У столиці Вірменії Єревані відбувся заключний передвиборчий мітинг провідної опозиційної сили, Альянсу «Вірменія», напередодні позачергових парламентських виборів, що призначені на 20 червня.
Лідер цього недавно створеного об’єднання кількох політичних партій, громадських організацій і окремих осіб, другий президент Вірменії Роберт Кочарян заявив, що блокові йдеться «не про боротьбу за владу, а про боротьбу за повернення державності вірменському народові».
Кочарян був президентом Вірменії два п’ятирічні терміни в 1998–2008 роках, перед тим рік був прем’єр-міністром Вірменії. Родом із Нагірного Карабаху, в 1990-х роках він був «прем’єр-міністром», а потім «президентом» нелегітимного сепаратистського утворення «Нагірно-Карабаська республіка» на території Азербайджану. У 2018–2020 роках кілька разів потрапляв під арешт у справі про «замах на конституційний лад Вірменії» через події 2008 року. Тоді Кочарян став переможцем президентських виборів на другий термін посеред звинувачень у масових фальсифікаціях і сутичок демонстрантів із поліцією, в яких загинули принаймні десять людей, і запровадив у країні надзвичайний стан, що нині називають незаконним і ставлять йому це в провину.
Партія нині владного виконувача обов’язків прем’єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна «Громадянський договір» (у нинішньому скликанні парламенту вона представлена в складі блоку Пашиняна «Мій крок») теж планувала свій останній мітинг на цей день, але, щоб уникнути сутичок, вирішила перенести його на день раніше, на 17 червня.
19 червня, день перед виборами, в Вірменії є «днем тиші», коли будь-які передвиборчі заходи заборонені.
Через швидкі зміни виборчих преференцій і складну систему розподілу місць у парламенті Вірменії опитування не дають знати, яка з двох провідних сил, Кочаряна чи Пашиняна, стане переможницею. Блок «Вірменія» був оформлений 9 травня і, спершу значно відстаючи в опитуваннях, за останніми даними дещо випереджає «Громадянський договір».
Але вірменська система розподілу місць у парламенті за результатами виборів, що відбуваються за партійними списками, має незвичні особливості. Вона, зокрема, передбачає за певних обставин штучне додавання мандатів політичним силам, так що число мандатів становить мінімум 101, але врешті може скласти значно більше (в дотеперішньому складі парламенту –132 депутати). Крім того, передбачений також другий раунд виборів між двома найбільшими силами, якщо протягом шести днів від оголошення результатів жодна з них не сформує коаліцію. Тому нині результат виборів прогнозувати важко чи й мало можливо.
Загалом у виборах беруть участь 21 партія і 4 політичні альянси.
Позачергові парламентські вибори були призначені за згодою всіх провідних політичних сил дотеперішнього складу однопалатних Національних зборів Вірменії, які визнали, що позачергові вибори є «найкращим виходом» із політичної кризи в Вірменії. Задля цього Пашинян подав у відставку з посади прем’єр-міністра, хоча залишився виконувачем обов’язків із повним обсягом повноважень голови уряду.
Вірменська опозиція наполягала на відставці Пашиняна після поразки, якої минулого року зазнали вірменські сили в боях проти Азербайджану за сепаратистський регіон в Азербайджані Нагірний Карабах, що його контролювали сили місцевих вірмен.
Тоді 44 дні боїв завершилися в листопаді 2020 року угодою про припинення вогню, укладеною за посередництва Росії. За угодою, значна частина територій, тривалий час контрольованих вірменськими силами, повернулася під контроль Баку.
Супротивники Пашиняна звинувачують його в цій поразці; він відповідає, що не мав іншого вибору, даючи зрозуміти, що інакше поразка була б іще тяжчою.
Коаліція з більш ніж півтора десятка опозиційних партій проводила антиурядові демонстрації в столиці Єревані й інших містах країни, намагаючись змусити Пашиняна передати владу тимчасовому урядові.
Пашинян тоді відмовлявся піти з посади, але врешті погодився на позачергові парламентські вибори.
