Брак пального, обстріли, «фільтрації», полон. Із чим стикаються запорізькі водії, що евакуюють людей з окупації?

– Ми почали евакуювати людей з березня. Спочатку гуманітарні вантажі на своїх автівках доставляли переважно люди, які родом з окупованих територій, які їхали за своїми рідними і водночас забирали інших людей з тих територій. Спочатку вдавалося підготувати колони з п’ятдесяти автівок. Відправлялися запити до обласної адміністрації, складали списки людей. Згодом за зібрані гроші купили кілька спринтерів. В одному «Спринтері» вивозили від 18-25 переселенців. Шукали людей, які згодні були поїхати на окуповані території, заправляли їх паливом, збирали гуманітарку та відправляли в дорогу, – розпочинає розповідь Альгіс.

За його словами, на початку вдавалося «робити ходку» раз на два дні. Волонтер зранку збирався, йому завантажували все необхідне, і він їхав на окуповану територію. Впродовж дня водій доїжджав до місця призначення, де і ночував. Зранку забирав людей та повертався. Згодом ситуація змінилася.

– Якщо спочатку ми могли доїжджати до самого Маріуполя (заблокований, розбомблений, а згодом захоплений російською армією та підконтрольними їй бійцями незаконного збройного угруповання «ДНР» – ред.), то потім окупанти перестали нас пускати. Крім того, багатьох водіїв взяли у полон і забрали до «в’язниці». Зараз є інформація про 32 людей, що перебувають у «в’язниці» у Донецькій області в Оленівці.

– Як окупанти аргументували ці викрадення?

– По-перше, вони не розуміють, навіщо ми це робимо. Для них незрозуміло, чому люди їдуть за іншими людьми. Вважають, що ми це робимо за гроші, або продаємо гуманітарку. Був такий аргумент з боку окупантів, що вони не хотіли, щоб то був бізнес, тому усіх (водіїв – ред.) забирали.

– Чи відомо вам у яких умовах перебувають водії?

– Можу розповісти про двох водіїв-волонтерів, які 28 березня поїхали до Маріуполя. На першому блокпосту на в’їзді у Маріуполь, зі сторони Нікольського, хлопців затримали. Дві автівки, що їхали позаду, розвернулися назад, а одну забрали. Водія та пасажира взяли у полон. Декілька днів з ними не було зв’язку.

Зі слів людей, з якими спілкувався, зрозумів, що вони перебувають в Оленівці. Одного з хлопців звати Костя, йому вдалося зв’язатися з ексдружиною. Вона через знайомих вийшла на мене і просила допомоги. Другого хлопця звуть Стас, зі слів Кості, йому стало погано, і його перевезли до лікувального блоку. Зв’язувалися з хлопцями раз на три дні або раз на тиждень. Спочатку умови були дуже жахливими, але потім нам вдалося домовитися, щоб їх покращили. Через деякий час Костя розповів, що там є волонтери, яких викрали. У Запоріжжі ми зв’язалися з людьми, у яких знайомі водії теж опинилися у такій ситуації. Як вихід, створили групу, де з’ясували, що у цій колонії перебувають 32 людини.

Була інформація, що водії дадуть свідчення та їх відпустять. Через 30 діб нічого не відбулося. Хлопці продовжували перебувати у полоні. Згодом попередили, що їх триматимуть у полоні ще 30 діб. Вже в кінці травня з’явилася інформація, що водіям приписують (російські сили – ред.) «тероризм».

– Як полонених водіїв можна визволити?

– Ми були готові домовлятися з окупантами, але зараз з їхньої сторони немає ніякого контакту. Одна жінка мала можливість передавати якісь речі полоненому. Вийшло так, що вона виїжджала з чоловіком з окупованої території. На блокпосту його затримали, а її пропустили далі. Тепер вона приходить провідувати чоловіка та передає іншим інформацію від рідних. Ми намагалися домовитися, аби викупити людей, проте ніхто з окупантів не йде на контакт.

– Остання інформація – їх можуть зараз перевести до «СІЗО» або місце, де перебувають люди перед «судовим розслідуванням». Їх звинувачують у «тероризмі». Все доходить до того, що полонених можуть «ув’язнити» на 20 років. Але волонтери – не терористи і ніякої можливості найняти адвоката або вийти на зв’язок з чинною місцевою українською владою вони не можуть. Це обвинувачення йде від «МВС» незаконного збройного угруповання «ДНР».

– Чи зверталися за допомогою до центральної влади?

– Ми до багатьох зверталися, подавали колективні списки до різних інстанцій, у тому числі і до Червоного Хреста, СБУ, Людмили Денісової (яку Верховна Рада звільнила 31 травня з посади українського омбудсмена – ред.). На одному з інформаційних каналів вона повідомляла, що є волонтери, які перебувають в Оленівці. Ми зв’язувалися з представниками церкви, аби через них подати ці списки. Нині про водіїв немає ніякої інформації. Чи зможуть їх відпустити, чи ні – невідомо.

– Чи погоджуються після викрадень інші водії продовжувати евакуювати людей?

– Взагалі важко, але з часом залишаються люди, які розуміють ризики та їдуть. Наприклад, останнього разу люди їхали п’ять діб з водієм, але приїхавши у безпечне місце, щиро дякують. Я щоразу після такого довгого шляху запитую у водіїв, чи поїдуть вони знову. Вони відповідають: «Так». Була ситуація, коли одного з водіїв зупинили у Нікольському та змусили пройти «фільтраційний табір». У нього забрали весь вантаж, тримали кілька діб. Дивом зміг звідти вибратися. Він самостійно діставався до Запоріжжя з такими ж водіями. Після цього чоловік вже не захотів їхати. Є люди, які вивезли своїх рідних і більше не погоджувалися на поїздки.

– Чи узгоджуєте ви заздалегідь з окупаційними силами гуманітарні коридори?

– У нас немає такої можливості. Ми взагалі не знаємо, до кого звертатися. Прямого контакту немає. Бувають моменти, коли водії домовляються на місці з людьми на блокпостах. Дехто платить за це кошти, але у нас немає такої можливості та готовності.

– З якими ще проблемами стикаються водії під час перевезення гуманітарки та евакуації людей?

– У нас є дві основні проблеми. Перша – маємо лише один варіант, як виїхати із Запоріжжя, тому що на інших напрямках йдуть дуже запеклі бої. З кожним днем все тяжче виїхати, адже наші хлопці на блокпостах не випускають людей без спеціальних документів. Для цього потрібно заздалегідь зробити списки людей, які хочуть допомогти, щоб показати їх на блокпостах. Водії можуть стояти по кілька годин, а то і діб, аби виїхати з міста. На в’їзді до Василівки проходять на ворожих блокпостах чергові перевірки. Якщо їм вдалося в’їхати у місто, то потім починаються проблеми з виїздом. Потрібно взяти пропуск, пройти «фільтрацію», і вже після цього дозволяється виїжджати. Така проблема у Василівці, Токмаку та інших містах (нині окуповані російськими військовими – ред.).

– Наступна проблема – відсутність палива. Якщо евакуаційна колона не встигла виїхати до сутінків, вони залишаються або у населеному пункті, або прямо на трасі та сплять в автівках. Коли було холодно, ми видавали спальні мішки.

– Що водії розповідають про так звану «фільтрацію» з боку окупантів?

– Вони (окупанти – ред.) роблять відбитки пальців, перевіряють, щоб не було зв’язків із СБУ, українськими військовими. Перевіряють мобільні телефони. Колись на своїй автівці евакуював людей, на блокпосту окупанти забрали мій телефон, бо в ньому була проукраїнська інформація. Люди, які проходять «фільтраційні» табори, кажуть, що там можуть перебувати до 10 днів. Окупанти збирають інформацію про рідних, зʼясовують, чи не служили в українській армії, дуже ретельно оглядають тіло чоловіків. Якщо у людини призовний вік, запитують, чому він не воює?

– З яких населених пунктів евакуюєте людей? Наскільки зменшилась кількість евакуйованих, ніж це було 2-3 місяці тому?

– У березні ми робили три ходки за тиждень і могли вивезти в середньому до 300 людей за тиждень. Останнього разу наші хлопці їхали шість днів. За тиждень зробили одну ходку і вивезли десь 50 людей. Зараз немає такої кількості охочих. Люди адаптувалися або шукають інші можливості. Бувало, що залишали запит на евакуацію, а коли зв’язувалися, вони вже виїхали. Є люди, які хочуть виїхати, але не мають зв’язку. Зараз ми вивозимо з Бердянська.

Бердянськ, Маріуполь, Енергодар, Василівка: евакуація з окупованих територій триває (фотогалерея)

– Яку гуманітарну допомогу найчастіше перевозите?

– Переважно те, що швидко не псується, якісь засоби гігієни, макарони, крупи, тушонку, воду, дитяче харчування. Іноді доводиться везти ліки. Часто звертаються самі люди та просять щось конкретне. Ми це шукаємо та відвозимо. Багато людей просять привезти ліки для хворих діабетом, онкологією.

– Скільки у вас залучено автівок для евакуації, наскільки активною зараз є допомога людей?

– По-різному. На сьогодні загалом задіяні приблизно 10 транспортних засобів – легковики та «Спринтери». Якісь ми купляли на зібрані кошти, деякі дають люди користуватися для такої справи. Кілька автівок знаходяться в ремонті, ми їх ремонтуємо та знову відправляємо на евакуацію.

Є компанії, які постачають пальне та харчі. Багато центрів, куди можемо звернутися та отримати необхідне. Також надсилають допомогу партнери та люди з інших міст. Нині допомоги достатньо, але зайвою вона не буде.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.

• Російські військові з березня тримають у полоні 25 водіїв-волонтерів, які возили гуманітарну допомогу із Запоріжжя до Маріуполя, а також займалися евакуацією людей. Про це розповіли родичі полонених, які тривалий час не наважувалися публічно заявити про затримання, оскільки боялися, що розголос може зашкодити. За їхньою останньою інформацією, водіїв утримують в полоні на окупованій частині Донбасу, біля селища Оленівка Донецької області, і звинувачують у нібито «участі в терористичному угрупованні». За даними родичів, водіям загрожує «позбавлення волі» від 5 до 10 років та «штраф» (за так званими «законами» угруповання «ДНР»).
• Родичі полонених звернулися до українських правоохоронців із запитом порушити кримінальне провадження за фактом викрадення та незаконного утримання цивільних людей, а також сприяти їхньому звільненню. Заяву з правовими аргументами про скоєння воєнного злочину склала чеська гуманітарна організація «Допомагаємо поїхати».