Партії популістів змінюють політику Заходу – підсумки 2016 року

Скрізь на Заході хвиля популістських настроїв кидає виклик заведеному політичному порядкові, що ґрунтується на думці про те, що відкриті кордони і вільна торгівля вирішальні для добробуту й розквіту. Минулий рік засвідчив, що такі настрої просунулися досить далеко.

Політологи ще не придумали назви цьому явищу, що охоплює західний світ. Зростання ультраправих сил, зростання популістів, зростання настроїв проти звичного порядку – все це не тільки захопило зненацька багато старих політичних партій, а й може радикально змінити соціальну й економічну політику Заходу.

У Великій Британії виборці проголосували за вихід із Європейського союзу, попри прямі попередження про серйозні політичні й економічні наслідки такого кроку. У США виборці обрали політичного новачка й мільярдера Дональда Трампа як майбутнього президента завдяки його обіцянкам збудувати «велику-велику стіну» на кордоні з Мексикою, заборонити мусульманам в’їзд до країни і скасувати великі угоди про вільну торгівлю. На європейському континенті в Польщі прийшов до влади націоналістичний уряд, в Італії втратив владу проєвропейський уряд, а Австрія ледь уникла обрання ультраправого діяча як голови держави, що став би першим таким у ЄС.

Професор-історик Нортумбрійського університету у Великій Британії Майкл Каллінан звертає увагу: «Мені ще не ясно, чи підтримує більшість людей відступ у питаннях відкритих кордонів чи вільної торгівлі, але громадськість розколота: частина її вважає, ніби чинні політика глобалізму або ставлення до імміграції не спрацювали їй на користь, тому вона й протестує біля скриньки для голосування».

Вибори 2017 року

Низка виборів 2017 року – в Італії, Франції, Німеччині й Нідерландах – створить нові поля бою, де популістські настрої зазнають нового випробування. Це створює загрозу, що Євросоюз може розпастися: багато з популістських партій називають Брюссель загрозою для інтересів і обличчя своїх країн.

Ці популістські партії дотримуються різних ідеологій: від ультраправого «Національного фронту» під проводом Марін Ле Пен у Франції й націоналістичної «Альтернативи для Німеччини» в Німеччині до ультралівих партій «Подемос» («Ми можемо») в Іспанії й «Сіріза» («Коаліція радикальної лівиці») у Греції. Хоча їхні гасла можуть бути дуже різні, від «ми проти імміграції» до «ми проти заходів бюджетної економії», їхні виборці часто занепокоєні тим самим: робочими місцями, платнею, глобалізацією, що, на їхню думку, позбавляє їх роботи, чи страхами перед імміграцією, культурними змінами й тероризмом.

Як саме такі партії будуть намагатися змінити суспільство у своїх країнах, є нині головним питанням у багатьох західних столицях. Під особливою загрозою – Європейський союз.

В Італії, де після відставки у грудні проєвропейського прем’єра Маттео Ренці мають відбутися нові парламентські вибори, популістський «Рух п’яти зірок», очолюваний комедіантом і блогером Беппе Ґрілло, має 30-відсоткову підтримку виборців. Ця партія хоче референдуму про вихід Італії з зони обігу спільної валюти євро. Інша італійська популістська партія, «Північна ліга», з 12 відсотками підтримки, виступає з націоналістичних і антиіммігрантських позицій і хоче взагалі вивести Італію з ЄС.

У Нідерландах, де парламентські вибори призначені на березень, популістська Партія свободи на чолі з Гертом Вілдерсом, як очікують, отримає найбільше місць – хоча не зможе створити свого уряду чи потрапити в новий уряд, бо більшість інших партій вважають її надто екстремістською, щоб піти до неї в коаліцію чи запросити в коаліцію до себе. Партія свободи – проти євро, проти ЄС, проти іммігрантів і проти ісламу.

У Франції у квітні мають відбутися вибори президентські, і лідер «Національного фронту» Марін Ле Пен наразі лише на лічені відсотки відстає від провідного претендента Франсуа Фійона, представника правоцентристських республіканців. Ле Пен, що виступає проти ЄС і проти імміграції, обіцяла влаштувати референдум про вихід Франції з Євросоюзу в разі обрання.

У Німеччині «Альтернатива для Німеччини», як уважають, уперше ввійде до парламенту країни на виборах, що мають відбутися до кінця жовтня. Ця партія виступає проти євро (хоча не проти ЄС), проти імміграції і проти ісламу. Від часу створення 2013 року вона швидко зросла в популярності і йде нині третьою, маючи 16 відсотків підтримки, слідом за двома провідними партіями країни – Соціал-демократичною партією Німеччини (22 відсотки) і Християнсько-демократичним союзом канцлера Анґели Меркель (32 відсотки).

Куди підуть ЄС і США?

Фахівець у справах політики Євросоюзу з Центру європейських політичних досліджень у Брюсселі Марко Інчерті попереджає: «Перед Європейським союзом, який ми знаємо, попереду кілька небезпечних років. Головне питання, на мою думку, буде, зокрема, в тому, чи майбутній зсув деяких країн у певному напрямку означатиме кінець ЄС, чи тільки вихід цих країн із Євросоюзу, який відтак зможе вижити в іншій формі чи в меншому обсязі».

У США ж спрямування, в якому піде адміністрація Трампа під її гаслом «Зробимо Америку знову великою», ще не ясне. Роза Балфур із Німецького фонду Маршалла США, що працює у Брюсселі, вважає: «Дуже важко передбачити, як буде поводитися Трамп і чи він дійсно має намір домагатися всього, про що він говорив у перебігу кампанії, а якщо він буде просувати лише частину своїх оголошених цілей, то які саме з них це будуть. Це в нього дуже особисте, пов’язане з його особистістю, а не з якоюсь ідеологією».

Серед найчастіше повторюваних обіцянок Трампа були обмеження нелегальної імміграції і переговори про нові торговельні угоди, що надали б більше протекціонізму американській промисловості.

На думку аналітиків, швидке зростання популістських сил є частково також наслідком повільного економічного видужання Заходу після фінансової кризи 2008 року. «Із часу 2008 року і світової фінансової кризи, що настала тоді, ми бачимо нездатність урядів у всьому світі принести зростання, якого очікували люди після великої рецесії чи депресії. Цього не сталося, і реакцією на це став популізм», – каже Майкл Каллінан.

Над матеріалом працювали: Charles Recknagel, Rikard Jóźwiak, Сергій Драчук