Івано-Франківськ – В історії стосунків України і Польщі були непрості сторінки, але 90 років тому закладений фундамент партнерства двох народів. Два державники – Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра у 1920 році уклали польсько-український союз. Цей договір став прикладом порозуміння і відкривав Україні шлях до Європи, хоч і не був реалізований. Науковці двох держав говорили про це на Міжнародній науковій конференції «Союз Пілсудський – Петлюра: історичні обставини та сучасні інтерпретації», що відбулася в Івано-Франківську.
Показово, що ініціаторами конференції виступили не вчені, а журналісти. Вони ж підготували виставку матеріалів про боротьбу двох народів за свою незалежність у 20-х роках минулого століття. А першими учасниками конференції, ще до початку наукових дебатів, стали студенти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, які переглянули фільм «Важке братерство», присвячений польсько-українському військовому союзу і спільному походу для визволення Києва від більшовиків у 1920 році.
Головний редактор незалежної газети поляків в Україні «Kurier Galicyjskij» Мирослав Ровицький наголошує, наскільки важливо показати, що партнерство двох держав має давнє коріння. Історію ж потрібно вивчати задля майбутнього.
«Ми завжди будемо робити різні такі справи, які показуватимуть, як це робилося в історії, звідки це взялося. Бо хтось констатує факт, що то було так і так. А тепер питання, чому так було», – каже Мирослав Ровицький.
Союз нереалізований, але важливий
У квітні 1920 року польський уряд Юзефа Пілсудського підписав з УНР, яку очолював головний отаман Симон Петлюра, міждержавну угоду, згідно з якою ІІ Річ Посполита визнала Українську Народну Республіку і відмовилася від намірів розширення своєї території.
Польща зобов’язувалася не укладати міжнародні угоди, спрямовані проти України. Гарантувалися національно-культурні права українців у Польщі і поляків в Україні.
У травні був спільний похід для визволення Києва від більшовиків. У серпні – «чудо на Віслі» – розгром червоних військ під Варшавою, коли у складі польського війська були і українці. Тож варто говорити не лише про важкі сторінки спільної історії, – вважає проректор з міжнародного співробітництва Прикарпатського національного університету Ігор Цепенда.
«Ми досить часто обговорюємо питання, які ділять обидва народи. Це одна з перших конференцій, яка дозволяє проаналізувати ті історичні події минулого, які дійсно об’єднували нас. Це була дійсно перша спроба політичної еліти України і Польщі порозумітися, знайти якісь спільні компроміси для спільної боротьби в той час з більшовизмом», – зазначив Ігор Цепенда.
Дехто з науковців стверджує, що Симон Петлюра в Польщі більше знаний, ніж в Україні. Більшість сходяться на думці, що і там, і там знаний недостатньо. А загальновідомий вислів Юзефа Пілсудського повторюють часто: «Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і без незалежної Польщі не може бути незалежної України».
Вчитися на помилках попередників
Вивчення ж цієї тематики розпочалося одинадцять років тому з невеликої брошури «Нелегка дорога до порозуміння» українських істориків Віктора Голубка і Богдана Гудя. У 1998 році вона стала основою сценарію фільму «Важке братерство», створеного з ініціативи відомого польського публіциста Єжи Гедройца за сприяння тодішнього Президента Польщі Александра Квасневського.
Режисер фільму Єжи Любах пригадує презентацію у Києві: привезли фільм про українського героя, якого в Україні мало знали. Через стільки років для багатьох це все ще незнана сторінка історії про «двох великих мужів, який не розуміли і через це були трагічні наслідки для двох держав».
«Білих плям в історії Польщі і України ще дуже багато. І треба їх заповнювати. Навіть якщо правда ця не завжди приємна. Сьогодні маємо іншу ситуацію, але щоб не повторювали тих самих помилок, то треба оглядатися й бачити ті речі, які наші попередники намагалися щось зробити»,– вважає Єжи Любах.
Така конференція за участю науковців з Києва, Львова, Івано-Франківська, Варшави, Любліна, Торуня, Кельца відбулася під патронатом Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польща в Україні Яцека Ключковського. Це перший захід в рамках майбутнього відзначення 90-річчя польсько-українського союзу Пілсудського й Петлюри.
(Івано-Франківськ –Київ –Прага)
«Ми завжди будемо робити різні такі справи, які показуватимуть, як це робилося в історії, звідки це взялося. Бо хтось констатує факт, що то було так і так. А тепер питання, чому так було», – каже Мирослав Ровицький.
Союз нереалізований, але важливий
У квітні 1920 року польський уряд Юзефа Пілсудського підписав з УНР, яку очолював головний отаман Симон Петлюра, міждержавну угоду, згідно з якою ІІ Річ Посполита визнала Українську Народну Республіку і відмовилася від намірів розширення своєї території.
Польща зобов’язувалася не укладати міжнародні угоди, спрямовані проти України. Гарантувалися національно-культурні права українців у Польщі і поляків в Україні.
У травні був спільний похід для визволення Києва від більшовиків. У серпні – «чудо на Віслі» – розгром червоних військ під Варшавою, коли у складі польського війська були і українці. Тож варто говорити не лише про важкі сторінки спільної історії, – вважає проректор з міжнародного співробітництва Прикарпатського національного університету Ігор Цепенда.
«Ми досить часто обговорюємо питання, які ділять обидва народи. Це одна з перших конференцій, яка дозволяє проаналізувати ті історичні події минулого, які дійсно об’єднували нас. Це була дійсно перша спроба політичної еліти України і Польщі порозумітися, знайти якісь спільні компроміси для спільної боротьби в той час з більшовизмом», – зазначив Ігор Цепенда.
Дехто з науковців стверджує, що Симон Петлюра в Польщі більше знаний, ніж в Україні. Більшість сходяться на думці, що і там, і там знаний недостатньо. А загальновідомий вислів Юзефа Пілсудського повторюють часто: «Без незалежної України не може бути незалежної Польщі і без незалежної Польщі не може бути незалежної України».
Вчитися на помилках попередників
Вивчення ж цієї тематики розпочалося одинадцять років тому з невеликої брошури «Нелегка дорога до порозуміння» українських істориків Віктора Голубка і Богдана Гудя. У 1998 році вона стала основою сценарію фільму «Важке братерство», створеного з ініціативи відомого польського публіциста Єжи Гедройца за сприяння тодішнього Президента Польщі Александра Квасневського.
Режисер фільму Єжи Любах пригадує презентацію у Києві: привезли фільм про українського героя, якого в Україні мало знали. Через стільки років для багатьох це все ще незнана сторінка історії про «двох великих мужів, який не розуміли і через це були трагічні наслідки для двох держав».
«Білих плям в історії Польщі і України ще дуже багато. І треба їх заповнювати. Навіть якщо правда ця не завжди приємна. Сьогодні маємо іншу ситуацію, але щоб не повторювали тих самих помилок, то треба оглядатися й бачити ті речі, які наші попередники намагалися щось зробити»,– вважає Єжи Любах.
Така конференція за участю науковців з Києва, Львова, Івано-Франківська, Варшави, Любліна, Торуня, Кельца відбулася під патронатом Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Польща в Україні Яцека Ключковського. Це перший захід в рамках майбутнього відзначення 90-річчя польсько-українського союзу Пілсудського й Петлюри.
(Івано-Франківськ –Київ –Прага)