175 зафіксованих випадків гендерно обумовленого насильства за час конфлікту на Донбасі. Такі дані наводить дослідження «Війна без правил: гендерно обумовлене насильство, пов’язане зі збройним конфліктом на сході Україні». Правозахисники дослідили ситуацію по обидва боки лінії розмежування, особливу увагу приділивши випадкам насильства в незаконних місцях несвободи.
Тема насильства – табуйована в суспільстві, тому отримувати інформацію про нього вкрай важко. Це дослідження важливе для того, щоб згодом притягнути до відповідальності тих, хто чинив злочини, каже голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив Володимир Щербаченко.
Основним джерелом тих цифр, які наводяться в звіті, є інтерв’ю з тими особами, які зазнавали насильства або на власні очі бачили це насильствоВолодимир Щербаченко
«Основним джерелом тих цифр, які наводяться в звіті, є інтерв’ю з тими особами, які зазнавали насильства або на власні очі бачили це насильство. Ми опитали понад 300 осіб. З них 205 було цивільних: 49 жінок і 156 чоловіків. Приблизно третина – це були військові, як чоловіки, так і жінки. З цього масиву ми відібрали 76 інтерв’ю, в яких люди говорять про факти гендерно обумовленого насильства. 61 особа – безпосередньо постраждали, вони говорили про себе в місцях несвободи. Переважно ми працюємо з людьми, які утримувалися як сепаратистами, так і українськими збройними формуваннями», – розповів Щербаченко.
За словами дослідників, на даний момент вдалося ідентифікувати 22 незаконні місця несвободи на окупованій території, в яких люди постраждали від насильства.
Загалом у звіті проаналізували насильство в місцях несвободи, під час перетину лінії розмежування, а також в територіальних громадах в зоні збройного конфлікту, розповіла дослідниця Східноукраїнського центру громадських ініціатив Ганна Янова.
Однією з форм насильства було змушення військовослужбовців перевдягатися в жіночий одяг і змушування до обов’язків танцювати і надавати певні послугиГанна Янова
«Сексуальне насильство є лише частиною гендерно обумовленого. Серед форм, які проявлялися в незаконних місцях несвободи, ми виділили, по-перше, спільне утримання чоловіків і жінок протягом довгого періоду часу в одному приміщенні. Ці чоловіки і жінки були представниками різних сторін конфлікту. Не було враховано умов жіночої гігієни. Жінки і чоловіки утримувалися в антисанітарних умовах. Також однією з форм насильства було змушення військовослужбовців перевдягатися в жіночий одяг і змушування до обов’язків танцювати і надавати певні послуги», – розповідає Янова.
Потерпали і жінки, і чоловіки і на окупованих, і на вільних територіях
За словами дослідниці, в місцях несвободи жертвами сексуального насильства ставали як жінки, так і чоловіки. Вдалося ідентифікувати такі форми насильства: зґвалтування, примус до проституції, катування з використанням сексуального насильства, спроба кастрації, погрози вчинення сексуального насильства щодо членів сім’ї. Крім того, люди, що перебували в місцях несвободи, ставали слідками насильства щодо інших осіб.
Особливу жорстокість бойовики виявляли до представників ЛГБТ, мовиться в дослідженні.
«З нами сидів гомосексуаліст. Вони його взяли як коректувальника. Йому не давали спати, не давали їсти, били. Коли його привели, прибіг один охоронець, засунув йому віник в задній прохід. Після цього чоловік три дні не ходив, стікав кров’ю», – наводять цитату колишнього в’язня бойовиків у дослідженні правозахисники.
Під час перебування в полоні бойовиків інколи від сексуального насилля рятує вік і неохайний вигляд після знущань, розповідає Ірина Довгань, яка побувала в полоні батальйону «Восток» в Донецьку. На думку Ірини, саме це врятувало її від сексуального насильства, але жінка пережила жорстоке фізичне насилля над нею.
Мене катували в закритій кімнаті більш ніж 10 осетинцівІрина Довгань
«Я перебувала в полоні всього 5 діб, мені пощастило, що мене сфотографував іноземний фрілансер, який за півгодини продав цю світлину New York Times, і вже вранці вона була опублікована. Коли в батальйоні дізналися про це, то вже кілька днів полону наді мною не чинили насилля. Найстрашніший день мого полону – третій. Мене катували в закритій кімнаті більш ніж 10 осетинців. Вони не вважали мене за людину. Ці ж люди вивезли мене на площу, повісили на мене табличку, прив’язали до стовпа. Всіх, хто проходив поруч, вони закликали мене бити, кажучи, що я вбиваю їхніх дітей», – розповіла Ірина Довгань.
Крім того, правозахисники зауважують: гендерно обумовленого насильства зазнають не тільки на території, яку контролюють незаконні збройні формування, але і на контрольованій Києвом частині Донбасу. Але серед українських військових випадків з гендерно обумовленим насильством над ув’язненими в багато разів менше.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
