Лондон – Хоча чимало західних європейців скаржаться на негативні наслідки масової імміграції, самі громадяни Європейського Союзу активно користуються свободою пересування в ЄС. Наслідком цього стала, наприклад, поява цілих поселень британських пенсіонерів у тепліших країнах на зразок Іспанії, а Лондон за останні роки став шостим містом у Європі за кількістю французького населення.
Французів у британській столиці нараховують від 300 до 400 тисяч. Багато вихідців із Франції працюють у банківській сфері у лондонському Сіті, є чимало студентів, багато змішаних родин.
Скільки точно французів є у цілій Великій Британії, невідомо, бо жодного обов’язкового реєстрування чи обмежень на пересування або працю французи, як і інші західноєвропейські громадяни, не мають.
Депутати від діаспори
Наприкінці президентства Ніколя Саркозі у парламенті Франції було запроваджено 11 нових депутатських місць спеціально для представників французької діаспори.
У Лондоні мешкає депутат Акселль Лемер, виборчим округом якої є ціла північна Європа, хоча представляє вона загалом лише близько 500 тисяч французьких громадян.
У певні дні тижня вона їздить у Париж, щоб голосувати та виконувати інші депутатські обов’язки.
«Я маю представляти півмільйона людей, але насправді лише меншість з них знають про такі вибори. Більшість не знає, що я їхній депутат. Я отримала 55% голосів, але від загальної кількості лише близько 20 тисяч людей, які голосували», – розповідає пані Лемер, яка проте наголошує, що це лише початок традиції повноцінного політичного представництва французької діаспори у Парижі.
Навесні цього року до французьких виборців у Лондон приїздив і Франсуа Олланд. Можливо, що і цей крок додав панові Олланду голосів для перемоги на президентських виборах.
Це лише один з прикладів того, що виборчі кампанії у країнах Євросоюзу починають враховувати реалії Європи без кордонів.
Французькі, польські чи німецькі громадяни і за межами своїх національних кордонів залишаються французами, поляками й німцями, а нові можливості безперешкодного пересування та дешевого зв’язку змінюють до невпізнання те, як європейці живуть, працюють чи беруть участь у політичних процесах.
Французів у британській столиці нараховують від 300 до 400 тисяч. Багато вихідців із Франції працюють у банківській сфері у лондонському Сіті, є чимало студентів, багато змішаних родин.
Скільки точно французів є у цілій Великій Британії, невідомо, бо жодного обов’язкового реєстрування чи обмежень на пересування або працю французи, як і інші західноєвропейські громадяни, не мають.
Депутати від діаспори
Наприкінці президентства Ніколя Саркозі у парламенті Франції було запроваджено 11 нових депутатських місць спеціально для представників французької діаспори.
У Лондоні мешкає депутат Акселль Лемер, виборчим округом якої є ціла північна Європа, хоча представляє вона загалом лише близько 500 тисяч французьких громадян.
У певні дні тижня вона їздить у Париж, щоб голосувати та виконувати інші депутатські обов’язки.
«Я маю представляти півмільйона людей, але насправді лише меншість з них знають про такі вибори. Більшість не знає, що я їхній депутат. Я отримала 55% голосів, але від загальної кількості лише близько 20 тисяч людей, які голосували», – розповідає пані Лемер, яка проте наголошує, що це лише початок традиції повноцінного політичного представництва французької діаспори у Парижі.
Навесні цього року до французьких виборців у Лондон приїздив і Франсуа Олланд. Можливо, що і цей крок додав панові Олланду голосів для перемоги на президентських виборах.
Це лише один з прикладів того, що виборчі кампанії у країнах Євросоюзу починають враховувати реалії Європи без кордонів.
Французькі, польські чи німецькі громадяни і за межами своїх національних кордонів залишаються французами, поляками й німцями, а нові можливості безперешкодного пересування та дешевого зв’язку змінюють до невпізнання те, як європейці живуть, працюють чи беруть участь у політичних процесах.