«Мені тут ментально простіше, душевніше»: три історії білорусів-утікачів, які б хотіли залишитися в Україні

ЛЬВІВ ‒ Через політичні переслідування у Білорусі громадяни цієї країни і далі втікають з батьківщини. Але дедалі менше їх залишається в Україні. Хоча саме тут, кажуть, залишались б найбільш охоче. Бо їм близька ментальність, мова, а ще приваблюють невеликі податки для фізичних осіб-підприємців (ФОП). Однак білоруські втікачі їдуть у Польщу, Грузію, Литву.

Як дають собі раду поза межами своєї батьківщини білоруси в Україні та Польщі?

Розповідаємо історії людей, які вимушені були покинути свій дім, роботу і почати життя з «нуля».

Протест проти посилення впливу Росії в Білорусі. Мінськ, грудень 2019 року

Історія перша

23-річний Максим Праженик нелегально потрапив в Україну торік у грудні. Проти нього була порушена кримінальна справа і навіть винесений вирок. Правозахисні організації визнали його політичним в’язнем. Коли він перебував поза межами батьківщини, порушено вже і другу справу.

«Я розумів, що буде ще одна сфабрикована справа, тому мусів виїхати. Бо ж приїхав навіть без паспорта, який у мене вилучили, який у суді. Мав при собі військовий квиток і ще документи. Але нікуди не можу поїхати далі, єдиний для мене варіант отримати статус біженця і я подав відповідне прохання», ‒ розповідає Максим Праженик.

Притулок у Львові йому надали монахи при монастирі.

Молодий чоловік може працювати лише неофіційно. Отримавши статус біженця, шукатиме роботу. Хотів би служити у Збройних силах України, адже військову службу пройшов удома, але розуміє, що з ним контракт не підпишуть. Вочевидь, політичному біженцю доведеться шукати притулок у Польщі або ж Литві. Хоча Україна, каже Максим, дуже для нього комфортна країна.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Поки світ спостерігає за Україною, Путін тихо окуповує Білорусь 

Історія друга

Дмитро (прізвище попросив не називати з огляду безпеки) з дружиною і двома дітьми-школярами вирішив залишитись в Україні. У травні минулого року йому ще пощастило прилетіти з Білорусі літаком, а жінка з дітьми їхала вже через Росію, нелегально, різними автобусами протягом 36 годин.

Він зважився на переїзд, бо брав активну участь в акціях протесту, розумів, що його арештують. Чоловік працює дистанційно на одну з європейських компаній. Діти навчаються дистанційно у приватній білоруській школі. У Львові сім’я орендує квартиру.

«Я працюю, як ФОП. Ми з дружиною працюємо і як волонтери, а це дає можливість залишатись в Україні. Найбільша складність для нас це легалізація в Україні. А інша, реєстрація.

Бояться реєструвати нас, пояснюючи, що ми претендуватимемо на житло і нас буде неможливо виписати. Я маю тут знайомого і він нам допоміг.

Діти сумують за Білоруссю, друзях. Донька вчиться у 8 класі і хоче піти в українську школу. А ось син в останньому класі і дистанційно він не зможе отримати диплом. Екзамени потрібно складати в Білорусі. Мусить туди поїхати.

Мені Україна більше подобається, хоч і Польща гарна країна. Але тут мені більш комфортно, ментально простіше, душевніше. Багато таких людей, як ми, втікачів, воліли б тут залишатись, але проблема з легалізацією не дає такої можливості.

Мені тут добре, що не такі великі податки. У Польщі б платив 30-35% , а в Україні виплачую, 5% і соціальний внесок.

До того ж, немає мовного бар’єру. Подобається, що українська близька до білоруської і українці кажуть, що їм приємно чути білоруську мову.

Найбільша тривога зараз через те, що російські війська біля кордонів України і ймовірність війни лякає. Але думаю, що Україна дасть собі раду, вірю», ‒ говорить Дмитро в коментарі Радіо Свобода.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ситуація із Білоруссю докорінно змінилася»: чого очікувати від російсько-білоруських навчань «Союзна рішучість – 2022»? 

Історія третя

Іншому співрозмовникові ‒ громадянинові Білорусі Павлові (прізвище не названо, бо на батьківщині залишилася його родина) довелось поїхати у Польщу. Сьогодні він перебуває у міжнародному розшуку в Білорусі та Росії.

Зараз чоловік проживає у польському місті Лодзь, працює електромонтером на будові, орендує помешкання.

Він потрапив в Україну нелегально торік у листопаді, провівши 18 днів у СІЗО в Гомелі. Проти нього порушена кримінальна справа і єдина перспектива на батьківщині була опинитись за ґратами. Він брав участь в акціях, його влада Лукашенка звинувачує у тому, що він нібито збирав інформацію на керівника підприємства, де працював. Хоча жодних доказів йому так і не пред’явили.

«Доїхав у Могильов, переплив Дніпро, потрапив у Росію, нелегально перейшов український кордон. Через колючий дріт проліз і доїхав у Київ, жив у хостелі для білоруських втікачів.

Я б не задумуючись залишився б в Україні. Багато білорусів залишались би і приносили користь Україні.

Мені тут було б простіше знайти роботу по спеціальності, я ‒ економіст, у мене три вищі освіти. У Польщі не можу працювати по спеціальності, бо рівень польської мови не дозволяє. Але Україна ускладнює життя для білорусів, виписує штрафи, може депортувати на вимогу Білорусі і такі випадки були.

У Польщі можу себе забезпечити і почуваюсь у безпеці. У Лодзі прийшов у прикордонну службу, у мене забрали паспорт, видали мені зелену книжку. Я маю право працювати, не боюсь, що мене зупинить поліцейський. Люди, які виїхали з Білорусі, звісно, сподіваються, що повернуться на батьківщину. Всі хочуть повернутись, а коли це прийде? Білорусь окупована Росією.

Там у мене все залишилось. Почав життя від початку у прямому розумінні слова», ‒ розповідає свою історію білорус Павло.

Акція протесту у Києві

Війна лякає

Білорусів лякає той факт, що Україна співпрацює з правоохоронними органами Білорусі, реагує на запити сусідньої держави і кількох білоруських втікачів видала білоруським органам. Інша причина, яка не дозволяє їм залишатись в Україні, це проблема тут легалізуватись. Навіть для айтішників, хоча ІТ-фахівці мають переваги. Але останнім часом вони переїжджають у Грузію.

Керівник «Білоруського кризового центру у Львові» Олексій Францкевич зауважує, що Україна втрачає нагоду затримати у себе добрих спеціалістів. Тим часом Польща приймає велику кількість білорусів, які вимушено втекли від переслідувань на батьківщині.

«Якщо б Україна пішла на зустріч білорусам, то люди, які вимушені виїжджати з Білорусі, залишались би тут. І ці десятки тисяч білорусів не їхали б у Польщу. Це податки. А так люди проходять через Україну і виїжджають в Європу. Айтішники отримують постійну посвідку на проживання, мають надати всю папку документів. Ціла бюрократична процедура, тому їдуть у Грузію, де можуть перебувати без проблем 360 днів», ‒ говорить Олексій Францкевич.

Скільки сьогодні білорусів проживає в Україні ‒ невідомо. Адже люди потрапляють сюди нелегально, мігрують в інші країни. Правозахисники наголошують, якби Україна надавала білорусам, які втекли від переслідувань на батьківщині, статус людини, яка потребує тимчасового захисту, то це полегшило б життя білорусам і вони охоче залишались в Україні.

Знайти механізми легалізації громадян Білорусі, безпечного перебування їх в Україні, тобто гарантування не депортувати їх на вимогу Білорусі, ще у минулому році пообіцяли парламентарі Комітету Верховної ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Лукашенко каже те, що не наважується сказати Путін». Як довго російські війська будуть у Білорусі і чи почнуть наступ на Україну ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Інцидент із казахстанським опозиціонером Тлеулієвим: «спроба викрадення і незаконної депортації» чи «законні дії СБУ»? ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Ви в смертельній небезпеці»: як білоруська місцева преса видає місця навчань поблизу українського кордону