Лондон – У лондонській Національній портретній галереї відкрилася виставка досі не бачених портретів знаного британського фотографа Джейсона Белла. Натхнення для створення експозиції під назвою «Англієць у Нью-Йорку» йому дали ті 120 тисяч британців, що живуть у найбільшому місті США.
Коли читаєш британські газети, то часто може скластися враження, що Сполучені Штати є таким собі раєм на землі, куди мріє потрапити весь світ. Справді, багато британців занепокоєні з того, що останніми роками постійний ріст рівня імміграції змінює традиційний спосіб життя британців – і це знаходить відображення у пресі.
Проте значно менше інформації з’являється про тих людей, котрі залишають Британію і шукають кращого життя деінде. Але насправді тисячі британців щороку виїжджають із країни, щоб переселитися до теплих європейських країн або спробувати щастя десь у Австралії, Канаді чи США.
Виставка у Національній портретній галереї у Лондоні британського фотографа Джейсона Белла, що працює на відомі західні журнали мод, розповідає про життя численних британців, які живуть у Нью-Йорку, як знаменитостей, так і простих людей. Він фотографував, зокрема, співака Стинґа, пісня якого Englishman in New York, власне і дала назву нинішній виставці, акторку Кейт Вінслет, відому передусім з головної ролі у фільмі «Титанік», письменника Зої Геллер, митця Сесилі Браун, історика Саймона Скаму, але також звичайних поліцейських, таксистів, редакторів, пілотів гелікоптерів і навіть винищувача щурів.
2003 року, коли він працював на замовлення американської версії журналу Vogue над темою англофілії у Нью Йорку, він щиро зацікавився дослідженням життя англійців у цьому місті. З того часу він і сам живе між Лондоном і Нью-Йорком.
«Відчуваю, що мене не судять, як це може бути в Лондоні»
Джейсон Бел розповів, що приваблює його в американському місті на відміну від британської столиці. «Коли я в Лондоні, люди мають тенденцію судити про тебе, твою освіту і виховання лише за акцентом, з яким ти говориш, – зазначає фотограф. – Ми, англійці, всі це робимо, і уникнути цього можна, лише якщо стаєш іноземцем. Я почуваюся значно комфортніше у Нью-Йорку, можу бути трошки нахабнішим, трошки безпосереднішим і менш напруженим, і я відчуваю, що мене не судять за це так, як це може бути в Лондоні. Англійцям ці риси здаються дещо позбавленими смаку, але тут, певним чином, це не так».
На одному з фотопортретів на виставці Белла зображена Ніккі Перрі – власниця знаного в Нью-Йорку англійського чайного ресторану. «Я володію і керую англійським рестораном Tea And Sympathy у Нью-Йорку. Американці мають надзвичайне ставлення до життя, яке можна окреслити словами: «ти можеш це зробити!» Тут можеш мати долар і мрію, і ця мрія збудеться», – каже вона.
41-річний Джейсон Белл одержав у подарунок перший фотоапарат, коли йому було 5 років. Він має диплом з політики, філософії та економіки Оксфордського університету, але вирішив бути фотографом. Його портрети регулярно з’являються в журналах Vanity Fair і Vogue, також він – автор постерів для відомих англійських кінофільмів. Його виставка триватиме до квітня наступного року.
Проте значно менше інформації з’являється про тих людей, котрі залишають Британію і шукають кращого життя деінде. Але насправді тисячі британців щороку виїжджають із країни, щоб переселитися до теплих європейських країн або спробувати щастя десь у Австралії, Канаді чи США.
Виставка у Національній портретній галереї у Лондоні британського фотографа Джейсона Белла, що працює на відомі західні журнали мод, розповідає про життя численних британців, які живуть у Нью-Йорку, як знаменитостей, так і простих людей. Він фотографував, зокрема, співака Стинґа, пісня якого Englishman in New York, власне і дала назву нинішній виставці, акторку Кейт Вінслет, відому передусім з головної ролі у фільмі «Титанік», письменника Зої Геллер, митця Сесилі Браун, історика Саймона Скаму, але також звичайних поліцейських, таксистів, редакторів, пілотів гелікоптерів і навіть винищувача щурів.
2003 року, коли він працював на замовлення американської версії журналу Vogue над темою англофілії у Нью Йорку, він щиро зацікавився дослідженням життя англійців у цьому місті. З того часу він і сам живе між Лондоном і Нью-Йорком.
«Відчуваю, що мене не судять, як це може бути в Лондоні»
Джейсон Бел розповів, що приваблює його в американському місті на відміну від британської столиці. «Коли я в Лондоні, люди мають тенденцію судити про тебе, твою освіту і виховання лише за акцентом, з яким ти говориш, – зазначає фотограф. – Ми, англійці, всі це робимо, і уникнути цього можна, лише якщо стаєш іноземцем. Я почуваюся значно комфортніше у Нью-Йорку, можу бути трошки нахабнішим, трошки безпосереднішим і менш напруженим, і я відчуваю, що мене не судять за це так, як це може бути в Лондоні. Англійцям ці риси здаються дещо позбавленими смаку, але тут, певним чином, це не так».
На одному з фотопортретів на виставці Белла зображена Ніккі Перрі – власниця знаного в Нью-Йорку англійського чайного ресторану. «Я володію і керую англійським рестораном Tea And Sympathy у Нью-Йорку. Американці мають надзвичайне ставлення до життя, яке можна окреслити словами: «ти можеш це зробити!» Тут можеш мати долар і мрію, і ця мрія збудеться», – каже вона.
41-річний Джейсон Белл одержав у подарунок перший фотоапарат, коли йому було 5 років. Він має диплом з політики, філософії та економіки Оксфордського університету, але вирішив бути фотографом. Його портрети регулярно з’являються в журналах Vanity Fair і Vogue, також він – автор постерів для відомих англійських кінофільмів. Його виставка триватиме до квітня наступного року.