Радіо Свобода побувало минулої ночі за лаштунками кухні Євромайдану. До Вашої уваги фоторепортаж.
Їдальня Будинку профспілок – основна кухня Євромайдану. Сюди зносять продукти, які привозять люди, тут їх сортують і готують з них їжу для мітингувальників – двічі на день нові гарячі страви і майже постійно – бутерброди, чай, кава.
Заходити стороннім сюди не можна – санітарна зона. Тут вдень і вночі працюють дівчата, жінки – всі волонтери. Їм роздають спеціальний одяг та гумові рукавиці. Волосся підібране. Підлогу миють часто. Співають українські народні пісні.
Опозиційні штаби забезпечують кухню базовими речами – водою, хлібом, посудом. Продуктові запаси Євромайдану поповнюють здебільшого небайдужі українці – вони і формують щоденне меню мітингувальників. Із гарячих блюд – сосиски, картопля, каші, крупи. Але головна провізія – це бутерброди. Їх дівчата роблять безперестанку.
Любов Степанівна 25 років працювала в санепідемстанції на «Укрзалізниці». Тепер вона на пенсії. На кухні Євромайдану вона щодня – перевіряє усі продукти на термін придатності та якість. Відповідає за чистоту та дотримання санітарних норм. Звісно добровільно.
«Буває люди приносять те, чим не можна готувати в таких умовах. Ми не пропускаємо ліверну ковбасу, печінкові паштети, ніяких грибів. Буває, несуть в’ялену рибу, кров’янку – це все не можна. Всі страви, якщо їх приготували вдома, ми їх ретельно перевіряємо і не завжди подаємо людям, бо вони швидко псуються. Голубці, наприклад, спершу піддаємо додатковій термічній обробці. Дбаємо про те, щоб не допустити ніяких отруєнь», – каже Любов Степанівна. До неї тут всі прислухаються.
Запаси продуктів харчування з першого погляду вражають. Вони активно поповнюються, утім, так само швидко і розходяться.
Є на кухні і хлопці.
Біля віконця видачі – черга. Це теж волонтери, різної статі та віку. Їхня робота – виносити приготовану дівчатами їжу та напої на підносах на вулицю до пунктів роздачі на майдані Незалежності, а також відносити в більш віддалені «революційні дислокації» – наприклад, під адміністрацію президента. Ротація безперервна.
Дівчина з гучномовцем керує процесом та повідомляє останні новини з вулиці. «Людей значно побільшало!», «На сцені – Тягнибок!», «Для адміністрації більше бутербродів не робіть – там кажуть, що ситі!»
Робота кипить. Дівчата нарізають бутерброди, фрукти та постійно співають українські народні пісні. Процес завмирає лиш на мить – кухня виконує український гімн. Потім – молитва. І знову до роботи.
Їдальня Будинку профспілок – основна кухня Євромайдану. Сюди зносять продукти, які привозять люди, тут їх сортують і готують з них їжу для мітингувальників – двічі на день нові гарячі страви і майже постійно – бутерброди, чай, кава.
Заходити стороннім сюди не можна – санітарна зона. Тут вдень і вночі працюють дівчата, жінки – всі волонтери. Їм роздають спеціальний одяг та гумові рукавиці. Волосся підібране. Підлогу миють часто. Співають українські народні пісні.
Любов Степанівна 25 років працювала в санепідемстанції на «Укрзалізниці». Тепер вона на пенсії. На кухні Євромайдану вона щодня – перевіряє усі продукти на термін придатності та якість. Відповідає за чистоту та дотримання санітарних норм. Звісно добровільно.
«Буває люди приносять те, чим не можна готувати в таких умовах. Ми не пропускаємо ліверну ковбасу, печінкові паштети, ніяких грибів. Буває, несуть в’ялену рибу, кров’янку – це все не можна. Всі страви, якщо їх приготували вдома, ми їх ретельно перевіряємо і не завжди подаємо людям, бо вони швидко псуються. Голубці, наприклад, спершу піддаємо додатковій термічній обробці. Дбаємо про те, щоб не допустити ніяких отруєнь», – каже Любов Степанівна. До неї тут всі прислухаються.
Біля віконця видачі – черга. Це теж волонтери, різної статі та віку. Їхня робота – виносити приготовану дівчатами їжу та напої на підносах на вулицю до пунктів роздачі на майдані Незалежності, а також відносити в більш віддалені «революційні дислокації» – наприклад, під адміністрацію президента. Ротація безперервна.
Робота кипить. Дівчата нарізають бутерброди, фрукти та постійно співають українські народні пісні. Процес завмирає лиш на мить – кухня виконує український гімн. Потім – молитва. І знову до роботи.