(Рубрика «Точка зору»)
ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ
Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак
І вкотре нас беруть сумніви після відвідання екскурсії в Софії Київській: Україна – це незалежна держава чи імперська колонія? Бо вкотре провідний екскурсовод історико-культурного заповідника Олександр Тіточка повідомляє, що «Софійський собор – головний храм древньослов’янської держави Київська Русь».
Чому ж ідеологічні «скрепи» такі непорушні? Адже давно відомо, що термін «Київська Русь» – міф, який вигадали у Москві. Упродовж століть царська імперія вправно ним маніпулювала, пропагуючи «єдиную общерусскую историю» з її поетапними складовими: Київської-Владімірскої-Московскої Русі. І що Київська Русь у цій фіктивній трійці відігравала базову роль «колиски трьох братніх народів». Де старшим братом московські ідеологи призначили Росію і переписали на неї всю історичну, культурну та духовну спадщину тисячолітньої Русі.
Але ще на початку ХХ століття цю імперську брехню блискуче спростував видатний історик Михайло Грушевський.
Він науково обґрунтував, що: «Общерусскої» історії не може бути, як нема «общерусскої» народності… Ми знаємо, що Київська держава, право, культура були утвором одної народності, українсько-руської, Володимиро-Московська – другої, великоруської!»
І визначні фундатори української музейної справи (на відміну від сучасних музейників) Федір Ернст, Вадим і Данило Щербаківські у 1920–1930-х роках у своїх працях давній період нашої державності іменували лише як «Київська держава» або «княжа Україна-Русь».
Хоча тривало це недовго – адже радянська імперія, як і царська, могла утверджуватися лише на міфах та брехні. І тому комуністи невдовзі замордували і Грушевського, і національно свідомих музейників, їхні праці заборонили, а 1934 року більшовицький міністр освіти Затонський (до слова, ще 2 роки тому в КНУ імені Шевченка вшановували його пам’ять) у виступі на сесії Всеукраїнської академії наук заявив:
«Ми будуємо в Україні культуру соціалістичну, що її носієм є український пролетаріат. Ось чому ми так різко розходимось в будівництві української культури з тими, хто намагається протягти безперервну «золоту нитку» від великокняжої Київської України-Руси через Петра Могилу, «батька» Хмельницького й Центральної Ради до наших днів».
Таким чином комуністи реанімували міф про Київську Русь. І сьогодні (тобто на 29-му році незалежності) за нього палко агітують музейники Софії Київської, Києво-Печерської лаври, Музею історії Києва і Національного музею історії. Два останні до всього ще й презентують Київ як «столицю Давньоруської держави».
Шановні читачі, як ви думаєте, звідки ця назва? Як виявилось – із підручників історії для школярів Росії. Цитуємо розділ з примірника для 6-го класу:
|
ДРЕВНЯЯ РУСЬ § 6 – 7. ДРЕВНЕРУССКОЕ ГОСУДАРСТВО ПРИ ПЕРВЫХ КНЯЗЬЯХ Основные черты Древнерусского государства. 882 год – создание Древнерусского государства. |
Невже працівники українських музеїв не знають, що українські школярі вивчають історію держави за навчальною програмою Міністерства освіти та науки України, де зокрема зазначено:
«Орієнтовний перелік важливих фактів (явищ) історії України для роботи зі шкалою часу:
Київська держава (княжа Русь-Україна. ІХ–ХІІІ ст.); Королівство Руське (Галицько-Волинська держава. ХІІІ – середина ХІV ст.); Козацька республіка / Військо Запорозьке / Гетьманщина (середина ХVІ – ХVІІІ ст.); творення нової України, держава Україна (ХІХ–ХХ ст.)»
Отже, постає логічне запитання: на інтерес якої країни працюють українські музейники?
Згідно з рішенням українського уряду, нині відбувається будівництво фортифікаційної стіни по лінії українсько-російського кордону. Але чи захистить вона державу, якщо у головах великої частини її громадян відсутній головний оборонний мур – національна самоідентифікація?
І насамкінець. Панове музейники, якщо ви бажаєте переможного завершення війни і повернення окупованих територій – популяризуйте українську історію. Якщо ні, то принаймні перед екскурсіями чесно попереджайте, що працюєте за інструкціями царя Петра та генсека Йосипа Сталіна.
Ірина Костенко, Марина Остапенко, Лариса Мудрак – журналісти
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
_________________________________
Інші матеріали з циклу «ТЕСТ НА ДЕРЖАВНІСТЬ»:
Руїни історичного Києва. Що залишиться нащадкам?
Княжа Україна-Русь і церква Спаса на Берестові. В історії храму замовчують найголовніше
Київ горщиків і черепків. «Русский мир» та особливості екскурсії в Музеї історії Києва
Музей літератури України і національний зміст держави. Як їх поєднати?
Полтавська битва та українська історія. Вирішальне слово за Мінкультом
Тест на державність: Музей рідкісної книги у Ніжині подає приклад іншим
Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років
Українська мова і церква: Нестор Літописець – перший історик України-Руси
Декомунізація монумента «Батьківщина-Мати». Хто повинен захищати Київ?
Музей «Поле Полтавської битви». Чому влада України не реагує на загрозу державній безпеці?
Ярослав Мудрий, косоворотка і музейники Софії Київської. Хто тримає цей союз?
Конституція України і музейники: звідки взялися у Софії Київській однодумці Володимира Путіна?
Чи свідчить архітектурна спадщина Києва про «європейськість» мера Кличка і міністра культури Нищука
Вкрадена українська святиня й досі у Москві. Богородиця Володимирська чи Вишгородська?
Що замовчують екскурсоводи у Києво-Печерській лаврі (до 300-ліття великої лаврської пожежі)
Провінційні комплекси Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького
Політика Кремля і вища освіта України. Як роз’єднати цей союз?
Московські холопи і музейна справа України
Українська мова і подвійна мораль у КПІ імені Сікорського
Як вилучити малоросійський канон з українського простору НХМУ
Малоросійські штампи Національного художнього музею України
Києво-Печерська лавра. Кому служать лаврські музейники?
Київські князі розмовляли українською. Музейники це замовчують
