(Рубрика «Точка зору»)
Це лише на перший погляд успіх Дональда Трампа чи зростання рейтингу Марі Ле Пен пояснюються трендом на праворадикальні (радше правоістеричні) ідеї. Насправді ж ідеться про глобальну зміну – приблизно таку ж, яка настала у світі після запровадження загального виборчого права. «Низи», мільярди незадоволених голосують, керуючись емоціями, фобіями й жагою помсти, а відтак приводять до влади популістичних політиків, чиї непрофесійність і нераціональність загрожують всьому світовому ладу. Та проблема не у виборцях і об’єктах їхніх електоральних симпатій, а в способі курсування інформації між ними. Фейкові новини, скандальні заголовки, псевдоексперти, таргетована реклама, «big data» – усе це вже стало інструментом глобальної маніпуляції.
Хто за?
Результати президентських перегонів в Сполучених Штатах Америки, які стали несподіванкою для цілого світу, в тому числі, й для самих американців, є ґрунтом для різноманітних аналізів і досліджень. Політики й політтехнологи у всьому світі намагаються викристалізувати для себе методи кампанії Дональда Трампа, які зможуть забезпечити їм перемогу на виборах у своїх країнах. Адже можна сперечатися про погляди й стиль президента-електа (з англійської elect – обраний), але всі визнають, що його агітаційна діяльність була ефективною й цілеспрямованою. Ціллю її були не всі гіпотетичні виборці США, а лояльні, потенційно лояльні чи невизначені люди. Останнє слово тут принципове – раніше виборчі кампанії працювали з прошарками населення, цілими соціальними пластами, а кампанія Трампа базувалася на роботі з конкретним виборцем, єдиним і неповторним. Знайти такого виборця, визначити його бажання, вподобання і страхи допомагав аналітикам інтернет.
«Big data» ‒ чи не основна тема для дискусій останніх тижнів, політтехнологам з усього світу здається «чарівною паличкою», завдяки якій можна виграти будь-які вибори. Аякже, адже якщо ми знаємо, що конкретно ця людина не любить іммігрантів чи біженців, ми надсилаємо їй таргетовану рекламу нашого кандидата, в якій він обіцяє закрити кордони. Або фейкову новину з учора створеного сайту, де конкурент нашого кандидата висловлюється про біженців позитивно. Дратуємо, залякуємо виборця, роз’ятрюємо його підсвідомі страхи, потім вчасно представляючи месію-рятівника – нашого кандидата. Інформацію про виборців аналітики збирають у соціальних мережах, за допомогою психологічних тестів чи за запитами у пошуковиках; результати таких досліджень стають фактично інструментом для персональної маніпуляції, що має глобальний вимір.
І якщо механізм збору й аналізу інформації про десятки мільйонів виборців наразі до кінця не зрозумілий, його результати прозорі – найлегше вдається маніпулювати так званими «незадоволеними низами». Результати кампанії Дональда Трампа показали, що його найчастіше підтримують незаможні провінціали старшого віку без вищої освіти і зі стійким релігійним світоглядом. А після нещодавнього референдуму в Італії навіть папа Римський висловився проти маніпулятивних технологій у поширенні інформації й агітації, порівнявши сумнозвісні фейки з поїданням фекалій. Досить влучна метафора – і, на превеликий жаль, стосується вона всього світу, адже такий механізм інформаційної маніпуляції стає глобальним.
Україна – не виняток
Результати соціологічних досліджень показують, що українське суспільство також опинилося на гачку у популістів і маніпуляторів. Здавалося б, війна, ключовий момент у боротьбі за незалежність, «пан або пропав», тож треба зберігати спокій і вміння раціонально аналізувати, мислити стратегічно. Але українці поводяться якраз навпаки – схильні підтримати нереальні обіцянки політичних пройдисвітів, «клюнути» на обіцянку зниження тарифів (ніхто й не думає, що така дія знову поверне нас у залежність від Росії), на долар по 8 гривень і манну з неба.
Словом, електоральні вподобання українців такі, що дострокові вибори в такій ситуації були б неприпустимою помилкою – до влади прийшли б іще гірші політики. Можна, звісно, сказати, що самі результати соцопитувань викликають підозри, зокрема наявність там серед потенційних переможців нікому не відомих партій (наприклад, Рабиновича), але це лише підтверджує факт, що фейкові маніпуляції вже давно стали інструментом реальної політичної боротьби в нашій країні.
Слід усвідомлювати, що такі маніпуляції – лише метод, а ймовірною причиною його ефективності є зміна характеру отримуваної нами інформації. Раніше новина, факт – мали якесь значення, ми могли їм довіряти. В епоху інтернету правду стало значно легше підробити або примітивізувати: увімкніть телевізор – у студіях каналів сидять невідомі нам люди, яких титрують як «експертів». Звідки вони, яка в них освіта, де і на кого працюють, яка їхня репутаційна історія? Цього не знає ніхто, але саме ці люди несуть нову «псевдоістину» в маси.
Або феномен так званих «лідерів думок» у соціальних мережах: на кожного відомого інтелектуала, професора, письменника, дисидента, громадського діяча, активного волонтера є дюжина роздутих «авторитетів», що з’явилися нізвідки, але активно пропагують «зраду» чи «перемогу». Автор цих рядків сам декілька разів отримував пропозиції написати щось у соцмережі за винагороду – про політику чи торговий бренд. Ясна річ, відповіддю була категорична відмова, але уявімо – скільки серед так званих «opinion leaders» людей, що виконують чужі замовлення, людей, чиї імена допомагали розкручувати олігархічні ЗМІ, людей, які навмисно маніпулюють суспільною думкою?
Світ змінився, й інтернет з безперечно позитивного винаходу в руках пройдисвітів став засобом глобальної маніпуляції масами. Можливість створити за кілька хвилин сайт, наповнити його фейковими новинами, розповсюдити ці новини у соцмережах через фейкових лідерів думок і вплинути таким чином на результат виборів – це вже перевірений метод, доконаний факт. Як виявилося, зброя масового ураження у наші часи є не хімічною чи ядерною, а інформаційною.
Зброя масового інформаційного ураження – запам’ятайте цей термін, він визначатиме ваше завтра.
Андрій Любка – письменник
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції
