– Тут зараз мало б бути і посольство Білорусі, але навряд чи хтось прийде. Тому що нинішня акція у Києві має все-таки політичний характер, наші дипломати цього не люблять. Бо ж офіційний Мінськ не любить тепер згадувати про день 25 серпня 1991 року, коли незалежність країни було відновлено. У Мінську сьогодні – робочий день, до пам’ятників білоруським героям ніхто з квітами не приходить.
– Пане Глясанов, а Ви пам’ятаєте день 25 серпня 1991 року?
– Я був там, де усі були – на вулиці, вітав відновлення незалежної Білорусі, тим більше, що мешкаю я у центрі Мінська. А потім співав, я багато пісень про Білорусь написав, я цікавлюсь її історією та культурою. Моя думка така: доки живі мова та культура – живий народ. Позбавлений цього коріння, народ зникає з мапи світу. Влада у Білорусі намагається те коріння зрізати, а воно проростає… На жаль, бачу, що в Україні події у політиці та культурі розвиваються за білоруським сценарієм: ваша влада копіює дії нашої влади ну просто одне в одне!