З перших тижнів війни Миколаїв став справжньою фортецею на шляху російських військ з окупованого Криму на захід до Одеси та на північ до Вознесенська. Декілька разів бійці та техніка російської армії підходили впритул до Миколаєва та укріплювались в окремих районах, наприклад, біля військового аеродрому «Кульбакине». Втім, марно – колони техніки знищували з повітря. Зараз, за офіційними повідомленнями, жодного російського солдата на території Миколаївщини немає. Проте Росія нарощує щільність ракетного обстрілу.
29 березня по Миколаєву вдарила російська ракета – вона знищила частину дев’ятиповерхової будівлі обласної адміністрації. За останніми даними ДСНС України, внаслідок обстрілу загинули 24 людини: з-під завалів рятувальники вивільнили 23 тіла загиблих, ще одна людина померла у лікарні. Понад три десятки людей отримали поранення і травми. Трагедія сталась о 8:45. Ракета не тільки пробила дев’ять поверхів – вибухова хвиля знищила скляні вікна у кількох будинках в сотнях метрів.
Голова військової адміністрації Віталій Кім пізніше повідомив, що його не було на робочому місті – кабінет був зруйнований. Як розповідали пізніше військові, швидше за все, крилату ракету запускали з моря. Пошуково-рятувальні роботи досі тривають, під завалами шукають людей.
Російська ракета пробила 9 поверхів Миколаївської ОДА (фотосвідчення)
«Лише 8 людей, що перебували в будівлі, були військовими та поліцейськими. Інші – цивільні громадяни. Ми ходили на роботу всі 34 дні війни, це цивільний об’єкт, там немає штабу чи чогось військового. Всі, хто туди ходив, робили це геройськи. Ця будівля не відрізняється від будь-якої школи чи медичного закладу. Працівники були розосереджені по місту, наскільки можливо. У нас штат – 700 людей, але там не було стільки в будівлі. Крім нас, там працював ще й суд. Разом із тим ворог почав переміщення на певному проміжку фронту», – заявив Кім. Наступного дня після атаки на будівлю ОДА він вийшов на брифінг до ЗМІ.
Удар по будівлі ОДА – не перше ракетне ураження, внаслідок якого гинуть десятки людей.
7 березня російські війська вдарили крилатою ракетою «Калібр» по військовій базі 79-й окремої десантно-штурмової бригади. Ракета влучила у казарму, загинули 8 бійців, ще 19 отримали поранення.
18 березня ракетний удар був нанесений по ще одній військовій базі на території Миколаєва. У військовій адміністрації, відповідаючи на запитання Радіо Свобода, не стали оголошувати ані кількість загиблих, ані кількість поранених. За даним західних ЗМІ, йдеться про щонайменш декілька десятків бійців.
За офіційними даними, станом на 30 березня у Миколаївській області внаслідок російської агресії загинули 134 людини, з них – 6 дітей; 415 поранених, з них 30 – діти. Пошкоджені 1622 цивільних об’єкти, з них – 1209 житлового фонду, 12 медичних закладів, 69 навчальних закладів та 24 заклади культури.
Селища Миколаївщини та Херсонщини «звільняють поступово»
До Миколаєва їдуть зі східних та південних селищ регіону. Деякі з них лише нещодавно звільнила українська армія. Як пояснює волонтер та боєць територіальної оборони Ілля Шполянський, наразі на Херсонському напрямку українська армія використовує тактику невеличких наступів. Кремлю довелось розтягнути ланцюги постачання, що робить їх війська вразливими, говорить Шполянський.
«Я думаю, що українське командування діє дуже акуратно розвідкою боєм, класичних наступів не ведеться. Відправляють багато різноманітних підрозділів, які акуратно працюють, а коли бачать, що є можливість «зачистити» населений пункт, то вони це роблять», – говорить Шполянський.
За його словами, така тактика зберігає життя бійців і українську техніку та показала високу ефективність на херсонському напрямку. Артилерія також не працює на одному місті – під’їжджає, відстрілюється та залишає місце базування. Мотивація українських бійців, вочевидь, значно більша, аніж російських, стверджує тероборонівець та волонтер, крім того, планування російським командуванням окупації України виявилось вкрай поганим.
До війни Шполянський займався бізнесом, у 2014-2015 роках воював на Донбасі – був артилеристом. У 2021-му переїхав до Німеччини, але вже в березні 2022 року повернувся до України. Тепер він допомагає із постачанням амуніції та обладнання до понад 20 підрозділів Збройних сил України та служить у миколаївській територіальній обороні.
Червоний Хрест працює над евакуацією жителів прифронтових населених пунктів
Деякі з тих, кого евакуювали зі звільнених сіл та містечок, приходять до миколаївського Червоного Хреста – отримують харчові набори, медикаменти чи навіть допомогу в розселенні. Наприклад, волонтери привезли до благодійної організації кількох людей з сіл Засілля та Квітневе. Їх розмістять у гуртожитках.
«Гуманітарна ситуація у Миколаєві залишається важкою, багато хто евакуюється з селищ поблизу. Люди намагаються виїхати самі чи з нашою допомогою, в тому числі з Херсону та Херсонської області. Їх потрібно десь розміщувати, тому що все менше людей хочуть їхати далі в Одесу чи за кордон, вони хочуть залишатись тут», – розповідає координатор миколаївської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Андрій Скороход.
За його словами, впродовж останніх двох тижнів постачання медикаментів до міста і досі залишається незадовільним – лікарні та шпиталі забезпечені, а ось мережі аптек мають дефіцит потрібних ліків. Червоний Хрест також різними шляхами постачає медикаменти і до окупованого Херсону – першу вантажівку з інсуліном на російських блокпостах пропустили, але потім агресор заборонив подальші поставки. Тепер ліки доводиться везти приватним транспортом на свій ризик, говорить Скороход.
В селищі Квітневому жити залишилась лише одна людина – 87-річна Галина Котубей. Решта людей звідси поїхали, як тільки з’явилась така можливість. Декілька тижнів село було поміж двох вогнів, двох воюючих армій. Коли російська армія відступила, українці взяли село під контроль – в село почала надходити гуманітарна допомога та почали їздити евакуаційні автобуси Червоного Хреста.
Галина Котубей залишилась в селі. Вона із гордістю говорить про 11 дітей та декілька десятків онуків та онучок і стверджує, що краще помре, аніж поїде звідси. Жінка каже, що вже нічого не боїться та занадто стара, щоб бігати від снарядів чи ракет.
«Я нікуди не поїду, в мене тут шестеро дітей поховані. Я тут вже 50 років живу. Я – і мати-героїня, і дитя війни. Діти до мене приїхати не можуть, вони біля Миколаєва», – розповідає вона Радіо Свобода.
Їй трохи допомогли із їжею українські бійці – дали хліба та консервів. Все селище – це дві вулиці. Декілька будинків тут зруйновані, і українські бійці розповідають про касетну зброю, яку використовувала російська армія.
Ситуація в селищах поряд з Миколаєвом може бути різною, сказав на брифінгу Кім. Десь немає електрики вже 20 днів, а десь російські військові спеціально створюють складні обставини, щоб зняти пропагандистський сюжет, зауважує він.
«Окупанти не давали завозити до жителів Снігурівки гуманітарні вантажі 10 днів, а потім самі завезли туди фуру із «гуманітаркою» та зняли про це фільм. Потім, коли вони фільм відзняли, вони знову дозволили нам туди завозити продукти», – говорить Кім.
Американська розвідка та військові повідомляли, що українська армія швидко просувається до Херсону та навіть взяла під контроль частину міста. Проте поки що цю інформацію не підтверджують ані в Миколаївській військовій адміністрації, ані жителі Херсону. «Ми ЗСУ дуже чекаємо», – кажуть вони.
Напередодні голова відомства ООН із прав людини Мішель Бачелет заявила, що невибіркові удари, які завдає Росія в ході бойових дій в Україні, заборонені міжнародним гуманітарним законодавством і «можуть бути воєнними злочинами». На засіданні Ради ООН із прав людини в Женеві 30 березня Бачелет повідомила, що її розслідувачі вивчають 24 випадки застосування Росією касетних боєприпасів. Ракетного й артилерійського обстрілу зазнавали лікарні, об’єкти водопостачання й адміністративні будівлі, повідомила вона.
Як сказала Бачелет, український народ переживає «кошмар наяву». «Бойові дії повинні зупинитися, без зволікання», – заявила вона і закликала Росію прислухатися до «чіткого заклику Генеральної асамблеї і Ради з прав людини та негайно розпочати виведення військ з української території».
Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого. За підтвердженими даними ООН, жертвами війни в Україні стали вже понад 1000 цивільних осіб. В організації наголосили, що ці дані – неповні і що справжнє число жертв є значно вищим.
Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію». Крім того, попри численні свідчення, влада Росії заперечує, що атакує цивільних в Україні.
