Київ – У Києві розпочався четвертий «Тиждень актуальної п’єси». Цього року на фестивалі прочитають 21 текст сучасних українських драматургів у постановці молодих режисерів. Окрім цього, Черкаський академічний театр представить нові п’єси, до створення яких долучилися також самі актори. Куратори фестивалю вважають, що нова драма має з’являтися не лише у столиці, а й у провінційних театрах. А учасники сценічних читань кажуть: п’єса актуальна, коли глядачі впізнають у ній себе.
П’єса «Кома» львівського драматурга Сашка Брами – одна із перших, що прозвучала на фестивалі. Це історія юнака, що потрапляє до великого міста, працює у фаст-фуді і вплутується у стосунки з різними жінками, рятуючись від самотності. Читку цієї п’єси минулого року поставили у польському театрі у Валбжиху, однак драматург сам зняв її з репертуару. Каже: відчув, що вона ще неготова. І до цьогорічного «Тижня актуальної п’єси» написав новий її варіант. Сашко Брама зауважує, що для молодих драматургів читки дуже важливі – вони дозволяють інакше побачити текст.
«Ситуація з театрами у нас така, що немає контакту між молодими драматургами і театрами, немає лабораторій, де вони могли б працювати з режисерами. Тому єдине, що рятує – це фестивалі», – розповідає драматург.
«Є люди, зациклені на класиці»
Цього року на конкурс «Тижня актуальної п’єси» надійшло понад сто текстів. Ті, що обрало журі, поставили молоді режисери. Над «Комою» працював Артур Невінчаний – студент Університету імені Карпенка-Карого, і сам брав участь у читаннях. Каже, що взявся за цю п’єсу, бо тема йому близька.
«Історія головного героя сильно нагадує мені моє власне життя у певний період. Це п’єса про людину, яка хоче, щоб її любили, але сама любити не здатна. Вона бідна на любов. У неї войовниче сприйняття життя, але інакше вона не вміє», – розповідає режисер.
Артур Невінчаний вважає, що актуальна п’єса – це та, яка про реальність життя. Однак навіть серед його однокурсників сучасні тексти сприймають не всі. Одна із акторок, наприклад, відмовилася брати участь у читаннях «Коми» через нецензурну лексику в п’єсі. Інші ж просто почуваються комфортніше, працюючи з класикою, каже Артур Невінчаний.
«Але людина повинна жити тим, що життя їй дає зараз. Є люди, зациклені на класиці. Вони вважають що якщо вони ставитимуть Чехова і Достоєвського, то вони будуть духовно вищими. Але Чехова і Достоєвського потрібно бачити у тому, що є сьогодні», – зазначає режисер.
Актори читатимуть власні історії
На думку кураторів «Тижня актуальної п’єси», українські театри самі мають шукати для свого репертуару тексти на часі. Або створювати їх – для цього у багатьох, скажімо, російських театрах існують лабораторії, де режисери та драматурги працюють разом. Цього літа організатори «Тижня» розпочали такий проект у Черкаському академічному театрі. Разом працювали сім режисерів та сім драматургів.
Як розповідає драматург Наталія Ворожбит, актори зустріли ідею лабораторії не надто привітно. Однак в результаті такого експерименту вийшло сім п’єс, написаних за мотивами їхніх власних історій. «В один із днів фестивалю у Черкасах відбудуться читки цих текстів. Потрібно, щоб нова драма була не тільки в київських театрах, а й в провінційних», – каже драматург.
Від тексту до вистави
У Росії та багатьох країнах Європи законодавством встановлено, що частка нової драми в репертуарі театру має становити не менше 30 відсотків. В Україні такої квоти немає, але за останні роки сучасної драматургії на українській сцені побільшало. Так на «Тижні актуальної п’єси» вперше відбудуться не лише читання, а й вистави за текстами сучасних українських драматургів – наприклад, «Квітка Будяк» у театрі Франка та «Бери, люби, тікай» у Молодому театрі.
Окрім цього, вже відбулася прем’єра вистави «Лєдєнєц» – спільного проекту трьох українських режисерів. Це спектакль про суспільство споживання і відбувається він у торговому центрі. Глядачі пересуваються по магазинах разом із героями вистави, перетворюючись на її безпосередніх учасників.
«Ми усі споживачі, і тільки рівень культури визначає міру споживання. Глядачі, наприклад, приходять споживати виставу. Тобто це річ, якої не можна уникнути. Це питання, яке звучить у виставі – чи можливо із цього кола вирватись», – розповідає один із режисерів проекту Андрій Май.
На «Тижні актуальної п’єси» читатимуть не лише тексти українських, а й російських драматургів. Повну програму «Тижня» можна знайти на сторінці фестивалю у мережі Facebook.
П’єса «Кома» львівського драматурга Сашка Брами – одна із перших, що прозвучала на фестивалі. Це історія юнака, що потрапляє до великого міста, працює у фаст-фуді і вплутується у стосунки з різними жінками, рятуючись від самотності. Читку цієї п’єси минулого року поставили у польському театрі у Валбжиху, однак драматург сам зняв її з репертуару. Каже: відчув, що вона ще неготова. І до цьогорічного «Тижня актуальної п’єси» написав новий її варіант. Сашко Брама зауважує, що для молодих драматургів читки дуже важливі – вони дозволяють інакше побачити текст.
«Ситуація з театрами у нас така, що немає контакту між молодими драматургами і театрами, немає лабораторій, де вони могли б працювати з режисерами. Тому єдине, що рятує – це фестивалі», – розповідає драматург.
«Є люди, зациклені на класиці»
Цього року на конкурс «Тижня актуальної п’єси» надійшло понад сто текстів. Ті, що обрало журі, поставили молоді режисери. Над «Комою» працював Артур Невінчаний – студент Університету імені Карпенка-Карого, і сам брав участь у читаннях. Каже, що взявся за цю п’єсу, бо тема йому близька.
«Історія головного героя сильно нагадує мені моє власне життя у певний період. Це п’єса про людину, яка хоче, щоб її любили, але сама любити не здатна. Вона бідна на любов. У неї войовниче сприйняття життя, але інакше вона не вміє», – розповідає режисер.
Артур Невінчаний вважає, що актуальна п’єса – це та, яка про реальність життя. Однак навіть серед його однокурсників сучасні тексти сприймають не всі. Одна із акторок, наприклад, відмовилася брати участь у читаннях «Коми» через нецензурну лексику в п’єсі. Інші ж просто почуваються комфортніше, працюючи з класикою, каже Артур Невінчаний.
Людина повинна жити тим, що життя їй дає зараз. Є люди, зациклені на класиці. Вони вважають що якщо вони ставитимуть Чехова і Достоєвського, то вони будуть духовно вищимиАртур Невінчаний
Актори читатимуть власні історії
На думку кураторів «Тижня актуальної п’єси», українські театри самі мають шукати для свого репертуару тексти на часі. Або створювати їх – для цього у багатьох, скажімо, російських театрах існують лабораторії, де режисери та драматурги працюють разом. Цього літа організатори «Тижня» розпочали такий проект у Черкаському академічному театрі. Разом працювали сім режисерів та сім драматургів.
Потрібно, щоб нова драма була не тільки в київських театрах, а й в провінційнихНаталія Ворожбит
Від тексту до вистави
У Росії та багатьох країнах Європи законодавством встановлено, що частка нової драми в репертуарі театру має становити не менше 30 відсотків. В Україні такої квоти немає, але за останні роки сучасної драматургії на українській сцені побільшало. Так на «Тижні актуальної п’єси» вперше відбудуться не лише читання, а й вистави за текстами сучасних українських драматургів – наприклад, «Квітка Будяк» у театрі Франка та «Бери, люби, тікай» у Молодому театрі.
Окрім цього, вже відбулася прем’єра вистави «Лєдєнєц» – спільного проекту трьох українських режисерів. Це спектакль про суспільство споживання і відбувається він у торговому центрі. Глядачі пересуваються по магазинах разом із героями вистави, перетворюючись на її безпосередніх учасників.
Ми усі споживачі, і тільки рівень культури визначає міру споживанняАндрій Май
На «Тижні актуальної п’єси» читатимуть не лише тексти українських, а й російських драматургів. Повну програму «Тижня» можна знайти на сторінці фестивалю у мережі Facebook.