10 березня у Сагрині Люблінського воєводства (Польща) вшанували невинно вбитих мирних мешканців 10 березня 1944 року. Саме у Шевченківські дні на Холмщині відбулось масове винищення українців. Цьогоріч вшанування обмежилось лише молитвою і вперше за участі понад 20 священників Православної церкви Польщі.
«Іван Бучко, 45 років, його дружина Марія Бучко Марія, 39 років – моя тітка, моя хресна і мами рідна сестра, Олег Бучко, 14 років, Ярослав Бучко, 11 років – мої брати» – Лідія Зозуля з товариства «Холмщина» переглядає імена, викарбовані на скромному пам’ятнику на сільському цвинтарі біля села Сагринь.
Загалом тут на плитах пам’ятника написано 661 прізвище, від найстаршої людини у селі до немовлят. На цій території у 1944 році проживала понад тисяча українців переважно православної віри. Відділу УПА тут не було, але місцева самооборона і відділення української поліції у складі німецької Допоміжної поліції охороняли селян. Бо польсько-український конфлікт вже перейшов у цей регіон.
Плита з іменами вбитих селян
На Сагринь напали озброєні вояки Армії Крайової та відділів Батальйонів хлопських (польське підпілля). Зусобіч оточивши село, вже до 10-ї години ранку, замордували, розстріляли, спалили сотні селян, із яких понад сотня – діти. Серед загиблих – жителі Сагрині і навколишніх сіл.
Тіла всіх скинули потім в одну ямуЛідія Зозуля
«Єдине, що мама розповідала мені, що сталося це у ніч 10 березня, це було побоїще. Вони дуже переживали, бо жили у селі Невірки, але на ніч йшли в Сагринь, де була охорона, яка захищала від озброєних нападів. Зібрались і на них напали. Рідні не могли їх знайти. Тіла всіх скинули потім в одну яму. Я щороку тут, щоб віддати шану», – продовжує розповідь Лідія Зозуля.
Молитва за жертвами
У березні 1944 року польське націоналістичне підпілля провело «зачистку» території від українців, ця операція увійшла під назвою «грубешівська революція», тобто відплатні акції проти українського населення Грубешівського повіту. Польські історики і представники влади наголошують, що Сагринь стала відплатною акцією за Волинську трагедію 1943 року (конфлікт між українцями і поляками).
Це була тотальна зачистка теренів від українцівМикола Посівнич
«Це була тотальна зачистка теренів від українців. Польське націоналістичне підпілля розуміло, що без українського населення тут не можуть діяти повстанські загони. На цій території католик – це був поляк, православний – українець. Сагринь – логічне продовження з 1941–1942 років, коли відбулися акції проти поодиноких українців, у 1943 році відплатні акції мали хаотичні наслідки. А в березні 1944 року почалося масово, коли мав бути фронт і переділ кордону. Сагринь була показовою акцією, щоб інших залякати. Польське націоналістичне підпілля зробило це під певну дату – Шевченківські дні, щоб ліквідувати українців у найбільший для них день, коли саме і зібралось більше людей», – говорить український історик Микола Посівнич.
Сагринь,10 березня 2020 року
За Сагринь українцям Польщі погрожували
За даними Українського інституту національної пам’яті, у Сагрині жертвами трагедії стали понад 800 людей, польський інститут називає вдвічі меншу цифру.
Коли у 2018 році науковець і громадський діяч українського походження з Польщі Григорій Купріянович у виступі наголосив, що в Сагрині мав місце злочин проти людяності і його скоїли представники польської нації, які були солдатами польської підпільної держави, то справа дійшла до польської прокуратури і було відкрите кримінальне провадження. На сьогодні, як розповів Радіо Свобода Григорій Купріянович, справу завершено і визначено, що у його промові не було жодного злочину.
Погрожували мені і українцям ПольщіГригорій Купріянович
«Однак ця справа має наслідки для життя української громади, на атмосферу щодо української громади у Польщі. Були також погрози і одне зі слідств, яке триває, пов’язане з цим. Погрожували мені і українцям Польщі. Прокуратура вела слідство і оскільки справу «завісили», то чекаємо, що буде далі», – каже Григорій Купріянович.
Вшанування жертв трагедії у Сагрині
Цього року Григорій Купріянович і представники українців у Польщі не організовували поминальну акцію в Сагрині. Релігійний захід провело духовенство Польської православної церкви і Української православної церкви (Московського патріархату). Було понад 20 священників на чолі з архиєпископом Люблінсько-Холмський Авелем (Поплавським) і митрополитом Володимир Волинським УПЦ (Московського патріархату) Володимиром (Мельником). Вперше за останні роки така велика кількість православних отців взяла участь у поминальному богослужінні в Сагрині. Разом із ними організовано приїхали і вірні з Польщі і Володимир-Волинського (Україна). Обмежився захід словом архиєпископа Авеля, який наголосив, що на Холмщині здавна жили українці і були вбиті за те, що були православного віросповідання.
Після молитви духовенство і вірні покинули цвинтар, а представники товариства «Холмщина» із Львівщини поклали квіти до пам’ятника жертвам. Вже після поминальної служби приїхали вшанувати загиблих українців польські громадські діячки.
Представників української і польської влади, дипломатичних установ України у Польщі у Сагрині на поминальній акції не було. У попередні роки вшанування роковин трагедії було спільним заходом – молитва і громадська акція. Цього разу обмежились богослужінням.
Торік жертв трагедії у Сагрині вшановували спільно
Холмщаки з Польщі й України приїжджають сюди не лише 10 березня, але й після Великодній свят, щоб просто помолитись за рідних, які загинули лише тому, що були українцями і жили на своїй землі, яка була потрібна, але без них. Сагринь називають Голгофою «Холмщини».