«Ситуація дуже погана. Щодня щось прилітає, хтось гине». Мер Миколаєва про життя міста під обстрілами

Війська РФ регулярно обстрілюють Миколаївщину, зокрема, використовуючи заборонені касетні боєприпаси. Від ракетних ударів з території частково окупованої Херсонщини страждають не тільки наближені до неї житлові квартали міста. Як місто живе під постійними обстрілами, чи вистачає жителям продуктів та ліків, та чи є можливість евакуюватися, проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» розповів мер міста Олександр Сєнкевич.

– Як би ви зараз описали ситуацію в місті?

– Ситуація загалом дуже погана. Нас щодня обстрілюють. Загалом у нас на сьогодні загинуло 111 людей. Одна з них – дитина. Також поранено у нас 502 особи, з них – 6 дітей (станом на 21 червня – ред.). Обстрілюють нас майже кожного дня різними типами снарядів. Десь 80% цих снарядів – це снаряди касетного типу. Тобто реактивні системи залпового вогню типу «Смерч» чи «Ураган».

– Звідки стріляють?

– Вистріли відбуваються з Херсонської області, тому просто неможливо завчасно запустити сирену. Тому після того, як вибухають ці снаряди в місті, після того вже лунає сирена. Також нас обстрілюють високоточними ракетами. Ми не знаємо… Я не знаю маркування їхнє. Здається, це Х-55 чи Х-555. Це крилаті ракети, які літають тут по місту і руйнують нам інфраструктуру. Ними користувалися, коли стріляли у військові об’єкти. Також цими ракетами поцілили в облдержадміністрацію.

– Які ще руйнування є у місті через обстріли?

– Також був зруйнований новий спортивний клуб, один індустріальний об’єкт. Також ракета прилетіла в житловий сектор і, вибухнувши, фактично зруйнувала близько десятка будівель. Тобто будинків багатоквартирних. Руйнування такі, що дахів немає в 4-х будинків, тобто у них були шатрові дахи – у них повністю немає дахів. У всіх немає вікон і, щоб ви розуміли, в цих будинках, в епіцентрах вибуху, в 111 квартирах були зламані вхідні двері з під’їзду. Тобто сила удару була така, що вона повибивала і внутрішньокімнатні двері і, навіть, деякі перестінки, не капітальні. А на одному з будинків навіть піднялась плита перекриття на останньому поверсі. Щодня у нас щось прилітає, щодня хтось гине. Ось так, такі цифри, така ситуація сьогодні в Миколаєві.

– Раніше повідомлялося, що через обстріли були в області проблеми з водопостачанням, а як у вас в місті, чи є такі проблеми?

– Іде війна. Постійно йдуть обстріли. У нас – проблема з питною водою. Бо 12 квітня окупанти розстріляли там трубу, яка перекачувала воду з річки Дніпро (в Херсонській області до міста Миколаєва – ред.). 73 кілометри протяжність цього трубопроводу. Після цього в нас місяць не було питної води, взагалі ніякої води. Питну воду ми отримували з підземних свердловин. Фактично, роздавали людям її в машинах, бочках і так далі.

Через місяць ми під'єднали, побудували трубопровід і взяли воду з річки Південний Буг, на якій стоїть місто Миколаїв. Але проблема в тому, що ця річка, вода в ній за якістю не відповідає нормам. І, фактично, сьогодні, після очищування нашими системами, вода залишається солоною, з присмаком солі. Ну тобто 2 параметри ми не можемо вирівняти. Це м’якість і солоність. Через ці параметри вода, фактично, у нас є технічна. Ми її подаємо цілодобово. Люди можуть нею мити посуд, прати, ходити в душ, але не можна її вживати в їжу.

– Тобто зараз ми продовжуємо розвозити питну воду людям безплатно. Вони можуть купляти собі бутельовану воду для їжі. Ми працюємо з Мінрегіонбудом. Тобто з Міністерством розвитку громади та територій, а також з посольством Данії, щоб зараз отримати спеціалістів з Данії, які приїдуть і тут зроблять оцінку того, що можна зробити з нашою водою, з нашої річки, щоб її підіймати і з нею працювати, для того, щоб довести її до рівня питної.

– Як ви намагаєтеся вберегти жителів міста?

– Я рекомендую всім покидати місто. Всім, хто хоче залишитись живим, бо невідомо, коли це все закінчиться. На сьогодні, за нашими підрахунками, з 480 тисяч жителів Миколаєва, які були до війни, в місті залишилось близько 230 тисяч.

– Чи рахували вже попередні збитки, якісь суми шкоди через обстріли?

– Ну, підрахувати збитки просто фізично неможливо. Їх настільки велика кількість, що експерти навіть не можуть завершити підрахунки того, що було зруйновано там 2 тижні тому. Тобто йде відставання. А воно ще й збільшується. Загалом у нас таким чином ситуація складається, що по місту в нас, у наших комунальних об’єктах, здається, там збитків на 488 млн грн. Це комунальні заклади, тобто школи, садки, лікарні і так далі.

А приватні об’єкти – житлові будинки, багатоквартирні будинки і таке інше – деякі зруйновані і не підлягають відновленню, тобто потрібно нові будувати. Деякі частково зруйновані і можуть бути відновлені. Ми рекомендуємо людям вносити ці дані в «Дію» (мобільний додаток – ред.) і після цього всі оновлення фотографувати, всі ці збитки і всі оновлення, які вони там роблять: чи там ставлять вікна і так далі. Щоб вони брали всі кошториси і зберігали їх, для компенсації цих збитків.

– Наскільки активно жителі навколишніх населених пунктів їдуть саме до Миколаєва, щоб вберегти своє життя? Чи вони обирають більш далекий шлях?

– На сьогодні в місті Миколаєві перебуває близько 160 осіб, які з області переїхали сюди, до Миколаєва, деякі люди з Херсона. Інші люди, коли прибувають з області чи з Херсона в Миколаїв, коли бачать ці бомбардування, відчувають їх на собі – вони одразу їдуть далі. Тому невелика кількість людей залишається в Миколаєві – от це такі цифри. Тобто всі далі їдуть до Одеси, евакуюються з Одеси залізничним шляхом до Західної України чи там до країн Західної Європи.

– В нас є запитання від містян. Вони розповіли, що два райони в Миколаєві, які постійно обстрілюються з боку Херсону. І ті, хто вимушено виїхали звідти та орендують житло в іншому районі міста, чи можуть вони розраховувати на якісь виплати як тимчасово переміщені особи?

– Ну насправді цим займаються державні органи, статусом ВПО. Ну ми рекомендуємо всім реєструватися ВПО. Якщо такий статус людям надається, то ті виплати, які на державному рівні виплачуються внутрішньо переміщеним особам, вони їм будуть виплачуватися.

– Наскільки зараз безпечно виїхати з міста? Чи є якісь евакуаційні маршрути?

– На сьогодні це безпечно і це вже налагоджений процес. Під час першого місяця війни наше місто було оточено на дві третини і фактично мали ми лише 1 евакуаційний шлях до Одеси. Після того, як наші війська відбились і порушили плани з будівництва переправи на річці Південний Буг, відсунули окупанта до межі, на якій вони зараз знаходяться, нам відкрилися зараз всі дороги – до Кривого Рогу, до Кропивницького, до Києва, до Одеси.

Тобто люди можуть евакуюватися власним транспортом або автобусними маршрутами.
Власне ми з першого тижня переорієнтували свій транспорт для людей, громадський транспорт. Тобто наші автобуси, які раніше займалися маршрутами в місті. Частина їх займалася вивезенням людей до Одеси і до кордону з Молдовою. Таким чином ми вивезли близько 18 тисяч людей. Спочатку це була велика кількість людей кожного дня – 7 днів на тиждень від 4 до 8 автобусів. Сьогодні у нас є один день – це четвер. І в нас набирається там від 1 до 4 автобусів. Тобто майже немає людей, охочих виїхати з Миколаєва. Люди звикають до всього і навіть до бомбардувань.

– А чи є ті, хто виїхав раніше, а тепер повертаються до Миколаєва, попри небезпеку?

– Мені така статистика невідома. Тобто… не знаю. Мало того, я рекомендую людям не повертатися у Миколаїв. Буде якось, розумієте, неправильно просидіти там 3 чи 4 місяці війни десь в іншому місці, врятувати своє життя, повернутися і загинути тут від бомби, яка може залетіти кожного дня. Це небезпечно. Навіщо повертатися? Я думаю, що сьогодні це недоречно – повертатися в місто, поки ця ситуація у нас, скажімо так, не налагодиться. Хоча б поки ми не відсунули ворога далі до Херсона або навіть до Криму.

– Чого зараз не вистачає місту в гуманітарному, економічному плані?

– Економіка міста стоїть. Великі підприємства не працюють. Середні – 90% не працюють. Та й насправді працювати вони не можуть. Працювати, наражаючи своїх людей на небезпеку, бути підірваним в будь-який час. Працює малий бізнес, переважно – це торгівля, в невеликому форматі.

Що стосується продуктів харчування, медикаментів і так далі, то на даний час все, в принципі, є, всіх речей нам вистачає. В магазинах все є.

– Поблизу Миколаєва і взагалі на території області проходили бої. Чи зберігаються в місті тіла російських солдатів і що з ними роблять далі?

– Ні, у нас немає тіл. Всі тіла ми передавали через військову адміністрацію. Це мається на увазі ті тіла, які були на території поблизу до міста. Що поза містом – ми навіть такої інформації не отримуємо.

– Верховна Рада заборонила російськомовні пісні на телебаченні, на радіо, в громадському просторі і також з 1 вересня припиняється вивчення російської мови в школах. Як місцеве населення реагує на це?

– Ну, я думаю, що сьогодні ми не побачимо публічних виступів щодо того, щоб російську мову залишити для навчання.

Ми також ухвалили рішення виконкомом про заборону набору. Не про заборону, а просто про те, що ми не набираємо більше в російськомовні класи дітей.

Я скажу вам так, що я, будучи дитиною, з 1-го по 9-й клас навчався в російськомовній школі. Тобто всі в мене предмети були російською. Потім 10-й, 11-й клас я вже навчався в україномовній школі. Тобто перейшов в іншу школу і там всі предмети в мене були українською. Як бачите, щось та й з мене і виросло. Ще й міським головою став. І здобув дві вищі освіти. Знову ж таки українською, державною мовою. Тому це каже про те, що розмов про мову – більше, ніж проблем з нею.