Забави, дитячий галас, запах гарячого вина, кориці і свіжої випічки, колядки і сувеніри – все це можна відчути, побачити і почути на Різдвяних ярмарках, незмінному атрибуті новорічних свят.
Часто такі ярмарки бувають благодійними, і кошти, зібрані від продажу сувенірів, направляють в лікарні, дитячі будинки та інтернати.
Доброчинне Різдво
Різдвяні ярмарки – це чудова нагода потурбуватися про сиріт і малозабезпечених людей, зазначає Вікторія Тіссо, один із організаторів благодійного різдвяного ярмарку в Києві.
Вісімнадцятий рік поспіль Міжнародний жіночий клуб Києва проводить святковий ярмарок, до якого залучають посольства та іноземні представництва. Цього року організатори зібрали мільйон триста тисяч гривень.
«Ці гроші підуть на благодійні цілі, як гранти. Кожен рік неприбуткові організації – лікарні, асоціації, дитячі будинки беруть участь у конкурсі на одержання цих коштів. Переможців визначає наша комісія. Потім протягом року два експерти інспектують, якщо щось не так, є розкрадання, ми відкликаємо нашу допомогу», - розповіла Вікторія Тіссо.
А от організатори різдвяного ярмарку в музеї Івана Гончара поставили собі за мету створити образ українського різдвяного подарунку і популяризувати творчість українських народних майстрів. Ярмарок триватиме з 16 по 26 грудня, і всі бажаючі можуть придбати вироби ткацтва і гончарства, дідухи, продукти для куті та народні ляльки – все у новорічно-різдвяному колориті, каже співорганізатор ярмарку Катерина Качур.
«Для майстра це коштує 20 гривень в день - дуже символічна ціна. Нашою метою було почати створювати такі ярмарки, які проходять в Європі. Але, щоб це була наша українська продукція, і продавалася б вона з прекрасним святковим настроєм».
Різдвяні ярмарки в Польщі…
Відвідання ярмарку перед святами – це для поляків уже багаторічна традиція.
Всупереч песимістичним прогнозам, цього року пересічна польська сім’я на витрати, пов’язані з Різдвяними святами, витратить приблизно 1800 злотих (тобто 450 євро). Економісти кажуть, що загалом у передріздвяний період поляки залишать у магазинах приблизно 20 мільярдів злотих (5 мільярдів євро), причому половина цієї суми буде призначена на подарунки, повідомляє кореспондент Радіо Свобода у Варшаві.
Дехто, правда, жалкує, що великі торгові мережі, де зазвичай скуповуються до свят, фактично знищили традиційні різдвяні ярмарки з їхньою особливою святковою атмосферою. Однак все ж ця традиція існує. Знамениті ярмарки на Різдво проходять у Варшаві, Кракові, Познані та інших польських містах.
Наприклад, у столиці Польщі різдвяний ярмарок відкрився 20 листопада 2010 року і триватиме до 2 січня 2011. На ярмарку працює 59 хатинок, які торгують різноманітними сувенірами (ялинковими прикрасами, календарями, листівками, біжутерією, виробами з кераміки, дерева, вовни, скла), а також встановлено 4 великі діжки з глінтвейном.
На таких ярмарках у Польщі можна не лише накупити подарунків чи сувенірів, але й почастуватися традиційними стравами. Тут продають гарячий глінтвейн і пиво, смажений сир, цукрові глазуровані яблука, фрукти у шоколаді, смажені на грилі ковбаски. Також відвідувачі можуть подивитися на роботу різних майстрів (різьблення по дереву, виготовлення свічок). Крім смачної їжі та покупок, на ярмарку також можна взяти участь у різноманітних розвагах.
Свято Різдва поляки люблять відзначати з розмахом. Тож, як і кожного року, передсвятковий сезон – справжні жнива у торгівлі. Задовго до Різдва польські продавці мобілізують усі свої можливості, аби притягнути якнайбільше покупців. Комерціалізація свята особливо відчутна у великих торгових мережах, де ялинки й новорічні прикраси з’являються вже в листопаді.
Цього року польська преса повідомляла про конфлікт групи споживачів із однією такою мережею. Покупці обурювалися тим, що торгівля задля більшого зиску нівелює традиційні польські звичаї.
…і в Україні
В українській народній традиції окремих Різдвяних ярмарків не проводили, зазначає етнограф Олексій Доля. Влаштовували пишні ярмарки – з танцями, музиками і жвавою торгівлею – переважно на храмові свята. А щодо традицій обдаровувати сиріт і незаможних перед Різдвом та іншими великими святами, то такий звичай був дуже поширеним в українських селах, - говорить етнограф.
«Перед великими святами заможні люди обов’язково роздавали продукти. Коли я був в експедиції на Полтавщині, дізнався про чоловіка на прізвище Ємець. Він походив із чумацького старовинного відомого роду. Він був дуже заможний: величезна пасіка, великий сад. Перед Різдвом він сам, уже старший чоловік, обходив хати. Де яка вдова, де яка бідна родина - усім розносив подарунки, давав і мед, і інші продукти, і навіть дрова на опалення».
А от у містах західної України, ближчих до європейських традицій, різдвяні ярмарки все ж влаштовували. Наприклад, у Львові такі ярмарки відбувалися до 1939 року. На ці дійства з’їжджалися купці з різних країн, оскільки знали, що напередодні Різдва люди більш щедрі. Найбільшою популярністю на ярмарку користувалась львівська випічка, зокрема пампухи та солодкі «миколайчики» для дітей. Тепер, уже другий рік поспіль, міська влада намагається відродити стару традицію проведення Різдвяних ярмарків, розповідає львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Цьогоріч на площі, де розташований ярмарок, встановлені 64 дерев’яні будиночки, усі вони освітлені й акуратні. Тут продають сувеніри, різдвяні подарунки, солодощі, каву, чай, гаряче вино, вареники. Є чимало виробів львівських художників.
Виконавчий комітет мерії зобов’язав організаторів товариства «Львівські ярмарки» продавати продукцію лише львівських виробників. Насправді продукція не лише місцева, але переважно українського виробництва.
Чимало підприємців зазначили Радіо Свобода, що цьогоріч організатори удвічі збільшили суму оренди на львівському різдвяному ярмарку у порівнянні з минулим. Тож, наразі учасники ярмарку не знають, чи стане він для них прибутковим. Сподіваються на велику кількість туристів, які приїдуть на Різдво у Львів.
Тим часом директор товариства «Львівські ярмарки» Ігор Фіняк запевняє, що умови оренди не змінилися і сума становить 10 тисяч гривень.
«Ці товари розраховані на туриста, то я думаю, що проблем із реалізацією не буде», - говорить він.
До радянських часів, різдвяна торгівля у Львові починалася в перші дні грудня і тривала до українського Різдва, далі проводили благодійні бали.
Особливої, святкової, традиційно української атмосфери на сучасних Різдвяних ярмарках бракує письменнику та видавцеві Івану Малковичу. Він виступає проти купецького розмаху і торговельної передсвяткової лихоманки. Поїсти, попити і скупитися – це одна - матеріальна - сторона ярмарків, а ще є традиційні гуляння і колядки, які, на жаль, підзабулися, каже Малкович.
«Я радий, що такі ярмарки в Україні є. Але я був би радий ще, якби вони більше відповідали нашим традиціям, щоб можна було там побачити героїв наших вертепів, самі вертепи, Коляду. Бо ми, маючи такі прекрасні святкові звичаї, майже нічого про них не знаємо».
Різдвяні ярмарки – це не лише відродження традицій, але й популяризація творчості народних майстрів. Як зауважують етнографи, українські різдвяні дідухи, глиняні горщики для куті та узвару, ляльки-мотанки можуть мати не меншу популярність у світі, ніж, скажімо, відомі і розрекламовані німецькі ялинкові прикраси зі скла, які вже понад 200 років виготовляються у маленькому містечку Лауша, що в Тюрінгії.
Доброчинне Різдво
Різдвяні ярмарки – це чудова нагода потурбуватися про сиріт і малозабезпечених людей, зазначає Вікторія Тіссо, один із організаторів благодійного різдвяного ярмарку в Києві.
Вісімнадцятий рік поспіль Міжнародний жіночий клуб Києва проводить святковий ярмарок, до якого залучають посольства та іноземні представництва. Цього року організатори зібрали мільйон триста тисяч гривень.
«Ці гроші підуть на благодійні цілі, як гранти. Кожен рік неприбуткові організації – лікарні, асоціації, дитячі будинки беруть участь у конкурсі на одержання цих коштів. Переможців визначає наша комісія. Потім протягом року два експерти інспектують, якщо щось не так, є розкрадання, ми відкликаємо нашу допомогу», - розповіла Вікторія Тіссо.
А от організатори різдвяного ярмарку в музеї Івана Гончара поставили собі за мету створити образ українського різдвяного подарунку і популяризувати творчість українських народних майстрів. Ярмарок триватиме з 16 по 26 грудня, і всі бажаючі можуть придбати вироби ткацтва і гончарства, дідухи, продукти для куті та народні ляльки – все у новорічно-різдвяному колориті, каже співорганізатор ярмарку Катерина Качур.
«Для майстра це коштує 20 гривень в день - дуже символічна ціна. Нашою метою було почати створювати такі ярмарки, які проходять в Європі. Але, щоб це була наша українська продукція, і продавалася б вона з прекрасним святковим настроєм».
Різдвяні ярмарки в Польщі…
Відвідання ярмарку перед святами – це для поляків уже багаторічна традиція.
Всупереч песимістичним прогнозам, цього року пересічна польська сім’я на витрати, пов’язані з Різдвяними святами, витратить приблизно 1800 злотих (тобто 450 євро). Економісти кажуть, що загалом у передріздвяний період поляки залишать у магазинах приблизно 20 мільярдів злотих (5 мільярдів євро), причому половина цієї суми буде призначена на подарунки, повідомляє кореспондент Радіо Свобода у Варшаві.
Дехто, правда, жалкує, що великі торгові мережі, де зазвичай скуповуються до свят, фактично знищили традиційні різдвяні ярмарки з їхньою особливою святковою атмосферою. Однак все ж ця традиція існує. Знамениті ярмарки на Різдво проходять у Варшаві, Кракові, Познані та інших польських містах.
Наприклад, у столиці Польщі різдвяний ярмарок відкрився 20 листопада 2010 року і триватиме до 2 січня 2011. На ярмарку працює 59 хатинок, які торгують різноманітними сувенірами (ялинковими прикрасами, календарями, листівками, біжутерією, виробами з кераміки, дерева, вовни, скла), а також встановлено 4 великі діжки з глінтвейном.
На таких ярмарках у Польщі можна не лише накупити подарунків чи сувенірів, але й почастуватися традиційними стравами. Тут продають гарячий глінтвейн і пиво, смажений сир, цукрові глазуровані яблука, фрукти у шоколаді, смажені на грилі ковбаски. Також відвідувачі можуть подивитися на роботу різних майстрів (різьблення по дереву, виготовлення свічок). Крім смачної їжі та покупок, на ярмарку також можна взяти участь у різноманітних розвагах.
Свято Різдва поляки люблять відзначати з розмахом. Тож, як і кожного року, передсвятковий сезон – справжні жнива у торгівлі. Задовго до Різдва польські продавці мобілізують усі свої можливості, аби притягнути якнайбільше покупців. Комерціалізація свята особливо відчутна у великих торгових мережах, де ялинки й новорічні прикраси з’являються вже в листопаді.
Цього року польська преса повідомляла про конфлікт групи споживачів із однією такою мережею. Покупці обурювалися тим, що торгівля задля більшого зиску нівелює традиційні польські звичаї.
…і в Україні
В українській народній традиції окремих Різдвяних ярмарків не проводили, зазначає етнограф Олексій Доля. Влаштовували пишні ярмарки – з танцями, музиками і жвавою торгівлею – переважно на храмові свята. А щодо традицій обдаровувати сиріт і незаможних перед Різдвом та іншими великими святами, то такий звичай був дуже поширеним в українських селах, - говорить етнограф.
«Перед великими святами заможні люди обов’язково роздавали продукти. Коли я був в експедиції на Полтавщині, дізнався про чоловіка на прізвище Ємець. Він походив із чумацького старовинного відомого роду. Він був дуже заможний: величезна пасіка, великий сад. Перед Різдвом він сам, уже старший чоловік, обходив хати. Де яка вдова, де яка бідна родина - усім розносив подарунки, давав і мед, і інші продукти, і навіть дрова на опалення».
А от у містах західної України, ближчих до європейських традицій, різдвяні ярмарки все ж влаштовували. Наприклад, у Львові такі ярмарки відбувалися до 1939 року. На ці дійства з’їжджалися купці з різних країн, оскільки знали, що напередодні Різдва люди більш щедрі. Найбільшою популярністю на ярмарку користувалась львівська випічка, зокрема пампухи та солодкі «миколайчики» для дітей. Тепер, уже другий рік поспіль, міська влада намагається відродити стару традицію проведення Різдвяних ярмарків, розповідає львівська кореспондентка Радіо Свобода.
Цьогоріч на площі, де розташований ярмарок, встановлені 64 дерев’яні будиночки, усі вони освітлені й акуратні. Тут продають сувеніри, різдвяні подарунки, солодощі, каву, чай, гаряче вино, вареники. Є чимало виробів львівських художників.
Виконавчий комітет мерії зобов’язав організаторів товариства «Львівські ярмарки» продавати продукцію лише львівських виробників. Насправді продукція не лише місцева, але переважно українського виробництва.
Чимало підприємців зазначили Радіо Свобода, що цьогоріч організатори удвічі збільшили суму оренди на львівському різдвяному ярмарку у порівнянні з минулим. Тож, наразі учасники ярмарку не знають, чи стане він для них прибутковим. Сподіваються на велику кількість туристів, які приїдуть на Різдво у Львів.
Тим часом директор товариства «Львівські ярмарки» Ігор Фіняк запевняє, що умови оренди не змінилися і сума становить 10 тисяч гривень.
«Ці товари розраховані на туриста, то я думаю, що проблем із реалізацією не буде», - говорить він.
До радянських часів, різдвяна торгівля у Львові починалася в перші дні грудня і тривала до українського Різдва, далі проводили благодійні бали.
Особливої, святкової, традиційно української атмосфери на сучасних Різдвяних ярмарках бракує письменнику та видавцеві Івану Малковичу. Він виступає проти купецького розмаху і торговельної передсвяткової лихоманки. Поїсти, попити і скупитися – це одна - матеріальна - сторона ярмарків, а ще є традиційні гуляння і колядки, які, на жаль, підзабулися, каже Малкович.
«Я радий, що такі ярмарки в Україні є. Але я був би радий ще, якби вони більше відповідали нашим традиціям, щоб можна було там побачити героїв наших вертепів, самі вертепи, Коляду. Бо ми, маючи такі прекрасні святкові звичаї, майже нічого про них не знаємо».
Різдвяні ярмарки – це не лише відродження традицій, але й популяризація творчості народних майстрів. Як зауважують етнографи, українські різдвяні дідухи, глиняні горщики для куті та узвару, ляльки-мотанки можуть мати не меншу популярність у світі, ніж, скажімо, відомі і розрекламовані німецькі ялинкові прикраси зі скла, які вже понад 200 років виготовляються у маленькому містечку Лауша, що в Тюрінгії.