Брюссель – Заощаджуючи через кризу, Бельгія відкрила своєрідний «сезон полювання». Жертви – вихідці з інших європейських держав, що отримують місцеву грошову допомогу по безробіттю. І хоча деякі політики вважають, що виганяти з держави громадян об’єднаної Європи – це порушення засадничих прав, 60 відсотків пересічних бельгійців підтримують такі кроки уряду. Від початку року Міністерство закордонних справ Бельгії позбавило дозволу на перебування в країні понад 1200 безробітних італійців, румунів, болгар та французів.
Війна з безробіттям, що наразі розгорнулася у всій європейській співдружності, подекуди набуває доволі дивних форм. Бельгійська влада, прагнучи заощадити кожну копійку, взялася за представників інших держав ЄС, що принаймні три місяці поспіль скористалися щедрою місцевою системою соціальних допомог. Їх викликають «на килим» до Міністерства закордонних справ і, конфіскуючи документ, що дає право на проживання, радять або знайти роботу, яка поверне їм це право, або ж покинути територію Бельгії.
Двадцятисемирічна Жюлі – громадянка Франції. Вона хоч і відмовляється називати своє прізвище, проте дала згоду розповісти про свою складну ситуацію. Після закінчення бельгійського вишу, залишившись без роботи, вона отримувала допомогу в розмірі майже 800 євро. Але щойно їй прийшла офіційна вказівка – або негайно працевлаштуватися, або виїхати за межі Бельгії.
«З огляду на те, що я – француженка, громадянка Європейського Союзу, а також зважаючи на те, що Бельгія мені надала право довготривалого проживання, я не розумію, яким чином таке могло статися», – нарікає вона.
Все в рамках законів ЄС – бельгійська влада
Однак, влада Бельгії каже, що діє в рамках європейських законів. Ще 2004 року побачила світ окрема директива, яка дозволяє будь-якій із держав-членів співдружності скасовувати соціальні допомоги тим громадянам, що надто зловживають системою. На батьківщині Жюлі, у Франції, цим положенням користуються вже понад два роки, систематично висилаючи з країни румунських та болгарських ромів.
Серед пересічних бельгійців більшість теж вважає, що у примусовому виселенні з їхньої держави іноземних безробітних немає нічого шокуючого. «Своїх не можемо утримувати, чого ж тоді панькатися з чужими», – заявляють деякі учасники соцопитувань на цю злободенну тему. Такої ж думки й політики з правоцентристськими чи праворадикальними поглядами. Сенатор і представник фламандської партії правого спрямування Ґідо де Пат додає, що буде логічним, якщо й французи вживатимуть такі кроки щодо безробітних бельгійців, які там мешкають.
«А де ж європейська свобода й солідарність?» – сенатор
Натомість його опоненти з партії зелених чи соціалістів вбачають у подібних заходах порушення засад європейської співдружності, зокрема, права вільного пересування та принципу солідарності.
«Ми постійно говоримо про єдину Європу, про свободу пересувань, про рівноправ’я між європейцями, – каже інший бельгійський сенатор, представниця зелених Зое Жено. – Однак, ми бачимо, що ця рівність поширюється тільки на тих, хто має гроші та кого ласкаво запрошують приїжджати сюди й споживати».
З огляду на поглиблення кризи, процес виселення з Бельгії тих французів, поляків, румунів чи італійців, які живуть за кошти держави, різко пришвидшився. Від початку року покинути бельгійську територію вже попросили майже 1230 європейців.
Війна з безробіттям, що наразі розгорнулася у всій європейській співдружності, подекуди набуває доволі дивних форм. Бельгійська влада, прагнучи заощадити кожну копійку, взялася за представників інших держав ЄС, що принаймні три місяці поспіль скористалися щедрою місцевою системою соціальних допомог. Їх викликають «на килим» до Міністерства закордонних справ і, конфіскуючи документ, що дає право на проживання, радять або знайти роботу, яка поверне їм це право, або ж покинути територію Бельгії.
Двадцятисемирічна Жюлі – громадянка Франції. Вона хоч і відмовляється називати своє прізвище, проте дала згоду розповісти про свою складну ситуацію. Після закінчення бельгійського вишу, залишившись без роботи, вона отримувала допомогу в розмірі майже 800 євро. Але щойно їй прийшла офіційна вказівка – або негайно працевлаштуватися, або виїхати за межі Бельгії.
«З огляду на те, що я – француженка, громадянка Європейського Союзу, а також зважаючи на те, що Бельгія мені надала право довготривалого проживання, я не розумію, яким чином таке могло статися», – нарікає вона.
Все в рамках законів ЄС – бельгійська влада
Однак, влада Бельгії каже, що діє в рамках європейських законів. Ще 2004 року побачила світ окрема директива, яка дозволяє будь-якій із держав-членів співдружності скасовувати соціальні допомоги тим громадянам, що надто зловживають системою. На батьківщині Жюлі, у Франції, цим положенням користуються вже понад два роки, систематично висилаючи з країни румунських та болгарських ромів.
Серед пересічних бельгійців більшість теж вважає, що у примусовому виселенні з їхньої держави іноземних безробітних немає нічого шокуючого. «Своїх не можемо утримувати, чого ж тоді панькатися з чужими», – заявляють деякі учасники соцопитувань на цю злободенну тему. Такої ж думки й політики з правоцентристськими чи праворадикальними поглядами. Сенатор і представник фламандської партії правого спрямування Ґідо де Пат додає, що буде логічним, якщо й французи вживатимуть такі кроки щодо безробітних бельгійців, які там мешкають.
«А де ж європейська свобода й солідарність?» – сенатор
Натомість його опоненти з партії зелених чи соціалістів вбачають у подібних заходах порушення засад європейської співдружності, зокрема, права вільного пересування та принципу солідарності.
«Ми постійно говоримо про єдину Європу, про свободу пересувань, про рівноправ’я між європейцями, – каже інший бельгійський сенатор, представниця зелених Зое Жено. – Однак, ми бачимо, що ця рівність поширюється тільки на тих, хто має гроші та кого ласкаво запрошують приїжджати сюди й споживати».
З огляду на поглиблення кризи, процес виселення з Бельгії тих французів, поляків, румунів чи італійців, які живуть за кошти держави, різко пришвидшився. Від початку року покинути бельгійську територію вже попросили майже 1230 європейців.
