Чому митрополит Андрей Шептицький готовий був прийняти мученицьку смерть?

Львів – 150 років тому 29 липня народився майбутній глава Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький. 29 липня у Львові відкрили ​виставку, присвячену митрополитові Шептицькому, відкриють пам’ятник на Святоюрській площі і очікують тисячі паломників. Вірні УГКЦ уже роками очікують на те, що Ватикан проголосить Андрея Шептицького новомучеником. А за життя митрополит тричі просив Апостольський престол дозволу на мученицьку смерть.

Протягом 44 років (з 1901-го до 1944-го), доки Андрей Шептицький був главою церкви, в Галичині сім разів змінювалась влада – австрійська, російська, українська, польська, радянська, німецька і вдруге радянська. Митрополита неодноразово переслідував черговий окупаційний режим.

У 1914 році царсько-російські війська вступили у Львів. Митрополит Андрей закликав вірних триматись своєї церкви і віри. Під час обшуку у митрополичих палатах російські солдати знайшли меморандум про майбутній устрій України, який Шептицький написав до австро-угорського уряду. Бо мав надію, що після Першої світової війни український народ таки отримає право на незалежну державу, а тому, у разі перемоги над російською імперією, вважав за необхідне «у радикальний спосіб очистити військову, правову, церковну організації майбутньої української держави від московських впливів». Звісно, що така позиція не могла сподобатись новим господарям. Митрополита арештували і вивезли в Росію, де він два роки провів в ув’язненні в Суздалі. Цей крок царського уряду викликав обурення серед російської інтелігенції і у російській пресі засуджували «ганебний вчинок проти такого великого духовного достойника». Андрей Шептицький не знав, чи взагалі повернеться і яка майбутня доля його очікує.

«У 1916 році митрополит пише лист до Святішого отця Бенедикта ХV і просить делегувати його на мученицьку смерть. Що хотів осягнути митрополит цим проханням? Знаючи, що кожна війна – це злочин, кровопролиття, насильство, бажаючи, щоб Господь простив людям порушення п’ятої Божої заповіді: не убий, митрополит хотів взяти на себе гріхи людей і в той спосіб, щоб Господь простив народові, благословив українську державу, наділену українською християнською душею», – зауважила науковець, дослідниця спадщини митрополита Шептицького Оксана Гайова.

Ватикан відмовив Шептицькому у проханні. У 1917 році митрополита звільнили з російського ув’язнення. У Петербурзі, виступаючи перед українською громадою, він говорив про те, що готовий не кілька років, а все своє життя просидіти у в’язниці лише б тільки побачити свій український народ вільним.

Митрополит хотів добра для українського народу

Вдруге митрополит звернувся з проханням про мученицьку смерь до Папи Пія ХІ у 1939 році. Митрополит розумів, що його у будь який момент можуть вбити і хотів, щоб Господь прийняв його смерть як жертву за людей і за це отримав ласку прощення для українського народу.

Радянські окупанти розстріляли його брата Леона з дружиною, а незадовго і гітлерівці у 1940 році в Польщі замордували іншого брата митрополита – Олександра. Війна принесла ненависть, кровопролиття, насильство, біль, страждання.

У 1939 НКВДисти вивели на Святоюрське подвір’я митрополита з клиром для розстрілу. Втім не наважились, бо побоялись авторитету провідника церкви у світі. Втретє Андрей Шептицький звернувся по благословення на мученицьку смерть до Святішого отця Пія ХІІ у 1942 році під час німецької окупації Галичини.

«Ласки мученицької смерті він не отримав і він просить, принаймі, щоб Господь прийняв, як жертву, молитви всього його життя за припинення кровопролиття і свободу повіреного його народу. Мученицька смерть – одна єдність з Богом, це не означає слабість чи страх перед життєвими обставинами. Це є передусім велика довіра і любов до Бога, до свого народу», – каже Оксана Гайова.

Мученицька смерть не означає, що людина спеціально наражає себе на небезпеку. Митрополит розумів, що у будь який момент його можуть вбити і він готовий був до цього. У справах проголошення новомучеників чи святих, мучеником вважають того, хто добровільно віддав своє життя за Христа, не зрадив своєї віри.

«Митрополит Андрей Шептицький свідомо і добровільно виразив свою готовність, якщо випаде така потреба, віддати своє життя за Христа, за народ. Є серед листів митрополита Андрея і архимандрита Климентія Шептицьких, де мовиться про те, що монахи мають прагнути до досконалості, і якщо випало засвідчити свою віру кров’ю, то можуть це зробити, але не треба цього бажати самому, безумно наражаючись на небезпеку. Митрополит Андрей просить благословення у Папи на мученицьку смерть, він свідомо і добровільно йшов на цю місію, якщо випаде нагода, розуміючи всі тонкощі, але не бездумно це робив», – говорить монах студитського чину, отець Юстин Бойко.

У липні 1944 радянська влада вдруге окупувала Галичину. 1 листопада митрополит відійшов у вічний світ, вмираючи, він знав, що його церкву заборонять, а вірних і духовенство переслідуватимуть, але він пророкував відродження УГКЦ.

З 1958 у Ватикані триває беатифікаційний процес, тобто проголошення новомучеником, митрополита. І той факт, що Папа Римський Франциск нещодавно проголосив геройські чесноти Андрея Шептицького, оцінюють як величезний крок у справі беатифікації.

На цю ж тему: