Як дітям розповідати про Голодомор?

Чому важливо, щоб діти знали про штучний голод 1932-33 років? Як розповідати дітям про Голодомор, щоб не травмувати дитячу психіку? Як подавати учням початкових класів тему Голодомору у школі? Який досвід канадський освітян використовують у Львові?

У львівській початковій школі вшанували пам’ять жертв Голодомору (відео)

​

Щороку у день вшанування жертв Голодомору Любов Квик приносить у львівську початкову школу «Дивосвіт» рушники, вишиті її прабабусею і бабусею. Ці рушники вдалося чудом зберегти в часи голоду.

Проста розповідь вчить дітей людяності і розуміння життя

Ще малою Люба дізналася від бабусі, яким страшним був голод у полтавському селі Мацьківці, і про прадідуся, якого радянська влада арештувала, бо енкаведисти у хаті знайшли клуночок квасолі, захованої у печі.

«Прізвище бабусі було Глущенко, а дідуся Денисенко. Моя бабуся була з заможного роду з села Чуднівці. Вона розповідала, що прадідусь до року часу був у тюрмі і повернувся таким хворим, що через місяць помер. Встиг розповісти, що люди дуже мучились у тюрмі», – розповідає учителька.

Дуже простими словами, щоб не налякати дітей, Любов Квик переповідає історію про те, як на родючій землі працювали й добре жили люди. Але у них все забрали, спочатку землю, худобу і реманент, а далі й усю їжу. І тоді люди почали помирати від голоду.

Любов Квик

«Діти запитують: «Як це таке можна було зробити у нас в Україні?» Ця тема виробляє у них здатність співчувати», – каже педагог.

Зробіть жовто-синю паперову незабудку і подаруйте комусь на вулиці

У школі «Дивосвіт» пам’ять про Голодомор почали вшановувати давно. Спочатку не було жодних матеріалів і рекомендацій. Львівські вчителі перейняли досвід канадських освітян українського походження – започаткували традицію дарувати паперові жовто-сині незабудки. Діти виготовляють квіти і роздають людям на вулицях, а також ними обклеюють на мапі місця, де був Великий Голод.

Як розповіла педагог, а тепер почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька-Юсипович, українці в Канаді почали офіційно вшановувати пам’ять жертв Голодомору у 1986 році і придумали символ – цю паперову незабудку.

«Ми, вчителі, розуміли, що не можемо дітям представляти страхіття й шукали символ. І від того часу використовували незабудку. Ми маємо говорити на тему Голодомору з дітьми, але ми не можемо дітям розповідати страшні подробиці, якою смертю тоді вмирали. Ми маємо знайти підхід, щоб дитина пом’янула пам’ять дитини, яка загинула, тому що була голодна і що була українцем», – наголошує Оксана Винницька-Юсипович.

Школярам не показують фотографії із зображенням мертвих людей, опухлих дітей, щоб не спричинити психологічну травму, не розповідають моторошних історій.

Оксана Винницька-Юсипович не рекомендує також змушувати дітей напам’ять вчити вірші про Голодомор.

«Ми рекомендуємо читання легеньких віршів про хліб, розуміння хліба, як символу життя, рекомендуємо використовувати символіку незабудки, колосок і чорну стрічечку, це речі, які дитина може змайструвати і поділитись», – каже вона.

Треба, щоб знали про факт штучного голоду

Важливо, щоб діти з ранніх років розуміли, що вони частина чогось більшого, частина народу, вважає директор початкової школи «Дивосвіт» Анна Бойовська.

«Важливо, щоб дитина від народження була членом суспільства. Коли ми якусь тему від дитини закриваємо, то відповіді вона знаходить самостійно. Наші діти мають знати, що важливо аби це не повторилось. Але бесіди з ними про трагічне мають бути прості і зрозумілі», – зауважує директор.

У школі «Дивосвіт» уроки про Голодомор інтерактивні: учні розповідають і обговорюють разом почуте, вчаться думати.

Освітянин Оксана Ганик із групою колег розробила окремі книжечки-зошити про Голодомор для учнів 1-4 класів. Адже у шкільних хрестоматіях про Голодомор немає жодної згадки.

«Ми вибрали для 2-го класу вірш відповідний, казочку, у формі, як звірята голодували і допомагали один одному.

У хрестоматіях немає нічого. Представники від міністерства пояснюють, що це важка тема, болюча, мовляв. Дітям важливо знати про сам факт Голодомору, що він був, що це було штучно зроблено радянською владою. Фотографії, зрозуміло тих часів, поменше, емоцій гострих не потрібно викликати. У нас є збірка творів «Зернятко надії, де автор вдало підібрала твори для дітей певної вікової категорії. Ми дуже уважно ставимось до відбору творів. Факти не подаємо традиційно, кожна дитина вивчає один факт і вчить іншу дитину», – каже вчитель Оксана Ганик.

Про Голодомор із малими дітьми радять говорити спокійно і виважено, не показувати страшні фільми, не змушувати школярів заучувати поезію, статистику і факти. Важливо, щоб дитина спочатку дізналася головне – радянська влада забрала все і почався голод, а тоді вчилася співчуттю та розумінню цінності свободи.