17 листопада Конституційний суд починає розгляд подання про конституційність Закону «Про засади державної мовної політики», відомого як «мовний закон Ківалова-Колесніченка». Партія «Свобода» вже заявила про намір пікетувати Конституційний суд з вимогою скасувати цей закон. Між тим, експерти застерігають, що інтерес до мовного питання можуть виявити не лише в Києві, а й Москві. І хоча інтерес суспільства до мовних проблем за останні роки помітно зменшився, за таких передумов не можна виключати нового збурення довкола цього питання.
Your browser doesn’t support HTML5
Мовні суперечки можуть розморозити
Подання від 57 народних депутатів щодо «мовного закону» надійшло до Конституційного суду ще в липні 2014 року. Від моменту відкриття відповідного провадження у жовтні 2014-го до розгляду подання минуло два роки.
«Після кількох років наполегливої боротьби нам вдалося добитися того, щоби Конституційний суд почав виконувати свої навіть не права, а саме обов’язки – і розпочати розгляд справи про конституційність антиукраїнського, жахливого, руйнівного закону Ківалова-Колесніченка про мови», – заявив днями один із ініціаторів подання депутат-свободівець Андрій Іллєнко.
Партія «Свобода» закликала своїх активістів та прихильників пікетувати Конституційний суд з вимогою скасувати «ганебний антиукраїнський закон».
Мовні суперечки – від антагонізму до сепаратизму
Ухвалений влітку 2012 року Закон «Про засади державної мовної політики», який значно розширює сферу офіційного вжитку російської мови, викликав гостру дискусію і посилив антагонізм в суспільстві.
Депутати блокують засідання Верховної Ради, щоб не допустити ухвалення «мовного закону Ківалова-Колесніченка», Київ, 24 травня 2012 року
У лютому 2014 року, невдовзі після втечі Віктора Януковича, Верховна Рада проголосувала за скасування «мовного закону». Однак це стало приводом для розпалювання антиукраїнських настроїв в окремих регіонах та сприяло російській агресії, насамперед, у Криму.
Чіпати мовний закон у тих історичних умовах було не вартоВіталій Кулик
«Той закон, фактично, спровокував багато негативних процесів – детонував, частково, сепаратистські рухи. Ним скористалися пропагандисти в Росії, і це завдало удару по національній безпеці. З моєї точки зору, чіпати мовний закон у тих історичних умовах було не варто», – каже політолог Віталій Кулик.
У підсумку, тодішній голова Верховної Ради та виконувач обов'язків президента Олександр Турчинов не став підписувати цього закону. Таким чином, зміни до мовного законодавства не набрали чинності.
«Тодішній голова Верховної Ради Олександр Турчинов не поставив свій підпис, як це не зробили й наступні спікери парламенту – Володимир Гройсман та Андрій Парубій», – зазначає депутат-свободівець із попереднього скликання Олег Бондарчук.
Президент Росії Володимир Путін (ліворуч) і народний депутат України, один із співавторів так званого «мовного закону» Сергій Ківалов, нагороджений медаллю Пушкіна. Москва, Кремль, 22 лютого 2013 року
Під прицілом Кремля
Експерт з питань інформаційної безпеки Лідія Смола припускає, що зараз інтерес до скасування «закону Ківалова-Колесніченка» можуть проявити не лише деякі політичні сили в Україні, а й російська влада. Для Кремля це питання особливо додатково актуалізується після того, як комітет ООН, що займається правами людини, критично оцінив ситуацію в окупованому Росією Криму.
«Зараз склалась ситуація, коли Росії вкрай потрібні нові меседжі. Їй необхідно змінювати свою інформаційну політику. І вона спробує скористатися мовним питанням для цього, використавши його собі на користь – мовляв, російськомовні зазнають утисків», – каже Лідія Смола.
За її словами, зараз в українському суспільстві в цілому склалося порозуміння щодо мовного питання.
Політична карикатура Олексія Кустовського
Загалом, для українського населення мовне питання неактуальне – актуальне питання зубожінняЛідія Смола
«Загалом, для українського населення мовне питання неактуальне – актуальне питання зубожіння», – стверджує Лідія Смола.
За таких умов, вважають експерти, важливо, аби українська влада провадила зважену мовну політику. На думку Віталія Кулика, зараз вдалий момент для того, аби розробити та запропонувати новий, попередньо узгоджений із європейськими експертами, мовний закон. Натомість Лідія Смола наголошує на тому, що влада – замість ігнорувати мовне питання – могла би за допомогою Міністерства інформаційної політики організувати його конструктивне обговорення.
На цю ж тему:
«Мовний закон» Ківалова-Колесніченка. Троянські коні Кремля
Війна між Україною і Росією. Мовно-культурний фронт
Українська мова і приціл Путіна
Україна і «русский мир». Хто боїться «змістовної українізації»?
Мовна політика України. Антиукраїнський закон досі чинний