Закінчилися пʼять років, відведені на «плавний перехід» до повного впровадження Нового українського правопису. Настав час говорити і писати згідно з новими правилами, затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 22 травня 2019 року.
Чинні відтепер норми вважають схожими на правила так званого Харківського правопису (або «скрипниківки»), затвердженого Миколою Скрипником 6 вересня 1928 року у Харкові. Поєднавши правила двох головних писемних традицій України — галицької (західноукраїнської) та наддніпрянської (великоукраїнської), правопис проіснував лише до 1933 року. Радянська влада його таврувала як «націоналістичний», а усі норми максимально русифікували.
Новий український правопис виграв усі судові справи, які проти нього порушували супротивники декомунізації і дерусифікації, а також і деякі прихильники правопису 1993 року. Віднині старі норми вважатимуться нечинними та помилковими, написала у фейсбуці редакторка Ольга Васильєва. І нагадала про 30 нових правил, які тепер має знати кожен.
Директивна норма (та, що без варіантів):
- Латинський корінь -ject- передаємо з є: проєкт, проєкція, проєктор (як траєкторія) (§ 126).
- Пишемо без й слова Ісая, Мая, Гоя, Соєр, Хаям, Феєрбах; секвоя, фоє, єті й подібні (§ 126).
- Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом бліц-, екстра-, максі-, міді-, міні-, преміум-, топ-, флеш-; віце-, екс-; арт-, боди-, боді- (перед голосним), веб-, економ-, поп-, прес-, смарт- та ін.: бліцновини, мінісукня, преміумклас, флешпам'ять, віцепрезидент, ексміністр; артгалерея, бодибалет, бодіарт, вебсторінка, економклас, етногурт, попмузика, прессекретар, масмедіа, токшоу, смартгодинник, дрескод, топменеджер (але "топ" не поєднується з числівниками) (§ 35).
- Числівник пів з іменниками пишемо окремо: пів року, пів яблука, пів Європи, але півзахисник, півмісяць, півострів (§ 36).
- За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі: директорка, верстальниця, філологиня, патронеса тощо (§ 32).
- Священник пишемо з подвоєнням, як письменник (§ 29).
- Пишемо двотижневий, тривідсотковий, чотириярусний, але двохсотий, трьохтисячний, чотирьохмільйонний, чотирьохмільярдний (§ 35).
- Дробові числівники: дві третіх, три четвертих (замість дві треті, три четверті) (§ 107).
- Російські прізвища, що в мові оригіналу закінчуються на -ой, пишемо з -ий: Донський, Трубецький, Крутий. Але Лев Толстой (§ 144).
- До мʼякої групи іменників належать імена Ігор, Лазар (Ігоря, Ігорю, Ігорьович; Лазаря, Лазарю, Лазарьович), а також слово хабар (хабаря, а не хабара) (§ 66).
- У звертаннях форму кличного відмінка набувають обидва слова: пане лейтенанте, брате Петре, лікарю Ігорю, побратиме Іване (§ 87).
- Сер, сір, гер у кличному відмінку мають таку саму форму, що й у називному (§ 87).
- Назви віртуальних (соціальних та ін.) мереж у родовому відмінку мають закінчення -у: інстаграму, телеграму, фейсбуку, ютубу (§ 82).
- Звук [h] передаємо буквою г: госпіс, гостел, Гарвард, Гельсінкі, окрім деяких європейських слів (хобі, хокей, хол, холдинг) та всіх слів східного походження (брахман, джихад, моджахед, харакірі) (§ 122).
- Англійське буквосполучення ck відтворюємо українською буквою к без подвоєння: Дікенс, Текерей, Бекі, Букінгем (§ 128).
- Німецьке буквосполучення ei передаємо як ай (яй): Віттгенштайн, Фляйшер; буквосполучення eu – як ой: фройляйн, Нойбауер. У давніших запозиченнях німецьке буквосполучення еі передаємо в транслітерованому вигляді через ей: крейцер, гросмейстер, Гейне, Лейпциг (§ 136).
- Сватове, Синельникове відмінюються, як Рівне (Сватового, Синельникового, Рівного), а Косово, Мукачево — як Дубно (Косова, Мукачева, Дубна) (§ 152).
- У назвах свят та історичних подій з великої пишемо тільки першу літеру (День пам’яті та примирення), а в назвах державних українських свят — усі слова (День Незалежності України) (§ 52).
- З великої букви пишемо займенники Ви, Ваш як форму ввічливості у звертанні до однієї конкретної особи в листах, офіційних документах тощо: Повідомляємо Вам…, Вітаємо Вас…, у відповідь на Ваш запит… (§ 60).
- Ставимо відступи обабіч скісної риски: синтетизм / аналітизм (окрім та/або, і/або, словосполучень (с/г, р/р тощо) та одиниць виміру (км/год)) (§ 165).
Навчальний посібник «Державна мова», виданий Національною академією Служби безпеки України (СБУ)
Варіативна норма (можна і так, і так):
- Ґ, ґ на місці G, g у запозичених власних назвах: Ґете і Гете; Ґуллівер і Гуллівер (§ 122). Але пошукова система «Гугл», а не «Ґуґл». Якщо без родового слова — з малої і без лапок: гугл (§ 54).
- Буквосполучення th у словах грецького походження можна передавати літерами т і ф: етер і ефір, катедра і кафедра, міт і міф, Атени і Афіни (§ 123).
- У словах, що походять із давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au можна передавати як ав і ау: авдиторія і аудиторія, фавна і фауна, павза і пауза, лавреат і лауреат (§ 131).
- На початку деяких слів можна писати и: ирій, ирод, икати, ич (индика немає) (§ 2).
- У назвах церковних звань, титулів та чинів уживаємо префікси архи- та архі-: архимандрит і архімандрит, архиєрей і архієрей, архистратиг і архістратиг та ін. (§ 31).
- У родовому відмінку іменників ІІІ відміни можемо писати закінчення -и та -і: крови й крові, любови й любові, осени й осені, соли й солі, Руси й Русі, Білоруси й Білорусі; гідности й гідності, незалежности й незалежності, радости й радості, смерти й смерті, чести й честі (§95).
- Назви міст у родовому відмінку можуть мати закінчення -у (-ю) та -а (-я): Амстердаму і Амстердама, Лондону і Лондона, Парижу і Парижа, Чорнобилю і Чорнобиля (окрім назв міст із суфіксами -ськ-, -цьк-, -ець-, -ів- (-їв-), -ев- (-єв-), -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, елементами -бург-, -град- (-город-), -піль- (-поль-), -мир-, -слав-)) (§ 82).
- Чоловічі прізвища, що закінчуються на -ин, -ін, -їн, у давальному відмінку мають закінчення -у та -ові: Яковишину та Яковишинові, Палладіну та Палладінові, Ільїну та Ільїнові (§ 83).
- Прізвища прикметникового походження, що закінчуються на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн), у кличному відмінку можуть мати закінчення -е: Щоголеве і Щоголів, Глібове і Глібов, Гуляєве і Гуляєв, Степанишине і Степанишин (§ 87).
- У звертаннях, що складаються із загальної назви та чоловічого прізвища, у форму кличного відмінка прізвище можна ставити, а можна й не ставити: друже Максименку і друже Максименко, колего Євгенищуку і колего Євгенищук, пане Ковалю і пане Коваль (§ 87). Але у звертаннях до жінок форму кличного відмінка завжди мають і загальна назва, і прізвище: добродійко Вариводо, пані Гаркуше, поетко Забашто (§ 74).
- У серпні 2018-го Міністерство науки та освіти України презентувало новий проєкт Українського правопису. Його розробила Українська національна комісія з правопису. Передусім вона повернула до життя низку особливостей «харківського» правопису, затвердженого у 1928 році.
- Експерти, які над ним працювали, кажуть, що правопис базується на українській традиції, основна особливість якої – наявність варіативності в різних випадках вживання певних літер. Окрім того, з урахуванням новітніх мовних явищ, що набули поширення, запроваджено і нові правила написання слів, які узвичаїлись в українській мові.
- 22 травня 2019 року Кабінет міністрів України схвалив нову редакцію українського правопису. Відтак новий правопис почав діяти 3 червня того ж року. На перехідний період відвели 5 років.
- Судове провадження відкрили в червні 2019 року, позивачами у справі виступили ГО «Правова держава» та жителька міста Херсону, яка діяла нібито в інтересах своєї неповнолітньої доньки. Відповідачем був Кабінет міністрів України, третя особа в справі – Міністерство освіти і науки України.
- 28 січня 2021-го Окружний адміністративний суд Києва повідомив, що своїм рішенням визнав протиправною та нечинною постанову Кабінету міністрів України про новий український правопис (провадження відкрили на вимогу позивачів ГО «Правова держава» та жительки Херсону).
- Та у травні 2021-го Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду і Український правопис, затверджений у 2019 році, залишили чинним.
- 22 травня 2024 року завершився пʼятирічний перехідний період до Нового українського правопису. Відтепер він чинний.