Лондон – Щораз більше представників ЄС висловлюють розчарування браком поступу української влади у напрямку до європейських принципів верховенства права та демократії. Попри заклики Брюсселя відмовитися від вибіркового застосування судочинства та повернути опозиційним лідерам, зокрема Юлії Тимошенко, право на участь у політичному процесі, Київ не виявив розуміння цих закликів.
Старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Ендрю Вілсон коментував цю ситуацію для Радіо Свобода одразу після того, як комісар ЄС Штефан Філе з питань розширення відвідав Київ, де зустрічався з українськими посадовцями, а також з Юлією Тимошенко у в’язничній камері.
Штефан Філе критикував ситуацію, але не натякав на можливий зрив саміту. Тому розмова з аналітиком почалася з питання саме про справу пані Тимошенко і те, чого насправді хоче ЄС?
– Це два зовсім різні питання. Перше, це ідеал – більшість людей в ЄС хотіли б, щоб угоди просувалися. Але якщо говорити про найближчу перспективу, а саме, що робити з самітом, я припускаю, що думки розходяться. Є такі, хто стверджує, що домовлятися ні про що не можна. Є такі, хто раніше говорив про потребу повного укладення угод. Згодом розмови переважно точилися лише про парафування угод. На цьому зараз ситуація і зупинилася. Буде якась приглушена, формальна зустріч, яку ЄС використає для того, щоб критикувати Україну, але ми не знаємо, які саме формулювання будуть використані? Буде, напевне, оголошено про завершення підготовчого процесу – тобто щось, що не зривало б угоди, але вони, безумовно, не будуть офіційно укладені.
– Чи свідчить це про безсилість ЄС навіть у такій показовій ситуації, як справа однієї людини – Юлії Тимошенко?
– Але нарешті, здається, у вересні ЄС досяг єдності щодо позиції у своїх лавах, а це, за європейськими мірками, вражає. Засуджено юридичну сторону процесу, засуджено вирок. І засуджено неспроможність України виборсатися з безладу після вироку. Ця думка майже одностайна. Тому ЄС не може просто поступитися і забути. Звичайно, що в Брюсселі розчаровані неспроможністю вплинути на українську владу. Саме тому саміт значною мірою буде лише формальністю.
– Наскільки далеко Україна зараз від Білорусі, з якою ЄС фактично заморозив відносини. Чи наближає теперішня ситуація Україну до білоруського статусу?
– Ні. Не зовсім. Україна – це складний випадок, але вона – не втрачена надія. Можливо, Білорусь взагалі неправильний приклад для порівняння. Президент Янукович, цілком можливо, хотів би створити в Україні політичну ситуацію у вигляді полегшеної версії Росії. Теперішня траєкторія, схоже, цілком вказує у тому напрямку. Навіть, якщо сама Росія зараз змінюється. Але Україна – не Росія і є багато причин припустити, що в Україні не зможуть створити м’яку авторитарну систему. Ще важче там буде створити жорстку авторитарну систему, яку ми бачимо в Білорусі. Головно через розмір країни та різноманітність суспільства та економіки, чого Янукович змінити не зможе.
– Пане Вілсон, чи вважаєте ви, що Віктор Янукович за час президентства еволюціонує? В який бік він змінюється, на вашу думку?
– У Європі є певне розчарування його нездатністю еволюціонувати. Він не виявив себе потужним лідером на зразок Путіна. Він виявився більш залежний від оточення, а не навпаки. Схоже на те, що його штовхають урізнобіч тиск і зміни, замість того, щоб він сам генерував зміни.
– Чи вірите ви заявам Віктора Януковича про те, що він прагне європейської інтеграції України?
– Проблема в тому, що він не розуміє, що Європа це також європейські стандарти і європейські цінності. Європа для нього очевидно важлива у закордонній політиці. Я зовсім не згоден з деякими думками у Європі, що з Україною треба поводитися м’яко, бо інакше вона повернеться в обійми Росії. Це зовсім не відповідає інтересам Януковича. Він мусить захищати інтереси своїх олігархів, які його оточують і саме для цього йому потрібна Європа. Але оскільки він не готовий серйозно дотримуватися європейських цінностей, окреслених в угодах, то саме тому вони і застрягли.
– Якщо ЄС зараз дійсно просуватиметься до фіскального союзу країн єврозони і створення «різношвидкісної» Європи, чи покращує це європейські перспективи України?
– Я вважаю, що внутрішньоєвропейські проблеми не вигідні насправді нікому. Є сумніви, що останні домовленості ЄС триматимуться. Може утворитися навіть «тришвидкісна» Європа: ядро, периферія і далі – Британія. Чи може це покращити перспективи України? Можливо, лише, якщо вона зможе отримати шанс на долучення до того зовнішнього кола. Але країни, які опиняться у тому зовнішньому колі, навряд чи будуть природніми друзями України.
Старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин Ендрю Вілсон коментував цю ситуацію для Радіо Свобода одразу після того, як комісар ЄС Штефан Філе з питань розширення відвідав Київ, де зустрічався з українськими посадовцями, а також з Юлією Тимошенко у в’язничній камері.
Штефан Філе критикував ситуацію, але не натякав на можливий зрив саміту. Тому розмова з аналітиком почалася з питання саме про справу пані Тимошенко і те, чого насправді хоче ЄС?
Буде формальна зустріч, яку ЄС використає для того, щоб критикувати Україну
– Це два зовсім різні питання. Перше, це ідеал – більшість людей в ЄС хотіли б, щоб угоди просувалися. Але якщо говорити про найближчу перспективу, а саме, що робити з самітом, я припускаю, що думки розходяться. Є такі, хто стверджує, що домовлятися ні про що не можна. Є такі, хто раніше говорив про потребу повного укладення угод. Згодом розмови переважно точилися лише про парафування угод. На цьому зараз ситуація і зупинилася. Буде якась приглушена, формальна зустріч, яку ЄС використає для того, щоб критикувати Україну, але ми не знаємо, які саме формулювання будуть використані? Буде, напевне, оголошено про завершення підготовчого процесу – тобто щось, що не зривало б угоди, але вони, безумовно, не будуть офіційно укладені.
– Чи свідчить це про безсилість ЄС навіть у такій показовій ситуації, як справа однієї людини – Юлії Тимошенко?
Засуджено неспроможність України виборсатися з безладу після вироку
– Але нарешті, здається, у вересні ЄС досяг єдності щодо позиції у своїх лавах, а це, за європейськими мірками, вражає. Засуджено юридичну сторону процесу, засуджено вирок. І засуджено неспроможність України виборсатися з безладу після вироку. Ця думка майже одностайна. Тому ЄС не може просто поступитися і забути. Звичайно, що в Брюсселі розчаровані неспроможністю вплинути на українську владу. Саме тому саміт значною мірою буде лише формальністю.
– Наскільки далеко Україна зараз від Білорусі, з якою ЄС фактично заморозив відносини. Чи наближає теперішня ситуація Україну до білоруського статусу?
Україна – це складний випадок, але вона – не втрачена надія
– Ні. Не зовсім. Україна – це складний випадок, але вона – не втрачена надія. Можливо, Білорусь взагалі неправильний приклад для порівняння. Президент Янукович, цілком можливо, хотів би створити в Україні політичну ситуацію у вигляді полегшеної версії Росії. Теперішня траєкторія, схоже, цілком вказує у тому напрямку. Навіть, якщо сама Росія зараз змінюється. Але Україна – не Росія і є багато причин припустити, що в Україні не зможуть створити м’яку авторитарну систему. Ще важче там буде створити жорстку авторитарну систему, яку ми бачимо в Білорусі. Головно через розмір країни та різноманітність суспільства та економіки, чого Янукович змінити не зможе.
– Пане Вілсон, чи вважаєте ви, що Віктор Янукович за час президентства еволюціонує? В який бік він змінюється, на вашу думку?
– У Європі є певне розчарування його нездатністю еволюціонувати. Він не виявив себе потужним лідером на зразок Путіна. Він виявився більш залежний від оточення, а не навпаки. Схоже на те, що його штовхають урізнобіч тиск і зміни, замість того, щоб він сам генерував зміни.
– Чи вірите ви заявам Віктора Януковича про те, що він прагне європейської інтеграції України?
– Проблема в тому, що він не розуміє, що Європа це також європейські стандарти і європейські цінності. Європа для нього очевидно важлива у закордонній політиці. Я зовсім не згоден з деякими думками у Європі, що з Україною треба поводитися м’яко, бо інакше вона повернеться в обійми Росії. Це зовсім не відповідає інтересам Януковича. Він мусить захищати інтереси своїх олігархів, які його оточують і саме для цього йому потрібна Європа. Але оскільки він не готовий серйозно дотримуватися європейських цінностей, окреслених в угодах, то саме тому вони і застрягли.
– Якщо ЄС зараз дійсно просуватиметься до фіскального союзу країн єврозони і створення «різношвидкісної» Європи, чи покращує це європейські перспективи України?
Може утворитися навіть «тришвидкісна» Європа
– Я вважаю, що внутрішньоєвропейські проблеми не вигідні насправді нікому. Є сумніви, що останні домовленості ЄС триматимуться. Може утворитися навіть «тришвидкісна» Європа: ядро, периферія і далі – Британія. Чи може це покращити перспективи України? Можливо, лише, якщо вона зможе отримати шанс на долучення до того зовнішнього кола. Але країни, які опиняться у тому зовнішньому колі, навряд чи будуть природніми друзями України.