Київ – На кожні три тисячі українців – один благодійний фонд. При цьому у світових рейтингах Україна за благодійністю мешканців – на 110-му місці зі 153 країн. Проблема – не у кількості благодійних організацій, а у якості їхньої роботи, кажуть експерти: на вулицях все ще повно «фальшивих» волонтерів зі скриньками та фондів, які врешті не віддають гроші тим, кому збирають.
Мати-одиначка Ганна Кузнецова з Кривого Рогу свою дочку Каріну лікує вже три роки. Одразу у пологовому будинку дівчинці поставили діагноз «вроджений вивих кульшових суглобів». Відтоді Каріна була у спеціальних апаратах, півроку носила гіпс, не знаючи, що таке спати на боці, купатися у ванні, сидіти, не кажучи вже й про те, щоб робити перші кроки. Щоб лікувати дитину, Ганна звернулася чи не до всіх відомих їй благодійних фондів. Проте більшість із них або виявлялись фальшивими, або погоджувалися допомогти, забираючи більшість коштів собі в кишеню.
«От «Фонд сяйво надії». Це було десь рік тому. Люди почали до мене дзвонити і питати: «Ви мама Каріни? Тут у нас стоїть ваша скарбничка і люди кидають гроші». Я подзвонила директору фонду і питаю: а де гроші, мені люди дзвонять, а ви мені перерахували лише 400 гривень. А він мені відповів: «У нас така політика фонду, що люди, які побачать вас на сайті, пересилають вам гроші, а те, що у скриньках, ми використовуємо на свої потреби. От нам треба було поставити пластикові вікна», – обурено пригадує жінка.
Гроші – фондам, а не особисто батькам
Простежити, чи справді гроші доходять до тих, для кого їх збирають, дійсно дуже важко, погоджується координатор програм Всеукраїнського благодійного фонду «Крок» Лариса Сідельник. Це справа совісті волонтерів, які інколи приносять не всі гроші, і благодійних фондів, які не дотримуються правильності і прозорості процедури передачі коштів, не складаючи актів чи перераховуючи гроші на свій рахунок не того ж дня, коли волонтер їх приніс, а наступного. Крім того, за словами благодійниці, на вулицях можна зустріти «фальшивих» волонтерів – у той час, як легальний фонд, яким вони прикриваються, таку діяльність не практикує. Насторожити жертводавця повинен і факт, коли благодійні фонди перераховують гроші безпосередньо на особистий рахунок батьків хворої дитини, каже Лариса Сідельник.
«Я за те, щоб допомогу надавали фонду. Він би збирав кошти, потім їх би акумулював і цільовим напрямком спрямував. Ми намагаємося оплачувати рахунки клінік за ліки, матеріали чи протези, а не персонально віддаємо гроші батькам. За законодавством, така допомога не обкладається податком на доходи фізичних осіб. Якщо батьки оплатять і нададуть рахунок, куплять ліки наприклад, і нададуть нам звітні документи, що вони за ті кошти, що ми їм надали, придбали те і те, це теж може не обкладатися податком», – розповідає вона.
Your browser doesn’t support HTML5
На що ви готові жертвувати свої гроші?
Мають бути параметри ефективності – Максимчук
За даними Асоціації благодійників України, з 14-ти тисяч зареєстрованих благодійних фондів, реально працюють до тисячі. Президент асоціації Олександр Максимчук пояснює, що більшість фондів функціонують при школах чи лікарнях, які потрібно перевести в цивілізоване русло, тобто допомогти їм створити прозору систему звітності і навіть дещо розширити поле їхньої діяльності.
«Хотілося б, щоб усі благодійні фонди, і шкільні в тому числі, мали якісь параметри ефективності. Ці параметри ми приблизно знаємо. Це публічність, прозорість, фінансова підзвітність, система управління цими фондами, наявність чи відсутність опікунської ради. Ці ідеї і напрацювання у нас є. Головне, щоб, з одного боку, держава до цього спокійно поставилася, а з другого – щоб благодійні фонди і ті, хто дає гроші, цього так само прозоро хотіли», – каже він.
Перешкодою для благодійності нерідко бувають не лише нечесні на руку фонди чи волонтери, а й торгові центри, куди благодійники приходять встановити скриньку для пожертв. Співробітники деяких фондів розповіли Радіо Свобода, що місце під скриньку нерідко доводиться орендувати, сплачуючи за місяць близько 7-8 тисяч гривень.
