Брюссель – Початок головування Швеції у Раді Євросоюзу викликає зацікавлення політиків та експертів у контексті розвитку стосунків між Брюсселем та Москвою. Російська енергетична політика, кавказькі геостратегічні проекти Москви і реакції Кремля на ініціативу «Східного партнерства» – це лише частина сфер, що не найкращим чином позначаються на цих стосунках. Якуб Свенціцький, старший аналітик шведського Інституту міжнародних відносин, вважає, що Стокгольм спробує наблизити Росію до Європи. Проте, переконаний він, розбіжностей все ж не оминути. Зокрема, через небажання Стокгольма погодитися із російським проектом газогону «Північний потік».
– Пане Свенціцький, стосунки між Європейським Союзом та Росією залишаються доволі напруженими, зокрема, через щойно розпочату ініціативу «Східного партнерства». Чи змінить щось у цих стосунках 6-місячне головування Швеції в ЄС?
– Таке бажання у шведів є, але одночасно поведінка Росії залишається непередбачуваною. Наприклад, Швеція не хоче (пропонованого Росією) газогону через Балтійське море. У той же час у Стокгольма наразі немає законних підстав казати «ні». Те ж саме із російською пропозицією нової стратегії (європейської безпеки). Якщо цього бажатиме Росія і досягне згоди американців, французів та німців, то Швеції слід бути готовою до обговорення цього питання. Хоча сама вона не дуже зацікавлена у такому проекті.
– Тож, чи зможуть шведські лідери довести до завершення переговори щодо нової російсько-європейської стратегічної угоди?
– Передбачити складно, але шведське головування намагатиметься це зробити. Стосунки Європи з Росією – серед найголовніших питань програми президентства Швеції, тому вона безумовно спробує досягти поступу в цьому напрямку.
– Через своє географічне положення, Швеція зацікавлена в розвитку балтійського регіону, про що також заявляють і її лідери. Чи може це вплинути на втілення проекту побудови газопроводу Північний потік, що має проходити дном Балтійського моря, і який так активно відстоює Кремль?
– Для Швеції питання прокладення газогону через Балтійське море російським «Газпромом», Німеччиною та Нідерландами є дуже важливим. Адже шведи не отримуватимуть газу цим шляхом, (бо не залежать від російської труби, так, як інші країни). Тим часом, труба повинна проходити через прибережні економічні зони Швеції. Очікується, що нині шведські лідери спробують визначити екологічні наслідки від цього проекту. А поки це ще не здійснено, Росія не припиняє демонструвати все більше роздратування, бо таким чином Швеція хоче відтягнути цей процес.
– Відомо, що Росія також роздратована й іншим процесом: а саме зближенням Європи з її східними сусідами, зокрема Україною. Голова шведського зовнішньополітичного відомства Карл Більдт навіть не виключає можливості підписання до кінця року угоди про асоціацію з Україною. Наскільки це реально?
– Не підлягає сумніву той факт, що Швеція дуже зацікавлена у поглиблених зв’язках між Європою та Україною. Для цього вона готова зробити багато, зокрема, наблизити Україну до ЄС через угоду про асоціацію. Але в той же час, Стокгольм не дуже хоче дратувати Росію. Тому, якщо Кремль висловлюватиме дуже велику тривогу щодо розвитку подій у рамках «Східного партнерства» чи стосунків із Україною, то боюся, що Швеція вагатиметься, чи йти далі в цьому напрямку.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Таке бажання у шведів є, але одночасно поведінка Росії залишається непередбачуваною. Наприклад, Швеція не хоче (пропонованого Росією) газогону через Балтійське море. У той же час у Стокгольма наразі немає законних підстав казати «ні». Те ж саме із російською пропозицією нової стратегії (європейської безпеки). Якщо цього бажатиме Росія і досягне згоди американців, французів та німців, то Швеції слід бути готовою до обговорення цього питання. Хоча сама вона не дуже зацікавлена у такому проекті.
– Тож, чи зможуть шведські лідери довести до завершення переговори щодо нової російсько-європейської стратегічної угоди?
– Передбачити складно, але шведське головування намагатиметься це зробити. Стосунки Європи з Росією – серед найголовніших питань програми президентства Швеції, тому вона безумовно спробує досягти поступу в цьому напрямку.
– Через своє географічне положення, Швеція зацікавлена в розвитку балтійського регіону, про що також заявляють і її лідери. Чи може це вплинути на втілення проекту побудови газопроводу Північний потік, що має проходити дном Балтійського моря, і який так активно відстоює Кремль?
– Для Швеції питання прокладення газогону через Балтійське море російським «Газпромом», Німеччиною та Нідерландами є дуже важливим. Адже шведи не отримуватимуть газу цим шляхом, (бо не залежать від російської труби, так, як інші країни). Тим часом, труба повинна проходити через прибережні економічні зони Швеції. Очікується, що нині шведські лідери спробують визначити екологічні наслідки від цього проекту. А поки це ще не здійснено, Росія не припиняє демонструвати все більше роздратування, бо таким чином Швеція хоче відтягнути цей процес.
– Відомо, що Росія також роздратована й іншим процесом: а саме зближенням Європи з її східними сусідами, зокрема Україною. Голова шведського зовнішньополітичного відомства Карл Більдт навіть не виключає можливості підписання до кінця року угоди про асоціацію з Україною. Наскільки це реально?
– Не підлягає сумніву той факт, що Швеція дуже зацікавлена у поглиблених зв’язках між Європою та Україною. Для цього вона готова зробити багато, зокрема, наблизити Україну до ЄС через угоду про асоціацію. Але в той же час, Стокгольм не дуже хоче дратувати Росію. Тому, якщо Кремль висловлюватиме дуже велику тривогу щодо розвитку подій у рамках «Східного партнерства» чи стосунків із Україною, то боюся, що Швеція вагатиметься, чи йти далі в цьому напрямку.
(Брюссель – Прага – Київ)