Прага – Білоруси швидко втрачають довіру до державних засобів масової інформації. Але заповнити інформаційну нішу недержавним газетам і журналам не так і просто. Вони можуть розраховувати лише на мізерне фінансування і працюють під постійним тиском. Легше знаходити читачів в інтернеті, але й у всесвітній павутині на білоруських журналістів чекають випробування.
Криза? Яка криза? Якщо гортати сторінки газети «Советская Белоруссия», то з’ясується, що економіка Білорусі від січня цього року зростає майже на 10 відсотків. Про білоруський рубль, вартість якого стрімко впала, ні слова.
Тираж газети ««Советская Белоруссия» перевищує 400 тисяч примірників.
Гортаючи видання, 25-літній білоруський фотограф Сергій Голік каже: «Державним ЗМІ я не довіряю. Там дуже багато неправди. Читаю я незалежні мас-медіа».
За даними незалежних опитувань, нині менше від половини білорусів довіряють державним ЗМІ.
Але задовольнити попит на незалежну інформацію журналістам у Білорусі не так і просто. За даними Білоруської асоціації журналістів, нині в країні менше як 30 незалежних видань, і ця кількість скорочується.
У 2005 році кіоски взагалі відмовлялися продавати незалежні газети. У 2008 році, коли офіційний Мінськ намагався домовлятися з Європейським Союзом, це обмеження зняли.
Тепер, навіть попри збільшення попиту, незалежним виданням не дають можливості збільшувати тиражі. Про це розповідає заступник редактора газети «Народна воля» Марія Ейсмонт. Видання виходить двічі на тиждень з накладом у 26 тисяч примірників, але не може розширюватися.
«Дуже багато читацьких листів, що газету не можна купити. Ми зверталися з офіційним листом до «Білсоюздруку», якому належать кіоски, з проханням збільшити тираж. Нам просто відмовили, без пояснень», – говорить білоруська журналістка.
Білоруські рекламодавці неохоче розміщають повідомлення у незалежних виданнях через загрозу тиску – звідси й обмежені можливості для фінансування журналістики, не пов’язаної зі владою. А ті журналісти , кого це не лякає, наражаються на особливу увагу спецслужб.
Дмитро Панковець, заступник редактора провідного білоруського незалежного часопису «Наша нива», наклад якого 7 тисяч примірників, згадує, як працівники КДБ прийшли в редакцію 29 грудня минулого року, невдовзі після суперечливих президентських виборів, на яких вчетверте проголосили переможцем Олександра Лукашенка.
Хоча спецслужба конфіскувала комп’ютери і диски з пам’яттю, часопис скоро відновив роботу завдяки підтримці читачів.
«Роботу редакції не паралізували навіть на день. Наше щастя, у нас прекрасні читачі і буквально через два дні самі читачі принесли до редакції комп’ютери, всю техніку, щоб можна було продовжувати випуск газети», – каже білоруський журналіст.
При цьому сайт «Нашої ниви» щодня має 25 тисяч переглядів, більше, ніж друкований тираж.
Без паспорта у Білорусі не посидиш в інтернет-кафе
Але й тут влада створює перепони. Відвідувачі інтернет-кафе у Білорусі зобов’язані показувати паспорт, а в офісах державних приміщень заблокований доступ до популярних опозиційних сайтів, таких, як «Хартія-97». Редактор цього сайту у березні був змушений покинути Білорусь.
До того ж, влада може легко керувати єдиним інтернет-провайдером у Білорусі. Юридичний механізм для цього передбачили минулого року, це був один із 12 нових законів, що регулює інтернет. Вже були перебої у зв’язку напередодні «мовчазних» протестів цього літа.
Попри перешкоди, у білоруських незалежних журналістів не згасає оптимізм. За даними Білоруської асоціації журналістів, із десяти найпопулярніших білоруських сайтів вісім належить недержавним
мас-медіа.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Tom Balmforth
Тираж газети ««Советская Белоруссия» перевищує 400 тисяч примірників.
Гортаючи видання, 25-літній білоруський фотограф Сергій Голік каже: «Державним ЗМІ я не довіряю. Там дуже багато неправди. Читаю я незалежні мас-медіа».
За даними незалежних опитувань, нині менше від половини білорусів довіряють державним ЗМІ.
Але задовольнити попит на незалежну інформацію журналістам у Білорусі не так і просто. За даними Білоруської асоціації журналістів, нині в країні менше як 30 незалежних видань, і ця кількість скорочується.
У 2005 році кіоски взагалі відмовлялися продавати незалежні газети. У 2008 році, коли офіційний Мінськ намагався домовлятися з Європейським Союзом, це обмеження зняли.
Тепер, навіть попри збільшення попиту, незалежним виданням не дають можливості збільшувати тиражі. Про це розповідає заступник редактора газети «Народна воля» Марія Ейсмонт. Видання виходить двічі на тиждень з накладом у 26 тисяч примірників, але не може розширюватися.
«Дуже багато читацьких листів, що газету не можна купити. Ми зверталися з офіційним листом до «Білсоюздруку», якому належать кіоски, з проханням збільшити тираж. Нам просто відмовили, без пояснень», – говорить білоруська журналістка.
Білоруські рекламодавці неохоче розміщають повідомлення у незалежних виданнях через загрозу тиску – звідси й обмежені можливості для фінансування журналістики, не пов’язаної зі владою. А ті журналісти , кого це не лякає, наражаються на особливу увагу спецслужб.
Дмитро Панковець, заступник редактора провідного білоруського незалежного часопису «Наша нива», наклад якого 7 тисяч примірників, згадує, як працівники КДБ прийшли в редакцію 29 грудня минулого року, невдовзі після суперечливих президентських виборів, на яких вчетверте проголосили переможцем Олександра Лукашенка.
Хоча спецслужба конфіскувала комп’ютери і диски з пам’яттю, часопис скоро відновив роботу завдяки підтримці читачів.
«Роботу редакції не паралізували навіть на день. Наше щастя, у нас прекрасні читачі і буквально через два дні самі читачі принесли до редакції комп’ютери, всю техніку, щоб можна було продовжувати випуск газети», – каже білоруський журналіст.
При цьому сайт «Нашої ниви» щодня має 25 тисяч переглядів, більше, ніж друкований тираж.
Без паспорта у Білорусі не посидиш в інтернет-кафе
Але й тут влада створює перепони. Відвідувачі інтернет-кафе у Білорусі зобов’язані показувати паспорт, а в офісах державних приміщень заблокований доступ до популярних опозиційних сайтів, таких, як «Хартія-97». Редактор цього сайту у березні був змушений покинути Білорусь.
До того ж, влада може легко керувати єдиним інтернет-провайдером у Білорусі. Юридичний механізм для цього передбачили минулого року, це був один із 12 нових законів, що регулює інтернет. Вже були перебої у зв’язку напередодні «мовчазних» протестів цього літа.
Попри перешкоди, у білоруських незалежних журналістів не згасає оптимізм. За даними Білоруської асоціації журналістів, із десяти найпопулярніших білоруських сайтів вісім належить недержавним
мас-медіа.
Матеріал підготували Мар’яна Драч і Tom Balmforth