Що встиг зробити Український культурний фонд (УКФ) за час свого існування і яке його значення для сучасної України? Які виклики стоять перед цією інституцією? Як боротися із Росією за «спірну культурну спадщину»? І які завдання стоять перед Наглядовою радою УКФ та самим фондом? Про це в інтерв'ю Радіо Свобода із Ларисою Мудрак, призначеною 14 квітня на посаду голови Українського культурного фонду.
– Для мене це виклик і для мене це велика честь. І це шанс спробувати продовжувати творити інституції нового типу, в цьому випадку, у сфері культури.
Принципово важливо, щоб інституції нового типу продовжували розвиватися
Тобто, відповідаючи собі на запитання: «Для чого мені це особисто?», я розцінюю це як можливість продовження роботи з демократичними процесами в Україні, чим я займалася на високих посадах на державній службі – з 2005-го до 2014 року.
І для мене принципово важливо, щоб інституції нового типу, які відповідають сучасній Україні, відповідають сучасним світовим трендам, щоб вони продовжували розвиватися. Щоб між ними був чіткий секторальний розподіл і діалог.
Це принципова для мене позиція, принципова місія. І я дуже рада, що мені доручило міністерство виконати цю місію, продовжити цей шлях і допомогти УКФ у його розвитку.
– А як ви оцінюєте роботу Українського культурного фонду?
– Інституції лише три роки, але зроблено дуже багато. УКФ пустив коріння в цей ґрунт – ґрунт осучаснення державного управління, допомоги культурі, розвитку культурного розмаїття. Колектив фонду зробив дуже багато.
Український культурний фонд зробив так, щоб Україна ввійшла в уже постмодерний світ і при цьому не втратила своєї ідентичності
Я говорила це керівництву попередньому і говорю зараз – у рамках початку своєї роботи на посаді, що УКФ « зробив надможливе – ви зробили так, щоб це дерево культури вкорінилося, виросло і давало не просто розкішне зростання своєї інституційної спроможності, а відтак і розвитку культури, а ще й дало потім у майбутньому дуже хороші плоди».
Український культурний фонд зробив так, щоб Україна ввійшла в уже постмодерний світ і при цьому не втратила своєї ідентичності.
УКФ заповнив ту прогалину, що існувала, як на мене, останні років 20 років.
Це сучасна інституція зі світовими хорошими практиками організації процесу, зорієнтована на реальність українського розвитку, українського життя, українських ризиків і українських потреб.
Тому так важливо, щоб ця інституція у своєму розвитку не зупинялася, щоб вона шліфувала, відточувала всі процеси. А процеси складні всередині, адже це фонд, він має дуже багато напрямків роботи – зараз понад дванадцять.
Крім того, ми маємо карантин, ми маємо нові виклики і ми повинні розуміти, що з цього треба буде виходити, чи в цьому році чи в наступному, але треба виходити. А це означає, що треба давати нові поштовхи, нові імпульси для культурного середовища. Треба розуміти, які пріоритети ставити для того, щоб досягати результатів.
– Які конкретні завдання ви перед собою ставите?
– Перше, звичайно, це перезапуск роботи фонду після завершення терміну роботи за контрактом попередньої директорки – Юлії Федів.
Друге – це шліфування й допомога в шліфуванні операційної діяльності фонду, щоб гармонізувати процеси, надати їм нових імпульсів і пришвидшити їхню реалізацію.
І, звичайно, для мене як для керівника Наглядової ради УКФ це і систематизація, і організаційна робота самої Наглядової ради як допоміжного інструменту, і розвиток стратегії на наступний період часу.
Сподіваюся, що це все допоможе поліпшити і гармонізувати роботу Українського культурного фонду.
– Повторний конкурс на посаду виконавчого директора УКФ уже буде відбуватися за вашою участю.
– Так. До вечора 16 квітня приймаються документи від кандидатів, які бажають і відчувають у собі потуги, лідерське начало, хороші якості організаційні і розуміння цієї сфери діяльності.
Подати документи можна до 18:00 16 квітня, а до 26 квітня треба обрати нового директора Українського культурного фонду.
Олексій Ботвінов і Лариса Мудрак. Фестиваль Odesa Classics
– Ви сказали про «розуміння сфери діяльності»... Як можна пояснити широкому загалу значення УКФ для України?
– Український культурний фонд зробив так, що Україна отримала інституцію, яка сприяє створенню нової екосистеми культури.
Має враховуватися, що і традиція, і ідентичність є дуже важливими для потенційного зростання
Тобто ми всі змінюємося й зростаємо, змінюється й зростає країна, змінюються й зростають культурні індустрії, креативні індустрії, діджитал зростає дуже потужними темпами. Треба це все зрозуміти і гармонізувати, організовуючи підтримку культурних процесів.
Має бути і розмаїття, і гармонія. Має бути і модерне, і українська культура в своєму глибинному, фольклорному форматі, у своєму національному форматі. Має враховуватися, що і традиція, і ідентичність є дуже важливими для потенційного зростання. Це все треба мудро збалансовувати.
– Є проблеми, які ви вже бачите і над якими треба буде працювати?
– Український культурний фонд повною мірою запустив всі потрібні процеси. Треба рухатися далі, щоб ця робота була ефективнішою, масштабнішою, щоб вона фокусувалася саме на тому, що потрібно на кожний період часу, власне, на кожний рік. І при цьому не менш важливо зробити так, щоб людям, які рухають ці процеси, було комфортно працювати. Я маю на увазі працівників фонду, тому що наразі вони дуже перевантажені.
Цикл експертних оцінок, експертної видачі також ще потребує свого вдосконалення.
Усе починається з культури, з нашої ідентичності
Окрім того, необхідно зрозуміти, як буде розвиватися світ після COVID-19, зрозуміти, які потреби, які державні політики на наступний період будуть важливими. Це допоможе правильно обирати фокус, правильно обирати пріоритети і мати результати, які будуть помітними всій країні, щоб не виникало питань, для чого цей фонд і що він робить.
– Окрім пандемії коронавірусу, яка зачепила весь світ, Україна вже восьмий рік живе у стані війни. Зараз ситуацію оцінюють як дуже загрозливу. Чому в цих умовах необхідно фінансувати сферу культури?
– Тому, що усе починається з культури, усе починається з нашої ідентичності й розуміння того, що саме і чому нам треба захищати.
Починається все з культури, вона визначає, ким ми себе відчуваємо і ким ми є, наскільки ми себе ідентифікуємо і як ми себе ідентифікуємо.
Щоб ми були нацією, щоб могли боронити свою землю, свої кордони, жодної зупинки в розвитку культури, культурних індустрій бути не може, тим паче під час війни
Ми вже останні 20 років живемо в процесі кризи, глобальних змін у світі, війн, тотальних неймовірних речей, які дуже впливають на особисте життя кожної людини, а тепер COVID-19, нагнітання напруги навколо кордонів – то що поможе людям зберегти здоровий глузд?!
Тож повторюся: все починається з культури і все культурою закінчується. Для того, щоб ми були нацією, для того, щоб ми могли боронити свою землю, свої кордони, жодної зупинки в процесі розвитку культури, культурних індустрій, культурного середовища бути не може, тим паче під час війни.
– Чи треба боротися з Росією за «спільну» чи, як хтось каже, «спірну» культурну спадщину?
Все має починатися із дитячого садочка і не завершуватися... Щоб кожен – від 3-х років і до 103-х розумів, де його коріння
– Безперечно, так. Але тут не допоможе навіть дуже вдало проведена інформаційна акція, бо це має бути постійний безперервний процес. Все має починатися із дитячого садочка і не завершуватися... Як я кажу, щоб кожен – від 3-х років і до 103-х розумів, де його коріння, ким він є і що, власне, є його культурою.
Культура – це не гасла і не акції, культура – це безперервний процес.
І що стосується так званої «спільної» культурної спадщини, то це не війна за те, наприклад, чий Гоголь, а це віднайдення і засвоєння українських контекстів і українських сенсів у його творчості. Це постійний, поетапний і безперервний процес освоєння того, що є, власне, українським.
Лариса Мудрак – громадська діячка, медіаекспертка, публіцистка, президентка у Win Win Communication і СЕО в Family Business Network Ukraine, віцепрезидентка Асоціації благодійників України.
Мудрак працювала заступницею голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, керівницею Головної служби інформаційної політики Секретаріату президента України Віктора Ющенка.
Багато років працювала в медіасфері. У 1993–2000 роках була авторкою і ведучою програм Української редакції Радіо Свобода: у Києві, Мюнхені, Празі, а потім знову в Києві.
Мудрак є співавторкою 10 статей у циклі «Тест на державність».
Лариса Мудрак є лауреаткою загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Журналіст року в галузі друкованих ЗМІ». Представляла Україну в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства.
Брала активну участь у багатьох культурних проєктах, зокрема, була волонтером становлення найбільшої в Україні інституції культури «Мистецький арсенал», нагадали у МКІП.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Український культурний фонд: вибори директора і чому відмовилася Юлія Федів