«Залякують та схиляють до співпраці». Що відбувається із цивільними українцями у російському полоні?

Скільки цивільних жителів півдня перебуває у полоні російських військових? Де саме російські військові утримують викрадених українців і як з ними поводяться? Якими є перспективи звільнення з полону жителів окупованої частини Херсонської і Запорізької областей, з’ясовував проєкт Радіо Свобода «Новини Приазов’я».

• Окуповані території Херсонської і Запорізької областей є лідерами за кількістю викрадених російськими окупаційними силами людей, заявив на засіданні Постійної ради ОБСЄ постійний представник України при міжнародних організаціях у Відні Євген Цимбалюк.
• Росія тримає у в’язницях півтори тисячі цивільних українців, ще 1 200 000 громадян України були депортовані до Росії, в тому числі 240 тисяч дітей. Про це повідомила на брифінгу 20 червня віцепрем’єр-міністр – міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірина Верещук. За її словами, Росія визнає, що тримає в полоні тільки 120 цивільних українців. Верещук уточнила: згідно з Женевськими конвенціями, полонених військовослужбовців можна обміняти, але положення конвенцій не поширюються на цивільне населення. Відповідно, механізму повернення полоненого цивільного населення немає, підкреслила вона.
• Серед викрадених Росією українських цивільних є волонтери, активісти, журналісти, священики, депутати місцевих рад, голови ОТГ і старости, які вже перебувають у полоні 70, 80, а деякі понад 100 днів, зазначила Верещук. Разом з тим під час обмінів вдалося повернути лише 103 людини з-поміж цивільних. Віцепрем’єрка повідомила, що є ще категорія цивільних українців, які були депортовані до Росії. І українські дані щодо депортованих відрізняються від цифр, які оголошує російська сторона.
• З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну правоохоронці Херсонщини зафіксували факти викрадення або зникнення 408 людей, повідомила «Суспільному» 21 червня головна спеціалістка з питань інформаційної політики Херсонської обласної прокуратури Анна Чернявська. За її даними, серед викрадених значилися п’ятеро міських голів, троє сільських голів, 15 депутатів обласної та місцевих рад, більш як 40 правоохоронців, 20 активістів та два священнослужителі. Наразі слідству відомо, що звільнили 259 громадян. За даними Херсонської прокуратури, російські військові продовжують незаконно утримувати 149 осіб. Ці цифри не остаточні, оскільки в місцях ведення активних бойових дій та на окупованій території інформація уточнюється.

Кого і навіщо затримують?

Голова Херсонської обласної військової адміністрації Геннадій Лагута на брифінгу 20 червня повідомив, що в області у полоні російських військових перебувають понад 600 людей. За його словами, це – активісти, учасники АТО, «люди, які своєю позицією показують, що вони проти того, що відбувається».

Геннадій Лагута додав, що їх утримують у різних місцях – зокрема, в слідчому ізоляторі Херсонщини, відділах поліції і на територіях баз відпочинку.

Радник голови Херсонської обласної військової адміністрації, депутат Херсонської обласної ради Сергій Хлань розповів «Новинам Приазовʼя», що російські військові деяких цивільних утримують в будівлях СБУ Херсону або Нової Каховки. Але не про всіх затриманих є інформація, зазначив Хлань.

«Вони спочатку затримують людей, розміщують їх в колишніх відділках поліції, а потім доставляють або в будівлю СБУ Нової Каховки, або Херсону. Наприклад, щодо мера Голої Пристані, то відомо, що його утримують десь у Скадовську. Він вже третій місяць перебуває у полоні окупантів. Незаконні затримання продовжуються постійно, вчора вчергове незаконно затримали голову Станіславської ОТГ із заступником», – поділився він.

Сергій Хлань також розповів, що «російські військові продовжують затримувати жителів Херсонщини з метою залякування або схиляння до співпраці».

«Затримують керівників бізнесів, колишніх військових, активістів, щоб забрати, перерозподілити майно або обікрасти, залякати, щоб вони не могли чинити опір, морально зламати. Зрозуміти логіку рашистів абсолютно неможливо. Це відбувається більше з метою залякування людей і вимушеної покірності», – прокоментував Хлань.

Він зазначив, що найбільш вірогідним способом звільнення людей з полону є обмін з російською стороною.

Небезпека бути українцем

12 березня у Новій Каховці на Херсонщині зник активіст і ветеран АТО Сергій Цигіпа. Його донька Дар’я, з якою поспілкувалися журналісти проєкту «Новини Приазовʼя», розповіла, що востаннє контактувала з батьком напередодні його викрадення, 11 березня. Згодом, у квітні, на одному з проросійських ютуб-каналів з’явився відеозапис, на якому Сергій Цигіпа, відомий активною проукраїнською позицією, розповідає про начебто «сумнівну стратегію української армії».

В описі до відео його представляють як нібито «старшого офіцера командування Сил спеціальних операцій української армії, який переїхав до Росії». Донька Сергія Цигіпи зазначила, що це єдина за весь час полону звістка про її батька. З російської сторони ніхто не намагався вийти на зв'язок з рідними викраденого активіста, розповіла Дар’я Цигіпа.

«На відео він ніби перейшов на сторону Росії та розповідав якусь інформацію про українську армію, але та інформація була загальновідомою. Але ж ми розуміємо, що це російська пропаганда: будь-яке відео можна зробити під тиском. Це було десь через 1,5 місяця після його зникнення. Очевидно, з ним там попрацювали психологічно. Він схуд, має мішки під очима та нову «зачіску» – наголо. Якщо чесно, я все відео не змогла подивитися. Мені це дуже важко давалось, лише уривки якісь. Але він в камеру не дивився, погляд завжди бігав, такий розгублений був», – поділилася донька викраденого активіста.

Дар’я вважає, що її батька затримали і досі не відпустили через те, що він, крім активної участі в мітингах і журналістської діяльності, має також військовий досвід. Втім, небезпека на окупованих територіях існує для кожного, хто вважає себе українцем, зазначила донька Сергія Цигіпи.

«Він був на окупованій території з перших днів та дуже активно вів свою журналістську та волонтерську діяльність: виходив на мітинги, писав про окупантів у своєму телеграм-каналі, на фейсбуці. У мого батька в біографії є те, що він служив в армії у 2014-2015 роках. Я думаю, що вони просто боялися його, він такий гострий на язик, може писати всю правду і не боятися, як всі журналісти», – додала Цигіпа.

Вона підсумувала: «Поки вони там – небезпека є для кожного, попри те журналіст ти чи військовий, чи просто громадянин. Ти – українець, для них цього вже достатньо».

Вбиті, зниклі безвісти та звільнені

Журналіст медійної ініціативи «За права людини» Артур Пріхно розповів, що «крім того, що російські військові утримують цивільних заручників у Херсоні та області, їх також вивозять до окупованого Криму і на територію Росії».

«Я починав з Херсону. Наше завдання було з’ясувати основні місця заручників, яких там затримують за їхню проукраїнську позицію, за участь у добровільних формуваннях ТРО. По Херсону це виявилось зробити трішки простіше, ніж по області. Ми дійсно поговорили з багатьма людьми, які звільнені з полону, вони розповіли, де їх тримали, в яких умовах, як до них ставилися окупанти. Це дозволило нам сформувати загальну картинку. Ми зробили умовну карту чотирьох-п’яти локацій, де утримують заручників у Херсоні», – поділився Пріхно.

Також він повідомив, що людей вивозять з Херсону та області до Криму.

«Відомо кілька місць у Сімферополі, де так само тримають заручників: цивільних і військових, яких потім або віддають на обмін, або, як говорять очевидці, відправляють на суд», – поділився він.

Артур Пріхно зазначив, що «відомо про випадки вбивств викрадених жителів півдня, які перебували у полоні російських військових». Про багатьох зниклих досі нічого не відомо, розповів журналіст.

За його словами, доля цих людей абсолютно різна: «Декого з затриманих, зокрема це тероборонців, настільки жорстоко били, що ми знаємо щонайменше дві історії про їхню загибель. Дениса Миронова, який був участником ТРО, дуже жорстоко побили під час затримання, тримали в жахливих умовах, це ми знаємо зі слів іншого тероборонця, якому вдалося звільнитися. Дениса відправили в госпіталь, але він, на жаль, помер. Така сама доля спіткала Віталія Лапчука, який був з Денисом під час затримання. Його тіло знайшли нещодавно в Херсоні».

Журналіст додав, що вони часто стикаються з тим, що родичі полонених не знають, де їх шукати: «Вони намагаються звертатись до окупантів, щоб дізнаватись щось, жодної інформації їм не дають, жодної зачіпки, де шукати, чи на території окупованої області, чи в Криму, чи в Росії».

Пріхно також зауважив, що причина для затримання російськими військовими на Херсонщині може бути «абсолютно різна».

«Дуже багато людей, яких викрали – це як цивільні, які не мають жодного стосунку до військової справи, так само і люди, які були записані в ТРО. Як правило, звинувачують у тому, що вони є навідниками, передають інформацію про місця розташування російської техніки або військових. Часто, як нам кажуть у селах, коли когось затримують і вивозять з села, то люди, можливо, під тиском, розповідають про когось зі своїх сусідів, що людина є навідником вогню», – зауважив він.

Журналіст навів приклад: «Затримують волонтерів, буквально нещодавно я спілкувався з дружиною чоловіка, який «швидкою» вивозив людей, які хотіли евакуюватися, його двічі затримували. Перший раз його відпустили через три дні, а другий раз досі не відомо про його місцеперебування. За словами росіян, його будуть судити. Таких історій безліч».

Запорізька область: нова хвиля викрадень

У Запорізькій області зафіксували 352 випадки викрадення цивільних громадян російськими військовими. Про це телеканалу «1+1» повідомив голова Запорізької обласної військової адміністрації Олександр Старух. За його словами, 150 людей продовжують залишатися у полоні. Голова Запорізької ОВА також додав, що кожного дня на підконтрольну територію через Запоріжжя продовжують виїжджати люди із нині захоплених територій, попри те, що евакуаційні коридори є формальними.

Тим часом у Мелітополі почалася нова хвиля викрадення людей. Про це 21 червня в ефірі телеканалу «Україна 24» сказав мер міста Іван Федоров. За його словами, російські військові не отримали підтримки ні від цивільного населення, ні від представників влади. Крім того, «російські окупанти починають залякувати людей смертною карою», стверджує Федоров.

Так, 8 квітня на одному з блокпостів у Василівці Запорізької області російські військові викрали 16-річного сина начальника районної військової адміністрації Запорізького району Олега Буряка. За словами посадовця, це сталося, коли його син Владислав разом із родичами їхав у складі евакуаційної колони до Запоріжжя.

В коментарі «Новинам Приазов'я» Олег Буряк розповів, що його сина спочатку затримали через відео на телефоні, які він переглядав під час проходження блокпоста. Але при перевірці документів російські військові зрозуміли, чий він син, зазначив Олег Буряк.

«Влад сидів на задньому сидінні, у нього в руках був мобільний телефон, він там щось дивився. Військовий це побачив і сказав: «Ти що, мене знімаєш?», і почав забирати у нього телефон, всі почали в машині заступатися і казати, що всі діти сидять у телефоні, що тут такого», – розповів чиновник.

«Військовий забрав у Влада телефон. Він знайшов посилання, за яким відкривалися ролики, коли в перші тижні війни ЗСУ почали брати військовополонених РФ і давали їм телефон, вони дзвонили додому і розповідали, що відбувається в Україні, просили своїх родичів забрати їх. Саме ці відео не сподобалися військовому РФ. Він витяг Влада з машини, поруч стояв «Чумацький шлях», він його туди відвів, із цього кафе зробили «фільтраційне» приміщення. І там почали перевіряти його документи. Так вони швидко визначили, хто його батько. Їм одразу стала зрозуміла цінність цього заручника. І врешті Влада затримали», – поділився начальник військової адміністрації Запорізького району.

Олег Буряк розповів, що спочатку його сина утримували в слідчому ізоляторі у Василівці, потім його перевезли до іншого міста Запорізької області. Зараз Владислав має можливість виходити на зв’язок, повідомив посадовець.

За його словами, «перші 48 діб його син сидів у слідчому ізоляторі в одиночній камері, шість квадратних метрів у місті Василівка».

«Потім через 48 діб у нього змінилися умови утримання та охорони. Його вивезли до іншого міста Запорізької області. З позитивного – за 75 діб у нього є мобільний телефон та Wi-Fi, він може зі мною зв’язатися. Коли він сидів у слідчому ізоляторі наодинці, йому за весь час дали шість разів зі мною поговорити. Його точно не б’ють, він – для них цінний заручник, його годують. У слідчому ізоляторі були жорсткіші умови, а тут легше», – сказав Буряк.

Він також розповів, що наступного дня після викрадення сина з ним контактувала людина, яка висунула умови для звільнення Владислава. Його запропонували обміняти на певного громадянина України з проукраїнськими поглядами, який не планує виїжджати на окуповану територію, стверджує Олег Буряк. Через це він сподівається, що звільненню його сина може сприяти втручання президента України Володимира Зеленського.

«9 квітня на зв’язок вийшла людина та чітко проговорила умови. Вони хочуть конкретну людину з української території. Це повнолітній громадянин України, який має проукраїнську позицію, не хоче ні в яку Росію, ні на яку окуповану територію виїжджати, через це у мене тупикова ситуація. А Влада більше ні на кого не збираються обмінювати. Але за певної підтримки уряду, а ще краще – президента, напевно, я маю вирішення цього питання без порушення прав іншої людини», – додав Буряк.

Що сприяє звільненню з полону?

Голова «Кримськотатарського ресурсного центру» Ескендер Барієв розповів, що його організація зафіксувала 154 випадки насильницьких зникнень на окупованих територіях Херсонської і Запорізької областей. 24 із них, каже, скоєні щодо представників кримськотатарського народу.

«Після отримання інформації про зникнення людей ми готуємо матеріали для робочих груп ООН про насильницькі дії. Завдяки інформуванню ЗМІ, правозахисників та спільноти ми отримуємо дані. У нас була низка випадків, коли після наших публікацій люди поверталися додому. Інший варіант: ми дізнаємося більш детальну інформацію про місцеперебування та долю заарештованих», – пояснив Барієв.

Правозахисник зазначив, що швидка реакція спільноти і розголос можуть сприяти звільненню затриманих із полону або принаймні запобігти застосуванню до них тортур.

«Найважливіше наразі – не допустити, щоб люди піддавалися тортурам та зникли безвісти. Окупаційна влада бачить реакцію ООН та ресурсного центру. Як результат – люди опиняються на волі», – наголосив він.

З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини півдня України редакція не може отримати офіційного підтвердження про озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.