Показники імміграції лякають багатьох пересічних британців, які вважають, що іноземців у їхній країні занадто багато. Але є й такі, що кажуть: саме відкритість Британії сприяє динамічності її економіки.
Прем’єр-міністрові Дейвіду Камерону доводиться формувати урядову політику, враховуючи ці протилежні погляди. Камерон, як і більшість британських політичних діячів, визнає, що Британія отримує багато вигод від імміграції.
«Підіть до будь-якої лікарні і ви побачите людей із Уганди, Індії, Пакистану, які доглядають за нашими хворими і працюють фантастично. У наших школах та університетах – учителі з усього світу, які надихають нашу молодь. Майже в кожному місті ви побачите підприємців із інших країн, які не лише розвивають місцеву економіку, а й відіграють життєву роль у громадських справах. Доброчинні організації, фінансові послуги, мода, ресторани, музика – усі ці галузі набули такого розвитку завдяки імміграції», – сказав голова уряду в одній із програмних промов у квітні.
Проте у цій же промові він заявив, що «надто довго рівень імміграції був занадто високий».
Студенти і східноєвропейці
Із 575 тисяч іммігрантів 2010 року до Великої Британії майже половину становили люди, які приїхали на навчання.
Плата іноземних студентів є важливою статтею прибутку навчальних закладів, але Міністерство внутрішіх справ має підстави вважати, що часто студентські візи є лише прикриттям для трудової міграції.
Окрему увагу привертають іммігранти зі Східної Європи. Стабільно високими залишаються показники імміграції з Чехії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та Литви.
Сер Ендрю Ґрін, який очолює організацію Migration Watch UK, що лобіює обмеження імміграції до Британії, наголошує, що з теперішніми тенденціями населення Британї через 14 років досягне 70 мільйонів.
«Це означає зростання населення кожних два роки на мільйон. Це еквівалент зведення кожних два роки нового міста завбільшки з Бірмінгем, і дві третини кожного такого нового міста становитимуть іммігранти», – стверджує Ендрю Ґрін, думка якого є доволі поширеною.
Чинний британський уряд обіцяє зменшити кількість іммігрантів із півмільйона до десятків тисяч щорічно.
Статистика за минулий рік показує, що це буде важко зробити, зокрема тому, що в межах Європейського Союзу перешкоди пересуванню людей заборонені. Мешканці Польщі чи Литви мають повне право приїздити сюди на роботу чи навчання, і щороку близько 40 тисяч східноєвропейців цим правом користаються.
Ще важче буде знайти межу, за якою контроль над імміграцією загрожує перетворитися на ізоляцію Британії та відмову від економічної відкритості, яка приносила британській економіці користь упродовж сотень років.
Прем’єр-міністрові Дейвіду Камерону доводиться формувати урядову політику, враховуючи ці протилежні погляди. Камерон, як і більшість британських політичних діячів, визнає, що Британія отримує багато вигод від імміграції.
«Підіть до будь-якої лікарні і ви побачите людей із Уганди, Індії, Пакистану, які доглядають за нашими хворими і працюють фантастично. У наших школах та університетах – учителі з усього світу, які надихають нашу молодь. Майже в кожному місті ви побачите підприємців із інших країн, які не лише розвивають місцеву економіку, а й відіграють життєву роль у громадських справах. Доброчинні організації, фінансові послуги, мода, ресторани, музика – усі ці галузі набули такого розвитку завдяки імміграції», – сказав голова уряду в одній із програмних промов у квітні.
Проте у цій же промові він заявив, що «надто довго рівень імміграції був занадто високий».
Студенти і східноєвропейці
Із 575 тисяч іммігрантів 2010 року до Великої Британії майже половину становили люди, які приїхали на навчання.
Плата іноземних студентів є важливою статтею прибутку навчальних закладів, але Міністерство внутрішіх справ має підстави вважати, що часто студентські візи є лише прикриттям для трудової міграції.
Окрему увагу привертають іммігранти зі Східної Європи. Стабільно високими залишаються показники імміграції з Чехії, Польщі, Угорщини, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії та Литви.
Сер Ендрю Ґрін, який очолює організацію Migration Watch UK, що лобіює обмеження імміграції до Британії, наголошує, що з теперішніми тенденціями населення Британї через 14 років досягне 70 мільйонів.
«Це означає зростання населення кожних два роки на мільйон. Це еквівалент зведення кожних два роки нового міста завбільшки з Бірмінгем, і дві третини кожного такого нового міста становитимуть іммігранти», – стверджує Ендрю Ґрін, думка якого є доволі поширеною.
Чинний британський уряд обіцяє зменшити кількість іммігрантів із півмільйона до десятків тисяч щорічно.
Статистика за минулий рік показує, що це буде важко зробити, зокрема тому, що в межах Європейського Союзу перешкоди пересуванню людей заборонені. Мешканці Польщі чи Литви мають повне право приїздити сюди на роботу чи навчання, і щороку близько 40 тисяч східноєвропейців цим правом користаються.
Ще важче буде знайти межу, за якою контроль над імміграцією загрожує перетворитися на ізоляцію Британії та відмову від економічної відкритості, яка приносила британській економіці користь упродовж сотень років.
