Елі Візеля, політичного активіста, який пережив Голокост, щоб ушанувати його спадщину як міжнародного захисника прав людини.
Але на батьківщині нобелівського лавреата, в Румунії, досі є вулиці, названі іменем маршала Йона Антонеску – союзника нацистів, який послав на смерть сотні тисяч євреїв.
За даними Інституту досліджень Голокосту імені Елі Візеля, в Румунії є принаймні 17 вулиць чи закладів, названих іменами воєнних злочинців, чи їхніх погрудь.
Серед них не тільки Антонеску, який влаштував Голокост у своїй країні і був 1946 року страчений за вироком Народного трибуналу у справах воєнних злочинів і зради, і це було не єдиним злочином, який за ним визнали. Це були і Раду Джир, поет, який підтримував фашистське воєнізоване угруповання «Залізна гвардія», і ультраправий філософ і політик Мірча Вулкенеску, який служив в уряді Антонеску.
Ці вулиці й погруддя далі існують усупереч законові 2002 року, який забороняє вшановувати воєнних злочинців чи осіб, пов’язаних із фашистським режимом у Румунії в часи Другої світової війни, коли країною правив Антонеску і були вбиті сотні тисяч румунських і українських євреїв на територіях, які тоді контролював Бухарест.
«Режим Антонеску … вбив у Європі найбільше євреїв після нацистської Німеччини, – каже Радіо Свобода Александру Мурару, радник уряду Румунії з питань антисемітизму. – Румунія була не просто союзником нацистів – вона була найважливішим союзником, і вона у значних масштабах, порівняно з іншими союзниками нацистів, брала участь у плані винищення єврейського населення Європи».
У Національному соборі в Вашингтоні в квітні відкрили кам’яне зображення Елі Візеля, політичного активіста, який пережив Голокост
«Проспект Антонеску»
У чорноморському портовому місті Констанці в Румунії з 2000 року є вулиця Йона Антонеску.
Коли мера міста Верджила Кіцака в лютому запитали про цю суперечливу постать, він відповів: є «різні суперечливі оцінки» Антонеску, результати діяльності якого, за словами мера, «неоднозначні». Імовірно, це мало нагадати про те, як Антонеску заборонив депортувати євреїв у концтабори після 1942 року, за повідомленнями, після втручання румунської королівської родини; той крок тоді викликав невдоволення німецьких нацистських посадовців.
Інститут Елі Візеля, як повідомляли місцеві засоби інформації, заявив із приводу позиції мера Констанци: «непокоїть, що мер … вважає закон, який забороняє називати вулиці іменами воєнних злочинців, лише за необов’язковий до виконання».
Пізніше Кіцак заявив, що його коментарі викривили, і став казати, що хоче змінити назву тієї вулиці, але це складний процес. Речник міста Констанци Алін Вінтіле сказав Радіо Свобода 5 травня, що кроки до зміни назви вулиці вже вживаються, і ця зміна – лише «питання часу».
Мер Констанци Верджил Кіцак (архівне фото)
Але, додав Вінтіле, «місцеві мешканці більше зацікавлені, щоб їхню вулицю заасфальтували, ніж щоб її перейменували».
Посол Ізраїлю в Румунії Давід Саранґа заявив, що був «вражений і розчарований» словами Кіцака. «Такі заяви применшують страждання жертв погрому в Яссах, «потягів смерті» і депортацій», – сказав він.
Заперечення Голокосту
Закон, ухвалений 2015 року, визначає, що заперечення систематичних убивств євреїв нацистською Німеччиною карається аж трьома роками позбавлення волі. Але багато хто каже, що цей закон беззубий і застосовується дуже рідко.
«Була єдина справа колишнього офіцера розвідки, який отримав умовний термін за публічне заперечення Голокосту», – каже Мурару, який є радником прем’єр-міністра Румунії з питань боротьби з антисемітизмом і збереження пам’яті про Голокост і злочини комунізму.
Говорячи про справи про заперечення Голокосту, він каже: «Є загалом 40 справ, із яких 15 засекречені чи не будуть доводитися до суду. Прокурорам не вистачає для цього кваліфікації. Їм бракує, як ми кажемо, належної практики в запобіганні антисемітизмові і боротьбі з ним у державі-члені ЄС».
Антисемітизм у суспільстві?
Поява на грудневих парламентських виборах у Румунії ультраправої популістської партії як значної політичної сили привернула увагу до питань антисемітизму, гомофобії й націоналізму і стала ніби політичним прикриттям для таких поглядів.
Ця партія, «Альянс за союз румунів» (її скорочення AUR означає румунською «золото»), ще на осінніх місцевих виборах 2020 року отримала погані результати, але вже в кінці року несподівано стала в парламенті четвертою найбільшою силою.
AUR набирала популярності на розчаруванні тим, як уряд боровся з пандемією, і грала на своєму популізмі й ксенофобії, які вже багато років не були представлені в румунському парламенті. «Нинішня криза в охороні здоров’я вивела екстремістську радикально праву партію на найпомітніше місце в суспільстві», – сказав Радіо Свобода 12 травня Александру Флоріан, директор бюро Інституту Елі Візеля в Бухаресті.
Лідер партії AUR Джордже Сіміон
Партія AUR нині має приблизно по 10 відсотків місць в обох палатах парламенту Румунії.
Інцидент у Єврейському театрі
27 березня Мая Морґенштерн, відома румунська акторка і директорка бухарестського Єврейського державного театру, отримала електронного листа антисемітського змісту з погрозами смертю їй та іншим. Їй, зокрема, погрожували вбити її й її дітей, «кинувши її в газову камеру», і підпалити будівлю Єврейського театру.
Мая Морґенштерн, фото 2016 року
Лист був підписаний «від імені AUR», хоча лідер партії Джордже Сіміон відкинув її причетність і закликав знайти й покарати автора, а також висловив підтримку Морґенштерн.
Лунали припущення, що той лист мав на меті зганьбити партію AUR. У зв’язку з розслідуванням цієї справи затримали одного чоловіка.
59-річна акторка, відома в усьому світі завдяки своїй ролі Діви Марії в біблійному епічному фільмі «Страсті Христові» режисера Мела Ґібсона (а зараз знімається в тій же ролі в його продовженні, що має вийти 2022 року), відмовилася прокоментувати справу на прохання Радіо Свобода, пославшись на те, що розслідування ще триває.
Раду Міхаю, мер одного з районів Бухаресту, Сектору 2, заявляє: «Це не примітивне зло, це вишукане зло. Це зло з історичними і культурними натяками. Освічене зло».
Парламент Румунії теж засудив цей інцидент, як і інші антисемітські акти, проголосувавши за заяву про це 31 березня.
Активіст Максімілліан Марко Катц каже, що для того, щоб люди розплющили очі й помітили цю проблему, знадобилася слава такої людини, як Морґенштерн. «Для того, щоб суспільство було вражене, потрібна публічна особа. Коли це стається просто з євреєм, ніхто нічого не говорить, – сказав Радіо Свобода Катц, який очолює Центр моніторингу і боротьби з антисемітизмом у Румунії. – У Румунії є менш ніж дві тисячі євреїв, а антисемітизму так багато».
Морґенштерн також згадує ще один антисемітський інцидент, який стався з нею останніми місяцями. Як розповіла вона 19 березня, під час зустрічі директорки театру і місцевими посадовцями того тижня один із них назвав її образливим словом на позначення євреїв. За її словами, вона була вражена, а той посадовець потім сказав, що то він так пожартував: «Я застигла. «Що ви сказали?» Відповідь була негайна і розслаблена: «Та ну, не засмучуйтеся. Я ж це жартома сказав».
За її словами, особливо її засмутило те, що таке слово пролунало на офіційній зустрічі від людини, яка «працює в галузі культури».
І ніхто більше з присутніх на зустрічі не переймався через те слово, написала вона в фейсбуці.
Румунський режисер Віктор Йоан Фрунзе назвав це «неприйнятним расистським висловом», а актор Маріус Маноле заявив, що не потерпить «ніякої форми расизму».
Голокост: факультативна тема
Голокост є факультативною темою в румунських школах, що робить свій внесок у туманне й неповне знання про цю жахливу подію, кажуть Мурару й Катц.
«Більшість батьків каже: «Чому мої діти мають вчити про євреїв? Хай краще вчать математику й фізику», – каже Катц. – Голокост – велике питання, до якого ставляться поверхово. Багато хто вивчає тільки, що Голокост влаштувала нацистська Німеччина, і все. Вони не вчать про Антонеску, погроми, «потяги смерті». І це нікого не вражає, це реальність».
Говорячи про вивчення Голокосту, Катц додає: «Уряд може хоч двадцять стратегій цього розробити, але якщо судді, юристи, вчителі нічого про це не знають, то як можна очікувати, що дітей навчать того, про що самі не знають?»
Мурару, який у січні був призначений на новостворену посаду спеціального представника в справі розвитку політики пам’яті й боротьби проти антисемітизму і ксенофобії, теж каже, що його непокоїть те, що багато румунів навіть не знають, як глибоко причетна їхня країна до геноциду часів нацизму.
Александру Мурару
В опитуванні щодо Голокосту, результати якого оприлюднили 12 травня, чверть респондентів сказала, що вони не знали чи не могли сказати точно, що таке Голокост. Іще 35 відсотків опитаних заявили, що не можуть сказати, чим Голокост важливий для Румунії.
«Румунія має моральний, політичний і історичний обов’язок бути пильною… Це не означає, що треба звинувачувати сучасне населення, але необхідно внести в дискусію питання певної моральної провини», – каже Мурару.
Румунія була союзницею нацистської Німеччини до серпня 1944 року, коли вона перейшла на інший бік. За влади маршала Антонеску, за оцінками, близько 120 тисяч євреїв депортували з Румунії до Придністров’я в СРСР. Багатьох румунських євреїв, які врешті були вбиті в нацистських концтаборах, депортував 1944 року уряд Угорщини, яка за чотири роки до того анексувала північний захід Румунії.
2004 року Міжнародний комітет досліджень Голокосту імені Елі Візеля оприлюднив звіт, у якому йшлося про те, що влада Румунії була прямо відповідальна за смерть від 280 тисяч до 380 тисяч євреїв і близько 11 тисяч ромів у період 1940–1944 років.
Багато з них стали жертвами погромів – таких, як убивство 1941 року в місті Ясси й навколо нього майже 15 тисяч євреїв. Багато інших загинули в таборах примусової праці чи так званих «потягах смерті».
Опитування, яке здійснила група маркетингових досліджень Avangarde в квітні – травні, засвідчило, що лише три відсотки респондентів згадали про погроми, а чотири відсотки знали про депортації євреїв до Радянського Союзу. Близько чверті опитаних заявили, що Голокост у Румунії означав тільки депортації євреїв до таборів у нацистській Німеччині.
Близько 72 відсотків сказали, що за Голокост у Румунії відповідальна нацистська Німеччина; 57 відсотків визнали, що винен також і Антонеску.
Єврейське населення Румунії впало з 800 тисяч напередодні Другої світової війни до менш ніж 10 тисяч нині. Мурару каже, що зараз у Румунії лишилося тільки три з половиною тисячі євреїв.
Знову неофашизм?
Партія AUR регулярно відкидає звинувачення в тому, що вона антисемітська. Але Мурару називає її «неофашистською й антисемітською». Він вважає, що цю партію треба ізолювати: «Тижнями ця політична група намагалася реабілітувати воєнних злочинців і злочини проти людяності… На жаль, багато лідерів слабко реагує на це».
AUR заявила 5 травня, що буде балотуватися й на парламентських виборах у сусідній Молдові, що мають відбутися 11 липня.
А 9 травня ця партія оприлюднила в фейсбуці фотографію Мурару з підписом, що він – «іноземний агент, який проник у структуру державної системи». Допис закликав читачів вирішити, «чиїм інтересам» прислуговує Мурару – в чому побачили натяк на те, що йдеться про євреїв.
Клаудіу Тирзіу, співголова AUR, не відповів на прохання про коментар для цієї статті.
Поширена проблема
Родину Візеля вивезли до таборів Аушвіц і Бухенвальд, де були вбиті його батько, мати і молодша сестра. Після визволення таборів Візель написав 57 книжок про те, що він пережив під час Голокосту.
Він став захисником прав людини і став головою-засновником Американського музею Голокосту в Вашингтоні. Він отримав Нобелівську премію миру 1986 року і помер 2016-го в віці 87 років. У серпні 2018 року на будинку в місті Сіґету-Мармацієй, у якому Візель народився, з’явилися антисемітські написи. Один із них був про те, що Візель тепер «у пеклі разом із Гітлером».
Елі Візель під час інтерв’ю Радіо Свобода в Празі, 2006 рік
Але через два місяці, на румунський День пам’яті Голокосту, в Бухаресті відкрили погруддя Візеля. А антисемітські інциденти, звичайно ж, не обмежуються Румунією.
Чільний посадовець ЄС засудив 14 травня, за його словами, спалах антисемітських нападів у країнах Європейського союзу. Маргарітіс Схінас, віцепрезидент Європейської комісії, відповідальний за просування європейського способу життя і боротьбу з антисемітизмом, закликав країни-члени Євросоюзу до дії. «Глибоко занепокоєний нещодавніми нападами на єврейські громади й приміщення в ЄС, – написав він у твітері. – Це очевидні прояви антисемітизму, які мають бути голосно засуджені».
Схінас сказав Агентству «Франс-прес», що таким чином реагує на випадки ворожого ставлення до єврейських громад у Німеччині, Австрії й Іспанії, а також у Великій Британії.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Голокост і Праведники народів світу. Україна у першій п’ятірці ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Троє членів ОУН отримали звання Праведників народів світу за порятунок євреїв на Нікопольщині