Що може зробити класична музика для країни, яка обороняється від агресії? Чи доречним є проведення такого фестивалю як Odesa Classics зараз в Україні? Як впливає музична класика на людей та імідж країни у світі? Чому в Україні немає радіо і телеканалів класичної музики? Про це у розмові з Ларисою Мудрак, координатором з розвитку фестивалю, президентом компанії «Win win communication».
– Коли я працювала на Радіо Свобода в Мюнхені, у 1992 році, один із керівників корпорації італієць Маріо Корті запитав мене, чи я розуміюся на оперному мистецтві. А я, юна та запальна, відповіла щось на кшталт того, що «без цього в сучасному світі можна прожити». І тоді Корті, з притаманною італійцям емоційністю, схопився за голову й вигукнув: «Хіба ж ти не знаєш, що той, хто не вміє слухати оперу, ніколи не почує Бога!».
Відтоді це моя улюблена фраза, яку я часто дарую тим, кого люблю.
З того часу я читаю про музику, слухаю лекції про класичну музику (доречі, найкращі для мене у «Культурному проекті» Наталі Жеваго), збираю колекцію дисків і стараюся потрапляти на фестивалі класичної музики у США та Європі.
Я й гадки не мала ще кілька років тому, що в Україні може відбуватися щось подібне, аж поки не потрапила разом із FBN-Ukraine (асоціація власників сімейного бізнесу України, де я працюю СоСЕО) на Одеський фестиваль Олексія Ботвінова.
Я два роки не могла повірити своїм очам, бо тут – на фестивалі ті самі «зірки», на яких не дістати квитки у Відні, ті самі «зірки», за якими полюють у Метрополітен-опера, ті самі імена, на які прилітав президент Франції з дружиною до Зальцбурга. Ті самі! Тільки про це мало хто знає!
(Арія і варіація із «Гольдберг-варіацій» Баха у виконанні Олексія Ботвінова і Бурхана Очала)
Просто музика – це універсальна мова, яку розуміють усі. Музику розуміють навіть тоді, коли не чують слів або не розуміють слів. Музика дозволяє вивершуватися людям і країнам.
Музика – це вимір силу духу і сили культури країни. Без знання й відчуття класичної музики ми не зможемо приєднатися до вищого світу сенсів й сутності. Таке неписане правило в Європі.
– Який вплив класична музика справляє на суспільство?
– В епоху фейків, маніпуляцій, постправди, постурядів із найнижчими рейтингами довіри, а може й постлюдей у час штучного інтелекту – музика, і особливо класична музика, «чистить» фізично людину від усього цього інформаційного шлаку й інтернетного сміття й піднімає нас до розуміння головних сенсів.
І, якщо говорити про нас в сьогоднішній Україні, то це лікування травм, завданих насиллям, завданих війною.
У музичних колах кажуть, що без Баха наш мозок зайнятий непотрібними дрібницями, Бетховен ллється на нас із небес, а всередині кожного з нас звучить Моцарт. Але ж це все треба уміти почути!
Музика й музичні генії – це найкраще відображення часу, казав на Радіо Свобода Петро Вайль. Він давав мені на перше прочитання розділи своєї книги «Гений места», і там десь є ця фраза. Писати ж музику найважче, бо це як володіти зв’язком із вищими матеріями.
Ви ж знаєте, що майже всі нобелівські лауреати мали відношення до музики у дитинстві. Фізики грали на скрипці, хіміки – на віолончелі. Великі музиканти переконують нас, що музика «читає» час на 100 або й на 200 років вперед. Але ж треба уміти це почути.
Окрім того, як каже засновник Odesa Classics Олексій Ботвінов: «класика – це модно, престижно, прекрасно і обов’язково в сучасному цивілізованому світі, бо висока музика просвітлює, прохолоджує й гармонізує».
(«Угорський танець» Брамса у виконанні Робі Лактоша, Одеса, 5 червня 2018 року)
– Чому в Україні немає каналів класичної музики?
Ботвінов переконаний, що наше телебачення вилучило з «меню» класику – призвело до здичавіння суспільства. Й я згодна з ним
– Я й досі від багатьох телевізійників чую, що класична музика – це «неформат». Єдиний, хто не сказав цього й таки трошки допоміг – це Олександр Ткаченко («1+1»). Інші просто зникали із переговорного процесу, а стукати в зачинені двері це «не моє».
Навіть у Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, де мені довелося працювати у 2010-2014 роках, ми сперечалися на цю тему й я рада, що вмовили тогочасного гендиректора «Волі» пана Бойка не закривати Mezzo з українських пакетів телепрограм, хоча рейтинги були низькі.
Як можна мати 5 радіоканалів «Шансону» й жодного каналу класики?!
Олексій Ботвінов переконаний, що те, що наше телебачення вилучило з «меню» класику – призвело до здичавіння суспільства. Й я згодна з ним.
Мене обурювало завжди, як можна мати 5 радіоканалів «Шансону» й жодного каналу класики, або наприклад чому немає каналу «Океану Ельзи», або окремого радіоканалу з поезією Ліни Костенко.
Можливо, це все тому, що політики чудово розуміють, що здичавілим, заляканим фейками й постправдою народом легше ж керувати.
– Як класична музика загалом і фестиваль Odesa Classics сприяють просуванню України у світі?
– Олексій Ботвінов – це просто геній сучасного розвитку класичної музики. Тому що він – європейська «зірка», він найкращий виконавець Рахманінова в Європі. Як багато людей знає про це в Україні? А запитайте про нього в Цюріху або у Відні…
Вже цього року один із найголовніших німецькомовних гідів по фестах класичної музики – Creschendo – вніс наш фестиваль до спису кращих 5 фестивалів Східної Європи.
Крім Одеси, там є Варшава, Бухарест, Вільнюс й Будапешт. Тепер лише 4 конкуренти. Це і є наше наближення до Європи.
Цьогорічний фестиваль має багато рекордів. Я, наприклад, не дуже виявилася готовою до цього, а от Олексій все витримав. І це при команді з 5 людей на чолі з виконавчим директором фестивалю Оленою Зазулею.
Якщо провідні світові музиканти приїжджають до країни, то це означає, що цю країну підтримують
Так от: уперше за 4 роки фестиваль триває 10 днів, уперше проведений успішний конкурс молодих піаністів, уперше фестиваль відвідали президент України, міністри та члени уряду.
В уряді першою, до кого ми ще минулого року звернулися за допомогою й консультацією була віце-прем’єр з питань європейської інтеграціі Іванна Климпуш–Цинцадзе. І всі ініціативи в західних країнах по представленню Odesa Classics відбувалися з великим піднесенням. І меценати, і спонсори знаходилися миттєво
Класична музика відкриває двері у вищий світ. Так було завжди й так буде. Посли багатьох країн, з якими мені доводилося спілкуватися, запрошують Олексія Ботвінова з презентацією фестивалю.
Формат фестивалю ще цікавий тим, що дозволяє мультидисциплінарність, тому що тут все діє на стику різних мистецтв – музичного, театрального, образотворчого, візуального, цифрового.
Але я вже намріяла собі, що фестиваль має бути кращим фестивалем у Східній Європі.
– Але чи доречними є такий фестиваль під час війни?
– Так. Бо це теж є захист. Якщо провідні світові музиканти приїжджають до країни, то це означає, що цю країну підтримують. Більше того, ми особливо повинні це робити зараз – під час війни.
Якщо хочете – це моя боротьба проти війни. Це мій захист країни від війни.
Як було сказано цього року на Давоському форумі – «ми стоїмо над прірвою». Ці слова й пошук шляхів та шансів виживання звучать рефреном повсюди. І вже очевидно, що саме культура може стати, чи вже стає, єдиним стрижнем виживання (а не прожирання) нашого життя.
Тим більше, що культура була й залишається єдиним стрижнем ідентифікації.
Odesa Classics – міжнародний музичний фестиваль, який в четвертий раз проходить в Одесі. Із 1 по 10 червня в Одеській опері та на відкритих концертних майданчиках виступають хедлайнери світової скрипкової музики – Максим Венгеров і Робі Лакатош, провідний піаніст Австрії Штефан Владар, найвідоміший бразильсько-швейцарський віолончеліст Антоніо Менезес, швейцарський кларнетист-віртуоз Дiмiтрі Ашкеназі, а також інші музиканти.
