Торецьк від військ РФ відділяє лише кілька кілометрів, а в деяких місцях відстань ще менша – це добре видно на карті DeepState. В останню добу агресор просунувася у Північному і Дружбі – передмістях Торецька, а саме місто агресор постійно штурмує: за звітом Генштабу, лише в останню добу провів там 25 атак.
Лінія фронту, яка була тут законсервована з 2014 року, почала рухатися лише пару тижнів тому. А втім, життя в Торецькій громаді це швидко змінило. Щоденна евакуація, відсутність гуманітарної допомоги та постійні обстріли з усіх наявних у агресора видів зброї – такі тепер будні мешканців.
Що тепер чекає на тих, хто евакуювався? Як жити тим, хто вирішив залишитися? Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поговорили з начальником Торецької міської військової адміністрації Василем Чинчиком та дізнались, як тепер живе шахтарське містечко.
_________________________________
– Розкажіть, будь ласка, скільки зараз лишається людей в Торецьку?
– Загалом у Торецькій громаді залишилося 9,5 тисяч людей. Сюди належать 2 міста, 10 селищ і 7 сіл. За офіційними даними, у самому Торецьку залишилося 4,5 тисячі населення. Але коли збільшилася інтенсивність обстрілів, під час яких ворог нещадно нищить нашу інфраструктуру та наносить смертельні удари, охочих евакуюватися стало більше.
За останній тиждень ми вивезли 1378 людей. Завдяки співробітникам Національної поліції та ДСНС їх евакуювали броньованими автомобілями. А все тому, що ворог активно використовує авіацію, руйнує не лише житлову забудову, але всю інфраструктуру навкруги. Тому є велика ймовірність, що транспортний засіб потрапить під удар.
На жаль, були непоодинокі випадки, коли волонтери хотіли допомогти евакуювати мирне населення, заїжджали на звичайних автомобілях і потрапляли під авіаудар. Транспорт пошкоджували, але, слава Богу, людських втрат не було.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Нью-Йорк у вогні: як жителів селища рятують під обстрілами військ РФ– Чи готові і чи взагалі хочуть люди виїжджати?
– Так, люди готові і хочуть. На сьогодні у нас відсутнє електропостачання, а отже, і зв'язок. Для нас це додатковий виклик. Наприклад, як проінформувати населення про місце збору для евакуації? Для цього ми використовуємо усі підручні засоби: родинні зв’язки, допомогу гуманітарних і благодійних фондів, волонтерів тощо.
Заявки охочих виїхати ми збираємо через Google-форми. Далі визначаємо, куди і який транспортний засіб поїде вивозити населення. А потім, залежно від кількості заявок, замовляємо евакуацію у волонтерських чи благодійних фондах.
Голова Торецької міської військової адміністрації Василь Чинчик в Торецьку, Донецька область, квітень 2022 року
Ворог зараз використовує і FPV-дрони, і квадрокоптери, щоб всіляко перешкоджати евакуації. Тому ми раціонально використовуємо сили і засоби. Хоча я розумію хвилювання родичів та знайомих, особливо коли відсутній зв'язок. Буває, вони починають надзвонювати і наполягати, щоб вивезли їхніх близьких, – а виявляється, що родичів вже евакуювали.
Якщо у людей немає можливості під’їхати на адресу евакуації, то у нас є укриття вздовж центральних доріг і об’єктів критичної інфраструктури. Ми наполягаємо, аби вони туди підходили, бо, по-перше, там можна сховатися від авіа- чи артудару. А по-друге, коли співробітники ДСНС чи Нацполіції будуть їхати містом, то побачивши людей в укритті, зможуть вивезти їх у безпечніші місця.
– А евакуація проводиться лише за заявками від людей?
– Не обов’язково. Ви можете зупинити будь-який броньований транспортний засіб, який їде громадою, і він без питань вас візьме. Головне, аби було бажання евакуюватися, врятувати себе і життя своїх близьких. Просто ми потім додатково відмічаємо цих людей, які виїхали без заявки, в загальному списку евакуйованих.
Евакуація в селищі Нью-Йорк біля Торецька, 29 червня 2024 року
– Куди саме вивозять людей, яких евакуюють з громади?
– Існують проміжні пункти евакуації на території Донецької області. Тут люди отримують першу медичну допомогу та психологічну підтримку. Обласні військові адміністрації уклали меморандуми, і кожна область допомагає в релокації жителів Донеччини до безпечніших регіонів.
Наприклад, зараз ми працюємо над об'єктом компактного проживання для жителів Торецької громади на Житомирщині. Тут незабаром зможе оселитися близько 100 осіб. Також є місця проживання в Дніпрі, Києві, Черкасах і Хмельницькому. А ще зараз проводиться евакуація потягами в Рівненську область.
Там людей приймають, забезпечують харчуванням і проживанням. З часом, коли евакуйовані асимілюються на новому місці, вони можуть обирати, куди хочуть рухатися далі.
Важливо, що ми також намагаємося забезпечити людей робочими місцями. Розумію, 25 – це не така велика цифра, але саме стільки осіб нам вдалося працевлаштувати через центр зайнятості. Ці люди тепер живуть і працюють в інших областях.
Ворог використовує тактику випаленої земліВасиль Чинчик
Ворог використовує тактику випаленої землі. Так було в Авдіївці, Бахмуті, тепер в Часовому Яру. Під нуль стираються всі будівлі. Тому найголовніше – це врятувати життя. Збройні сили переможуть, я в цьому переконаний. А вже потім ми будемо розуміти, наскільки зруйноване місто й допомагатимемо у його відновленні та розбудові.
– Людей зазвичай розміщують у гуртожитках?
– Ні, не лише. Вони поселяються і в садочках, і в школах, і в приватних квартирах. Бувають випадки, коли приїжджають багатодітні сім'ї, маломобільні чи люди з інвалідністю. До кожного індивідуальний підхід.
Були приклади, коли багатодітні сім’ї селили у будиночок, де їм потрібно було сплачувати лише комунальні послуги. Бувало навіть, що гуманітарні організації брали на себе і цей тягар, тож сім'ї проживали повністю безкоштовно.
Для людей з інвалідністю є геріатричні центри по всій території України. Зокрема, ми працюємо над відкриттям такого центру у Житомирській області для жителів нашої громади. Це досить складний процес, тому що такі люди потребують спецтранспорту і додаткового медичного супроводу. Ми це все забезпечимо.
– Зараз в громаді лишаються діти?
– Через небезпеку в Торецькій громаді ми разом з урядом ухвалили рішення про примусову евакуацію дітей. Тоді, 23 жовтня 2023 року, коли вона почалася, у нас залишалося 235 дітей – це 188 родин. Усіх цих дітей вивезли в більш безпечні місця.
29 червня виїхали останні 3 дитини, що лишалися в громаді. Щоденно наш керівник служби у справах дітей, Національна поліція та ДСНС приїжджали і переконували цю сім’ю евакуюватися. Гарантії навіть давала Ірина Верещук (міністерка з реінтеграції окупованих територій – ред.) щодо можливого оздоровлення цих дітей за кордоном. Ми всі були готові допомогти цій сім'ї адаптуватися в безпечніших регіонах, щоб вона мінімально відчула незручності, пов'язані з переїздом. І вдалося! Вони самі вирішили виїхати.
Батьки навіть не випускали дітей з квартир, аби їх не помітилиВасиль Чинчик
На жаль, траплялось, коли батьки офіційно виїжджали через блокпости, ми робили відповідні відмітки, але потім вони потайки обходили пункти пропуску через об'їзні шляхи та стежинки і назад завозили дітей в громаду. Батьки навіть не випускали дітей з квартир, аби їх не помітили.
Ми розуміємо цю проблему. У нас були непоодинокі випадки, коли деякі сім’ї примусово вивозили і в друге, і в третє, і навіть вшосте. Батьки не усвідомлюють відповідальність і загрозу, які несуть російські ракети, авіаудари та обстріли.
З 24 червня до сьогодні (розмова відбулась 2 липня – ред.) було вивезено ще 80 дітей з громади. Робота триває. Ми докладаємо усіх зусиль, щоб в першу чергу провести евакуацію дітей і маломобільних людей, аби врятувати їхнє життя.
– Тобто фактично на даний момент точно не можна сказати, чи лишилися ще діти в громаді?
– Я точно можу сказати, що ще декілька дітей може лишатися. Ми ж не маємо права заходити в квартири. Згідно з офіційною інформацією, вони виїхали, але батьки їх завезли назад.
Читайте також: «Підходимо до піку»: чого далі чекати від Росії – аналізує військовий експерт Гетьман
– Розкажіть, в яких умовах живуть ті, хто ще залишається в громаді?
– Через місяць від початку активної фази бойових дій (24 лютого 2022 року – ред.) у нас пропало повністю тепло, вода та газ. Певний час ще лишалось електропостачання.
Спершу ми мали можливість розмістити по території громади резервуари, куди наші комунальні підприємства 24/ 7 підвозили воду. Але потім ми зрозуміли, що це не вихід, і додатково пробурили 7 свердловин.
Це було складно, тому що наше місто – шахтарське. Ніхто і ніколи колодязі чи свердловини не копав. Нам довелося стати першопрохідцями.
Пошкодженний будинок в наслідок російського удару в Торецьку, Донецька область, 13 червня 2024 року
Коли не стало і електроенергії, співробітники ДТЕК намагалися неодноразово, ризикуючи власним життям, підключити живлення для Торецької громади. Однак ворог контролює пошкоджені лінії електропередач. Тож щоразу, як бригади намагались підключити електрику, вони потрапляли під масований обстріл і були змушені рятувати своє життя.
На сьогодні через небезпеку немає можливості підключити електропостачання, враховуючи, що щодня агресор наносить від 10 до 20 авіаударів по території громади.
Проїжджаючи містом, я бачу ці зруйновані лінії електропередач, пошкоджені підстанції. Тож боюся, що цю зиму не вдасться забезпечити електропостачання. Кожен мешканець має розуміти, що передусім потрібно виїхати. Бо ні світла, ні тепла, ні води, ні електрики не буде, як у попередні роки.
Бо ні світла, ні тепла, ні води, ні електрики не буде, як у попередні рокиВасиль Чинчик
– Чи вдається доставляти гуманітарну допомогу до міста?
– Гуманітарну допомогу зараз немає можливості доставляти через постійні авіаудари. Вони (російські війська – ред.) пошкодили повністю всю логістику. Дороги закидані уламками багатоквартирних будинків і обваленими деревами.
Коли ще підвозили гуманітарну допомогу, то ми роздавали матраци, подушки, ковдри, ліхтарики на сонячних батарейках і панелях. Ними користуються і досі. Так є можливість зарядити ліхтарики чи телефон, щоб з кимось зв’язатися, бо інколи все-таки зв'язок пробивається.
– Магазини, мабуть, вже не працюють в громаді?
– Вони ще працюють. Але у більшості випадків продавці, які ще залишилися, хочуть все розпродати, щоб бути готовими до евакуації.
– А чи є доступ у людей до медичної допомоги?
– Медична галузь у нас працює, але вона під обстрілом. Ми розуміли загрози, тому заздалегідь видавали нашим жителям ліки за рецептами сімейних лікарів безкоштовно, щоб у них був певний запас. Так само і з гуманітарною допомогою. Тобто навіть якщо магазини припинять роботу, місто може деякий час жити і харчуватися автономно.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чому Росія «вгризається» в шахтарське містечко Торецьк: пояснюємо, що відбувається– Наскільки близько бойові дії підійшли до міста?
– Від центра міста лишилось кілометри два-три до бойових дій, а в деяких місцях, можливо, навіть і менша відстань. Вони (російські військові – ред.) використовує всі види озброєння і знищують Торецьк.
На сьогодні немає такого виду озброєння, який би не міг безперешкодно влучити у будь-яку частину міста. Тобто усім жителям потрібно або сидіти в укриттях, або виїжджати в безпечніші регіони України.
– Який відсоток міста зруйновано?
– 70-80% повністю зруйновано і 100% пошкоджено. Немає жодної квартири чи житлового будинку, який би не отримав ушкодження внаслідок збройної агресії Російської Федерації.
Через авіаудари у деяких дев'ятиповерхівок повністю зруйновані всі під'їзди від першого поверху до останнього. Такі будинки треба лише зносити і будувати нові.
Вулиці Торецька після російських обстрілів, Донецька область, 11 травня 2023 року
– На вашу думку, як навколо міста будуть розвиватися події?
– Не хотілося б вірити у те, що місто захоплять. Надія помирає останньою, як то кажуть. Я переконаний, що Збройні сили України будуть до останнього триматись. Вони не дадуть російському агресору проникнути на територію нашої громади і зробити ще одне місто привидом на мапі України.
– Ви певно спілкуєтесь з місцевими людьми, як вони реагують на те, що відбувається в місті?
– Згадують всіх святих і нечистих в сторону російського агресора. На жаль, люди похилого віку тримаються за те останнє, що вони нажили. Їх також можна зрозуміти. Усе життя пройшло в одній квартирі з сусідами, які тепер разом з ними сидять у підвалах.
Ми неодноразово приїжджали в будинки, де були люди похилого віку, тому що їхні близькі родичі просили нас допомогти вивезти їх. Однак вони не мають бажання. Заходиш в квартиру, вікна вибиті, стеля розбита, навкруги вітер гуляє, а люди сидять і кажуть: «Ну що, літо ми ще тут поживемо, а далі буде видно».
Більшість, мабуть, очікує, що коли обстріли стануть інтенсивнішими, то лише тоді вони будуть готові морально і психологічно до евакуації.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.