Docudays UA 2018: що очікує глядачів?

Архівне фото. Відкриття XIV Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, 24 травня 2017 року

Пятнадцятий міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA цьогоріч змінив свою постійну локацію. Що змінилось у програмі фестивалю та на які стрічки варто потрапити?

П’ятнадцятий Фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA відбудеться у кінотеатрі «Жовтень» і кінотеатрі «Україна». З 23 по 30 березня тут покажуть 62 стрічки із 36 країн світу. Правозахисна частина фестивалю пройде у креативному просторі Izone. Основними причинами «переїзду» фестивалю організатори називають умови та можливість показувати кіно у належній якості.

«Ми просто зобов’язані надати глядачеві можливість переглянути фільм у тій якості, в якій він був створений. Ми також фестиваль кіно про права людини, який не міг забезпечити рівний доступ до залів Будинку кіно людям з інвалідністю», – говорить програмний директор Docudays UA Геннадій Кофман.

«Ейджизм», «проста жіноча рівність», «неорівність» – програми-2018

Зовсім по-іншому побудована цьогоріч позаконкурсна програма, розповіла Радіо Свобода піар-директорка фестивалю Дар’я Аверченко.

«Тема фестивалю «Рівні рівності», і ми будемо говорити про дискриміновані групи, з якими ми найчастіше зустрічаємось у нашому суспільстві. Ми зосередились на шести нерівностях», – розповідає Аверченко.

Йдеться про програми «синдром рівності» – про людей з інвалідністю, «проста жіноча рівність» – про права жінок, про дискримінацію за національною ознакою – у програмі «неорівність», про дискримінацію за релігійною ознакою – у програмі «свята рівність», про порушення прав ЛГБТ – у програмі «квірність», – і програму «ейджизм», про дискримінацію за віком—

«Тему ейджизму не часто порушують, і от про це нам теж би хотілось поговорити. Наша мета – щоб після перегляду фільмів, після обговорення з режисерами, з експертами з того чи іншого питання, у наших глядачів, почнемо з наших глядачів, змінилось ставлення до тієї чи іншої дискримінованої групи», – розповідає Аверченко. І додає, що такою позаконкурсною програмою фестиваль «посилив» цьогорічну тему.

Традиційні програми Docu/Юність, Docu/Хіти (відомі призери міжнародних фестивалів) також залишились. Цьогоріч це, наприклад фільм «Останні люди в Алеппо». Робота сирійського режисера Фераса Файяда – приклад репортажу безпосередньо з місця подій – простежує зусилля визнаної на міжнародному рівні організації «Білі шоломи», що складається зі звичайних громадян, які першими поспішають на місце бомбардувань та військових атак у надії врятувати життя. Стрічка увійшла у першу п’ятірку «оскарівських» номінантів.

«Останні люди в Алеппо»

Дар’я Аверченко також відмітила фільм «Макала», який був показаний минлуого року на фестивалі у Каннах. Це фільм про молодого селянина із Конго, що мріє про краще майбутнє для своїх близьких.

«Макала»

«Docu/Україна»: цьогоріч 6 повнометражних стрічок

Цьогоріч Національна програма «Docu/Україна» вперше за три роки складатиметься з повнометражних, а не короткометражних фільмів.

«До програми увійшло 6 повнометражних стрічок, і це наша гордість. Це як подарунок нашій фестивальній команді від кінематографістів, бо ми багато вкладали в освіту наших документалістів», – розповідає Аверченко.

Втім, українські фільми увійшли не тільки у конкурсну, але й у позаконкурсну програму. У програмі Docu/Хіти це, наприклад, фільм «Дельта» режисера Олександра Течинського. Фільм отримав особливу відзнаку на Лейпцизькому кінофестивалі DOKLepzig, а також став номінантом на українську кінопремію «Золота Дзиґа».

Українська прем’єра стрічки відбудеться саме на фестивалі Docudays UA-2018.

Стрічкою відкриття цьогоріч стане «Жінка в полоні». Фільм про Маріш, 52-річну угорку, яка служить одній родині вже десятиліття, працюючи по 20 годин на день без оплати.

«Жінка в полоні»