Львів – Прах провідних діячів Організації українських націоналістів Лева та Дарії Ребетів у суботу перепоховають на Личаківському цвинтарі у Львові. Львів – це місто, у якому формувались діячі ОУН.
Лева та Дарію Ребетів поховають неподалік входу до Личаківського цвинтаря. А прах перевезли у Львів із Мюнхена, де подружня пара мешкала.
Там і загинув Лев Ребет 12 жовтня 1957 року. Агент КДБ Богдан Сташинський отруїв Ребета синильною кислотою.
Відомий ідеолог і теоретик українського націоналізму Лев Ребет народився у Стрию у 1912 році. Він був блискучим публіцистом, автором численних праць, присвячених темам теорії та історії української нації.
У 15 років став членом Української військової організації, а як тільки-но створилась ОУН, то вступив до її лав, за що й був арештований польською владою і відсидів в ув’язненні.
Протягом 1934–1938 років Лев Ребет був провідником крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні, а коли у 1940 році організація розкололась на мельниківську і бандерівську групи, він підтримав Степана Бандеру.
Не оминула Лева Ребета і доля тисяч євреїв, він був в’язнем німецьких концтаборів. Але у 1945 році опинився у Мюнхені, де працював головним суддею Закордонних частин ОУН, захистив докторську дисертацію, був професором Українського вільного університету, а до моменту смерті – головним редактором журналу.
За оцінками істориків, Лев Ребет відстоював свою позицію щодо поступових змін в Україні. Він розумів, що українці в Україні змушені, рятуючи свої родини, вступати у лави компартії, але при цьому громадяни захищали українську мову і культуру, виховав ували дітей в українському дусі.
Лев Ребет опрацьовував історичну, політичну і правову основу для становлення незалежної України. Слова «Україна поневолена, але суверенна держава, член ООН» належать саме йому.
За Ребетами стежили усі окупаційні режими
Кандидат історичних наук Микола Посівнич зазначає, що особа Лева Ребета досі мало досліджена. Хоча, з одного боку, задавалося б, надруковано чимало книжок, статей, а з іншого, писати про Ребетів доволі складно, каже історик.
«Адже вони більше працювали на ідейно-пропагандистському фронті і були в полі уваги польської влади, німецької, радянської і спецслужб. Вони попали у час, коли були непорозуміння і скандали в середовищі націоналістів», – каже Микола Посівнич.
Головним помічником і порадником у житті Лева Ребета була його дружина Дарія, з дому Цісик. Вона також належала до проводу ОУН і була визначною політичною та громадською діячкою.
Дарія народилась на Буковині у священичій родині, навчалась на юридичних факультетах Львівського та Люблінського університетів. На початку 1930-х Дарія Ребет належала до молодіжної структури ОУН у Стрию. Під час німецької окупації перебувала в підпіллі.
Жінка співпрацювала з багатьма українськими виданнями в еміграції, писала численні статті. А померла Дарія Ребет у 1992 році у Мюнхені у 79 років.
На церемонії перепоховання праху Лева та Дарії Ребетів у суботу має бути присутній їхній син Андрій.
У найближчі роки на Личакіському цвинтарі планують перепоховати визначних українських героїв, які спочивають за межами України, за незалежність якої вони боролись і вмирали.
Там і загинув Лев Ребет 12 жовтня 1957 року. Агент КДБ Богдан Сташинський отруїв Ребета синильною кислотою.
Відомий ідеолог і теоретик українського націоналізму Лев Ребет народився у Стрию у 1912 році. Він був блискучим публіцистом, автором численних праць, присвячених темам теорії та історії української нації.
У 15 років став членом Української військової організації, а як тільки-но створилась ОУН, то вступив до її лав, за що й був арештований польською владою і відсидів в ув’язненні.
Протягом 1934–1938 років Лев Ребет був провідником крайової екзекутиви ОУН у Західній Україні, а коли у 1940 році організація розкололась на мельниківську і бандерівську групи, він підтримав Степана Бандеру.
Не оминула Лева Ребета і доля тисяч євреїв, він був в’язнем німецьких концтаборів. Але у 1945 році опинився у Мюнхені, де працював головним суддею Закордонних частин ОУН, захистив докторську дисертацію, був професором Українського вільного університету, а до моменту смерті – головним редактором журналу.
За оцінками істориків, Лев Ребет відстоював свою позицію щодо поступових змін в Україні. Він розумів, що українці в Україні змушені, рятуючи свої родини, вступати у лави компартії, але при цьому громадяни захищали українську мову і культуру, виховав ували дітей в українському дусі.
Лев Ребет опрацьовував історичну, політичну і правову основу для становлення незалежної України. Слова «Україна поневолена, але суверенна держава, член ООН» належать саме йому.
За Ребетами стежили усі окупаційні режими
Кандидат історичних наук Микола Посівнич зазначає, що особа Лева Ребета досі мало досліджена. Хоча, з одного боку, задавалося б, надруковано чимало книжок, статей, а з іншого, писати про Ребетів доволі складно, каже історик.
«Адже вони більше працювали на ідейно-пропагандистському фронті і були в полі уваги польської влади, німецької, радянської і спецслужб. Вони попали у час, коли були непорозуміння і скандали в середовищі націоналістів», – каже Микола Посівнич.
Головним помічником і порадником у житті Лева Ребета була його дружина Дарія, з дому Цісик. Вона також належала до проводу ОУН і була визначною політичною та громадською діячкою.
Дарія народилась на Буковині у священичій родині, навчалась на юридичних факультетах Львівського та Люблінського університетів. На початку 1930-х Дарія Ребет належала до молодіжної структури ОУН у Стрию. Під час німецької окупації перебувала в підпіллі.
Жінка співпрацювала з багатьма українськими виданнями в еміграції, писала численні статті. А померла Дарія Ребет у 1992 році у Мюнхені у 79 років.
На церемонії перепоховання праху Лева та Дарії Ребетів у суботу має бути присутній їхній син Андрій.
У найближчі роки на Личакіському цвинтарі планують перепоховати визначних українських героїв, які спочивають за межами України, за незалежність якої вони боролись і вмирали.