У Вірменії 20 червня відбуваються позачергові парламентські вибори після того, як у квітні прем’єр-міністр країни Нікол Пашинян пішов у відставку на тлі протестів. Він бере участь у виборах, намагаючись зберегти посаду прем’єра.
Головними суперниками на виборах вважають партію виконувача обов’язків прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна «Громадянський договір» і Альянс «Вірменія» на чолі з колишнім президентом країни Робертом Кочаряном. За опитуваннями, вони значно випереджають інших учасників виборів.
Всього виборці обирають між 25 партіями і блоками.
Щоб потрапити в парламент, блоки мають отримати як мінімум 7% голосів виборців, партії – 5%.
Позачергові парламентські вибори були призначені за згодою всіх провідних політичних сил дотеперішнього складу однопалатних Національних зборів Вірменії, які визнали, що позачергові вибори є «найкращим виходом» із політичної кризи в Вірменії. Задля цього Пашинян подав у відставку з посади прем’єр-міністра, хоча залишився виконувачем обов’язків із повним обсягом повноважень голови уряду.
Вірменська опозиція наполягала на відставці Пашиняна після поразки, якої минулого року зазнали вірменські сили в боях проти Азербайджану за сепаратистський регіон в Азербайджані Нагірний Карабах, що його контролювали сили місцевих вірмен.
Тоді 44 дні боїв завершилися в листопаді 2020 року угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Росії. За угодою, значна частина територій, тривалий час контрольованих вірменськими силами, повернулася під контроль Баку.
Your browser doesn’t support HTML5
Супротивники Пашиняна звинувачують його в цій поразці; він відповідає, що не мав іншого вибору, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою.
Коаліція з більш ніж півтора десятка опозиційних партій проводила антиурядові демонстрації в столиці Єревані й інших містах країни, намагаючись змусити Пашиняна передати владу тимчасовому урядові.
Пашинян тоді відмовлявся піти з посади, але врешті погодився на позачергові парламентські вибори.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чи може нове виборче законодавство вивести Вірменію із політичної кризи?