Рік Ґустава Малера в Чехії
2010 рік виголошений у Чехії роком видатного композитора і диригента Ґустава Марера. Народжений 150 років тому в маленькому чеському селі Каліштє поблизу Ïглави, яке тоді належало до Австро-Угорщини, в єврейській родині, яка розмовляла німецькою, Ґустав Малер від початку вмістив у собі коріння кількох культур.
До 16 років Малер жив і навчався музики в Чехії. Відразу закохався в чеську народну пісню і духовну музику, які позначились на його творчості. Співав у костельному хорі, а щоб стати диригентом Віденської опери, перейшов у католицьку віру. Складав музику, яка за виразністю емоцій близька нашому сучасникові. Знову, і також із хвилюванням прислухаємось, наприклад, до другої симфонії «Воскресіння».
Сучасники намагаються розібратися, кому належить Малер – чехам, австрійцям чи німцям ? Не потрібно ділити «Велетня», бо час і простір неподільні, вважає відомий чеський культуролог Петр Фішер.
«На Ґустава Малера вплинуло складне середовище, в якому він виростав, у ньому взаємно переплелись чеська, німецька і, звичайно, єврейська культура, – зазначає культуролог. – Й ці елементи в його музиці проявляються. Але гадаю, що відокремлювати ці коріння й намагатись привласнити Ґустава Малера – це дорога в нікуди. Ці впливи в музиці є, і Малер зумів їх особливим шляхом синтезувати».
На батьківщині Ґустава Малера цієї середи відкрили перший в Європі пам’ятник композиторові, а чеські ботаніки назвали один із сортів троянд Малеровою. Гарне доповнення до останнього хоралу другої симфонії з символічною назвою – «Померти, щоб жити».
До віденської «Альбертини» за Шагалом і Пікассо
До Відня година пароплавом від Братислави або півдня автом від Ужгорода. Австрійська столиця для літніх туристів, крім концертів просто неба, підготувала справді унікальну виставку. У прославленій «Альбертині» експонується виставка європейського модернізму, в основі якої одна з найвідоміших у світі збірок модерного мистецтва Батлінера.
В експозиції твори Клода Моне, Марка Шагала, Фернана Леже, Казимира Малевича, Едварда Мунка, Пікассо. Експозицію виставки у просторих залах віденської «Альбертини» можна розглядати як підручник з історії мистецтва, а можна просто насолоджуватись, об’єднавши потужну силу натхнення зі строго елегантними інтер’єрами Музею. Свято для ока і душі.
Рінґо Старру з The Beatles – 70!
Згадаємо ще один ювілей. Цими днями виповнюється 70 років Рінґу Старру – барабанщику нестаріючих «Бітлів».
Сучасники говорять, що серед четвірки саме Рінґо Старр мав наймиролюбніший характер. У 1960 році він змінив на ударних, і як з’ясувалось – назавжди, Піта Беста. Безконфліктний, із почуттям гумору, він гармонійно увійшов у групу.
Рінґо Старр також і співав. Його баритон можна почути в одній із найвідоміших пісень «Yellow Submarine».
2010 рік виголошений у Чехії роком видатного композитора і диригента Ґустава Марера. Народжений 150 років тому в маленькому чеському селі Каліштє поблизу Ïглави, яке тоді належало до Австро-Угорщини, в єврейській родині, яка розмовляла німецькою, Ґустав Малер від початку вмістив у собі коріння кількох культур.
До 16 років Малер жив і навчався музики в Чехії. Відразу закохався в чеську народну пісню і духовну музику, які позначились на його творчості. Співав у костельному хорі, а щоб стати диригентом Віденської опери, перейшов у католицьку віру. Складав музику, яка за виразністю емоцій близька нашому сучасникові. Знову, і також із хвилюванням прислухаємось, наприклад, до другої симфонії «Воскресіння».
Сучасники намагаються розібратися, кому належить Малер – чехам, австрійцям чи німцям ? Не потрібно ділити «Велетня», бо час і простір неподільні, вважає відомий чеський культуролог Петр Фішер.
«На Ґустава Малера вплинуло складне середовище, в якому він виростав, у ньому взаємно переплелись чеська, німецька і, звичайно, єврейська культура, – зазначає культуролог. – Й ці елементи в його музиці проявляються. Але гадаю, що відокремлювати ці коріння й намагатись привласнити Ґустава Малера – це дорога в нікуди. Ці впливи в музиці є, і Малер зумів їх особливим шляхом синтезувати».
На батьківщині Ґустава Малера цієї середи відкрили перший в Європі пам’ятник композиторові, а чеські ботаніки назвали один із сортів троянд Малеровою. Гарне доповнення до останнього хоралу другої симфонії з символічною назвою – «Померти, щоб жити».
До віденської «Альбертини» за Шагалом і Пікассо
До Відня година пароплавом від Братислави або півдня автом від Ужгорода. Австрійська столиця для літніх туристів, крім концертів просто неба, підготувала справді унікальну виставку. У прославленій «Альбертині» експонується виставка європейського модернізму, в основі якої одна з найвідоміших у світі збірок модерного мистецтва Батлінера.
В експозиції твори Клода Моне, Марка Шагала, Фернана Леже, Казимира Малевича, Едварда Мунка, Пікассо. Експозицію виставки у просторих залах віденської «Альбертини» можна розглядати як підручник з історії мистецтва, а можна просто насолоджуватись, об’єднавши потужну силу натхнення зі строго елегантними інтер’єрами Музею. Свято для ока і душі.
Рінґо Старру з The Beatles – 70!
Згадаємо ще один ювілей. Цими днями виповнюється 70 років Рінґу Старру – барабанщику нестаріючих «Бітлів».
Сучасники говорять, що серед четвірки саме Рінґо Старр мав наймиролюбніший характер. У 1960 році він змінив на ударних, і як з’ясувалось – назавжди, Піта Беста. Безконфліктний, із почуттям гумору, він гармонійно увійшов у групу.
Рінґо Старр також і співав. Його баритон можна почути в одній із найвідоміших пісень «Yellow Submarine».
