Бунт в’язнів Замкової колонії: що про це відомо

Протести засуджених у Замковій колонії в Ізяславі на Хмельниччині, які почалися 22 січня, тривають донині, заявляють родичі ув’язнених. За їхніми словами, частина протестувальників голодує, а частина вдалася до самоушкоджень. Тим часом, Міністерство юстиції України, якому підпорядковується установа, стверджує, що проводить там перевірку, хоча має інформацію, нібито голодування засуджених несправжнє, попри те, що суд 31 січня виніс рішення про примусове годування чотирьох в’язнів.

Право на дію | Чому голодують в'язні Замкової колонії на Хмельниччині?

Радіо Свобода провело своє дослідження цього питання. За інформацією Харківської правозахисної групи, деякі в’язні Замкової колонії голодували із 22 січня, тобто станом на середу, 31 січня, коли знімальна група туди поїхала, це був уже 10 день їхнього голодування. Окрім того, деякі із засуджених, і це підтверджують у колонії, завдали самі собі поранень.

Начальник колонії Олександр Новосядлов заявив, що йдеться про відмову від їжі, яка готується в колонії, і нібито засуджені їдять те, що їм передають у посилках.

«Це всі засуджені негативної спрямованості, які мають по 60 і більше стягнень за час відбування покарання в нашій установі і не тільки в нашій, – сказав він. – Ми, відповідно до законодавства, документуємо ці їхні неправомірні дії, повідомили про все, що відбувається в установі, громадськість, правоохоронні органи, в тому числі – прокуратуру, поліцію, і наших керівників – Міністерство юстиції України. На сьогоднішній день ці всі засуджені, які – в лапках – не вживають їжу, перебувають під посиленим контролем медичних працівників, на сьогоднішній день визначено за показами медиків необхідність їхнього примусового годування, щоб зберегти їхній стан здоров’я, подано матеріали до суду, і на даний момент суд розглядає це питання».

Начальник Замкової колонії про голодування в’язнів

На той момент, коли частині знімальної групи Радіо Свобода вдалося потрапити на територію колонії (журналіста Радіо Свобода не пропустили, через що була подана заява у поліцію щодо перешкоджання роботі, однак всередину пройшов оператор разом із помічником депутата – ред.), суд уже завершився, і декому з протестувальників призначили примусове годування.

Зокрема, таке рішення щодо себе підтвердив засуджений Олег Михайлов.

«Сьогодні суд мені призначив примусове годування. Я не вживаю їжу. Призначили через те, що я втратив багато крові, коли перерізав собі вени. Причина тут одна – неправомірні дії з боку адміністрації, я тут не раз в наручниках у санчастині був прикутий. Це законно? Вчора тільки вийшов з ізолятора. Тут за будь-яку дрібницю пишуть папірці і садять в яму. Було таке, що я, коли з етапу приїжджав, мені кляп в рот засовували, проносили етапом, несли в санчастину», – сказав він.

Водночас, інший засуджений, Сергій Нечволодов, зауважив, що голодування ув’язнених відбуваються тут періодично і пов’язані з тим, що частина засуджених хоче взяти колонію під контроль.

«Кілька засуджених кримінальної спрямованості, негативної, підбивають інших засуджених, щоб ті їх підтримали, голодували, різали собі вени, аби відродити злодійські традиції. Колонія тут «червона», тобто адміністрація керує, а вони намагаються взяти її під свій контроль», – зазначив він.

В’язні Замкової колонії про голодування

Радіо Свобода звернулося також у Міністерство юстиції, якому підпорядковується тепер пенітенціарна система України. Прес-секретар заступника міністра Дениса Чернишова Юрій Маслак повідомив, що за фактом голодування триває службове розслідування, а чотирьом протестувальникам суд постановив проводити примусове годування.

«Якби ви розуміли, що таке голодування в колонії, ви б трохи по-іншому ставились до цієї ситуації, оскільки голодування в колонії – це лише не вживання їжі, яка готується безпосередньо у їдальні установи. І власне, перед початком голодування їм було передано продуктів загальною вагою 70 кілограмів. Тобто все це зафіксовано, і вони продовжують вживати цю їжу», – зауважив чиновник.

Тим часом, на запитання, чим суд мотивує рішення примусово годувати людей, якщо вони і так їдять, Маслак зазначив: «Примусове годування, до якого змушує суд, може й не відбуватися. Тобто люди отримали рішення суду, що їх потрібно примусово годувати, закінчили голодування і зараз утримуються в камерах».

Загалом, за його інформацією, станом на 1 лютого голодували шестеро засуджених. Тим часом, у прямий ефір програми «Право на дію» (спільний проект Радіо Свобода й радіо «Ера ФМ») 2 лютого зателефонувала жінка, що назвалась Аліною Золотар, дружиною одного із засуджених, і заявила, що станом на той день кількість голодувальників зросла до 17 осіб. Підтвердити чи спростувати цю інформацію наразі не вдалося.

Експерт «Харківської правозахисної групи» Андрій Діденко заявив Радіо Свобода, що не має точної інформації про кількість в’язнів, які протестують в Ізяславі, однак, за його даними, протистояння між засудженими й адміністрацією там відбувається постійно:

Андрій Діденко

– Ці заходи закінчуються тим, що керівництво установи виявляє так званих заколотників, їх вивозить потім в інші заклади виконання покарань, як це відбулося з Рустемом Давлетовим. Його також тримали в камері кілька років і потім перевезли у Ладижинську виправну колонію.

Так от, заколотників переведуть в інші установи, а тих, хто буде оскаржувати такі дії чи бездіяльність у суді, будуть притягувати до дисциплінарної відповідальності і карати позбавленням волі до трьох років. Ця стаття називається «Злісна непокора законним вимогам адміністрації», вона передбачає таке покарання, і на практиці застосовується, як ми бачимо, саме за скарги. У такий спосіб адміністрація розправляється із незгодними – це можна до нескінченності робити.

«Харківська правозахисна група» протягом вже семи років закликає цю ганебну норму скасувати, у парламенті був зареєстрований законопроект 2708, але депутати поставилися до нього несерйозно, я так скажу, і просто не проголосували, провалили його у першому читанні, не усвідомлюючи, наскільки це важливо.

Ця норма залишилася ще з радянських часів. За непоголене обличчя, відмову прибирати сніг взимку можна отримати до трьох років позбавлення волі.

І взагалі, до того часу, поки в Україні залишаються такі заклади, як Замкова виправна колонія, про якісь реформи в пенітенціарній сфері не може йтися. Тому що ця колонія побудована ще на початку XVII століття, вона не придатна для того, щоб утримувати там людей.

– Вона будувалась як монастир.

– Вона будувалась як монастир і мала абсолютно інше призначення. Вона має історичну цінність. Я взагалі пропоную зробити там музей катувань. Це – історична спадщина і унікальна історія катувань за різних часів: і за радянських, і за гітлерівських (коли Ізяслав перебував в окупації – ред.) часів у цій установі знущалися над людьми. І зараз відбувається та сама стала тенденція, там сама атмосфера пригнічує. Цю будівлю неможливо протопити, там неможливо забезпечити хоча б 18 градусів тепла в приміщеннях.

– Тобто основна скарга ув’язнених – на умови утримання?

– Умови утримання, катування холодом і ставлення персоналу. Ми багато років із цієї установи отримуємо скарги на нелюдське ставлення. Ми робили багато років такі візити без попереджень у різні установи з таким рівнем безпеки, але саме в цій установі очевидною є оця війна між персоналом і засудженими, непримиренна війна. Ні засуджені, ані персонал не хоче поступатися.

Таке ставлення персоналу аж ніяк не сприяє виправленню. Людина, яка хоч рік перебуває у таких умовах, просто звіріє.

– Оця інформація, про яку говорять один із ув’язнених і начальник колонії – про підривання дисципліни і перетворення так званої «червоної» колонії на «чорну». По-перше, що це означає, аби наші слухачі розуміли? А по-друге, наскільки це відповідає дійсності у цій конкретній ситуації?

– На мою думку, оцей стереотип щодо «чорних» і «червоних» колоній придуманий самими керівниками пенітенціарних закладів. Бо в такий спосіб зручніше маніпулювати засудженими.

Дійно, є установи, де адміністрація комунікує із засудженими і намагається вирішити якісь їхні питання, часом виходячи за межі законодавчого поля. Але також є інші установи – в основному, це відбувається там, де є потужне виробництво, – де засуджені використовуються, як раби, або у них вимагають гроші. ­

– Зараз, як відомо, триває реформа системи виконання покарань в Україні. Ліквідували Пенітенціарну службу, передали її функції безпосередньо Міністерству юстиції. Як ви оцінюєте перебіг реформи станом на зараз? Які в неї сильні і слабкі сторони, на вашу думку?

– Зараз ми говоримо про зміну табличок, зміну назв. І оця зміна підпорядкування не означає, що на місцях змінилося ставлення до засуджених.

З іншого боку, законопроект 7337 (про пенітенціарну систему – ред.), який зареєстрований у парламенті і планується до розгляду у першому читанні, передбачає позитивні новели, зокрема, дозволяє довічникам змінювати умови утримання, краще регламентуються трудові відносини між засудженим і працедавцем. Але до того часу, поки існують такі колонії, як Замкова, про реальну реформу не можна говорити.

– Керівник Нацполіції Сергій Князєв раніше заявляв, що кількість в’язнів в Україні за останні 13 років зменшилася більш ніж удвічі – зі 190 до 60 тисяч. Із чим це може бути пов’язано і чи вплинуло це на умови утримання там людей?

– Таких монастирських комплексів, які перетворили на виправні заклади, всього сім в Україні. Їх також почали закривати. Міністерство юстиції звітує про десятки закритих закладів системи виконання покарань. І аргументує це тим, що ці заклади наповнені на менш, ніж половину, і це є критерієм, щоб їх ліквідувати. Але потрібно також говорити і про те, в яких умовах там перебувають ув’язнені.