Київ – Цього року Україна вперше презентує свою програму на найбільшому у світі фестивалі німого кіно, що триває нині в італійському місті Порденоне. Усього покажуть вісім фільмів, відреставрованих Центром Довженка. Іван Козленко, заступник директора Центру, каже, що фестиваль дає змогу презентувати українське кіно того часу як унікальне явище, а не як частину радянського кінематографу. До того ж, за його словами, навіть стрічки Олександра Довженка за кордоном знають, проте не дивляться. А в Україні значна частина визначних фільмів того періоду – забута. Радіо Свобода вирішило розповісти більше про кіно, що потрапило до української програми в Порденоне.
Українські стрічки, що презентують на фестивалі німого кіно в Італії – це як зразки пригодницького жанру та комедії, так і психологічні драми та авангардні твори. Заступник директора Центру Довженка Іван Козленко каже, що участь у такому заході дає можливість позиціонувати український кінематограф початку 20-го сторіччя як національний, а не радянський. Так кілька років тому Грузія мала свою програму в Порденоне, яка відкрила світові німе грузинське кіно як цілком автономний культурний досвід.
«Для нас важливо, щоб і український кінематограф атрибувався у такий же спосіб, хоча історія нашого кіно більше пов’язана з російським радянським кінематографом. Ми вперше транслітеруватимемо назви фільмів та імена митців українською. В радянський період такої практики не було. Навіть іноземні науковці не виокремлювали Довженка із загально радянського масиву. Це не є помилкою, але позбавляє нас багатьох смислів, закладених у його творчість», – каже Іван Козленко.
Директор фестивалю Девід Робінсон відзначив, що українська програма стала однією із найцікавіших за весь час його існування. Однак Іван Козленко зауважує: українське старе кіно у світі знають погано. Навіть «Звенигору» Довженка в Порденоне вперше показали лише минулого року.
Ідентифікація за Довженком
На цьогорічному фестивалі покажуть три його фільми. Це детектив «Сумка дипкур’єра», який Олександр Довженко вважав своєю першою серйозною роботою, та дві картини з його знаменитої «української трилогії»: «Арсенал» та «Земля» (третьою стрічкою цієї трилогії є «Звенигора»). «Арсенал» – кінопоема про робітниче повстання проти Центральної Ради – критики вважають зразком експресивного кіно того часу. А стрічку «Земля», що мала прославити колективізацію, зняли з прокату на дев’ятий день після прем’єри і реабілітували лише за 30 років – після того, як вона увійшла до 12 найкращих фільмів світу.
Роботи Довженка мають значне національне підґрунтя, що й вирізняє їх з усього масиву радянського кіно, каже кінокритик Сергій Тримбач. За його словами, Довженко показує «шари колективного підсвідомого, те, чим жили українці, образи, з якими вони себе ідентифікували». «Роботи Довженка – це глибока національна ідентичність. Вони мають виховувати історичну пам'ять нинішнього покоління. Адже Довженко давав зрозуміти, що не можна забувати все, що у нас є і було», – каже він.
Український фокус на особистість
«Два дні» Георгія Стабового, перша українська картина, що потрапила у американський прокат, та стрічка «Нічний візник» Георгія Тасіна презентують українську психологічну драму. Кінокритик Лариса Брюховецька розповідає, що російське кіно того часу зображувало революцію, перш за все, як тріумф мас. Тим часом українська радянська драма виокремлює одного героя і показує його внутрішній злам на тлі революційних подій. Так у «Двох днях» головний герой навертається у більшовизм після того, як білогвардійці вішають його сина. А у «Нічному візнику» батько доносить на революціонерів-підпільників, і в результаті вбивають його доньку, яка теж виявляється комуністкою.
«Фільми аналогічні за своєю суттю, вони показують, якою драмою, яким насильством над особистістю є революція. Звичайно, постановники тоді так не вважали. Вони хотіли довести, що революція є неминучою, і якою б відсталою людина не була, вона все одно стане на бік змін. Сьогоднішній неупереджений погляд свідчить про зовсім протилежне – про те, що жертвами ставали невинні люди», – каже критик.
Режисери обох стрічок воювали в Червоній армії. А виконавець головної ролі у фільмі «Два дні» Іван Замичковський у громадянську війну втратив сина у схожих обставинах.
Нам тричі сказали, що цього фільму не існує – Козленко
Серед пригодницьких фільмів на фестивалі також представлять «Боротьбу велетнів» режисера Віктора Туріна. Цю стрічку знайшли минулого року у Державному фільмофонді Росії після того, як вчетверте подали туди запит. «До того нам тричі сказали, що його не існує», – каже Іван Козленко.
Також на фестивалі покажуть два фільми Миколи Шпиковського: «Шкурник» та «Хліб». «Шкурника», якого почали шукати завдяки згадці у текстах Осипа Мандельштама, називають одним із перших антирадянських фільмів. Стрічка «Хліб», у свою чергу, вирізняється серед фільмографії Шпиковського, який був автором комедійного жанру. Як зазначають критики, цей авангардистський твір, який звертається до теми колективізації, перегукується з Довженковою «Землею» – філософськи та естетично.
Більшість стрічок української програми в Порденоне увійшла до першої частини колекції «Українське німе», виданої Центром Довженка. Загалом планують видати ще три томи.
Українські стрічки, що презентують на фестивалі німого кіно в Італії – це як зразки пригодницького жанру та комедії, так і психологічні драми та авангардні твори. Заступник директора Центру Довженка Іван Козленко каже, що участь у такому заході дає можливість позиціонувати український кінематограф початку 20-го сторіччя як національний, а не радянський. Так кілька років тому Грузія мала свою програму в Порденоне, яка відкрила світові німе грузинське кіно як цілком автономний культурний досвід.
Для нас важливо, щоб і український кінематограф атрибувався у такий же спосіб, хоча історія нашого кіно більше пов’язана з російським радянським кінематографомІван Козленко
Директор фестивалю Девід Робінсон відзначив, що українська програма стала однією із найцікавіших за весь час його існування. Однак Іван Козленко зауважує: українське старе кіно у світі знають погано. Навіть «Звенигору» Довженка в Порденоне вперше показали лише минулого року.
Ідентифікація за Довженком
На цьогорічному фестивалі покажуть три його фільми. Це детектив «Сумка дипкур’єра», який Олександр Довженко вважав своєю першою серйозною роботою, та дві картини з його знаменитої «української трилогії»: «Арсенал» та «Земля» (третьою стрічкою цієї трилогії є «Звенигора»). «Арсенал» – кінопоема про робітниче повстання проти Центральної Ради – критики вважають зразком експресивного кіно того часу. А стрічку «Земля», що мала прославити колективізацію, зняли з прокату на дев’ятий день після прем’єри і реабілітували лише за 30 років – після того, як вона увійшла до 12 найкращих фільмів світу.
Роботи Довженка – це глибока національна ідентичність. Вони мають виховувати історичну пам'ять нинішнього поколінняСергій Тримбач
Український фокус на особистість
«Два дні» Георгія Стабового, перша українська картина, що потрапила у американський прокат, та стрічка «Нічний візник» Георгія Тасіна презентують українську психологічну драму. Кінокритик Лариса Брюховецька розповідає, що російське кіно того часу зображувало революцію, перш за все, як тріумф мас. Тим часом українська радянська драма виокремлює одного героя і показує його внутрішній злам на тлі революційних подій. Так у «Двох днях» головний герой навертається у більшовизм після того, як білогвардійці вішають його сина. А у «Нічному візнику» батько доносить на революціонерів-підпільників, і в результаті вбивають його доньку, яка теж виявляється комуністкою.
Сьогоднішній неупереджений погляд свідчить про зовсім протилежне – про те, що жертвами ставали невинні людиЛариса Брюховецька
Режисери обох стрічок воювали в Червоній армії. А виконавець головної ролі у фільмі «Два дні» Іван Замичковський у громадянську війну втратив сина у схожих обставинах.
Нам тричі сказали, що цього фільму не існує – Козленко
Серед пригодницьких фільмів на фестивалі також представлять «Боротьбу велетнів» режисера Віктора Туріна. Цю стрічку знайшли минулого року у Державному фільмофонді Росії після того, як вчетверте подали туди запит. «До того нам тричі сказали, що його не існує», – каже Іван Козленко.
Також на фестивалі покажуть два фільми Миколи Шпиковського: «Шкурник» та «Хліб». «Шкурника», якого почали шукати завдяки згадці у текстах Осипа Мандельштама, називають одним із перших антирадянських фільмів. Стрічка «Хліб», у свою чергу, вирізняється серед фільмографії Шпиковського, який був автором комедійного жанру. Як зазначають критики, цей авангардистський твір, який звертається до теми колективізації, перегукується з Довженковою «Землею» – філософськи та естетично.
Більшість стрічок української програми в Порденоне увійшла до першої частини колекції «Українське німе», виданої Центром Довженка. Загалом планують видати ще три томи.