Головування, що розпочалося скандалом. Так коротко характеризують чеський період перебування на посаді голови Ради Євросоюзу. Вже у перші дні у дипломатичних колах вибухнув скандал, викликаний провокуючим монументом чеського художника Давида Черного. Його, виставлений у дворі однієї з будівель ЄС у Брюсселі, доволі негативно оцінили за «турецькі туалети» (для сидіння навпочіпки), котрі символізували Болгарію, чи угорську ковбасу, що зображала Словаччину.
Внутрішні та зовнішні проблеми, що ускладнили керування
Позначена декількома хибними дипломатичними кроками та відставкою уряду на півдорозі свого президентства, Чехія залишає про себе доволі суперечливу пам'ять. Разом з тим, Прага насамперед наголошує на зовнішніх ускладненнях, котрі супроводжували її перебування біля керма Євросоюзу. Конфлікт у Смузі Гази, криза початку року через російсько-українські газові розбіжності. І все це помножене на загальний економічний занепад через глобальну фінансову кризу. Справді, Чехія була, так би мовити, капітаном європейського човна, що потрапив під потужний шторм.
Разом з тим, колишній прем'єр-міністр Чехії Мірек Тополанек визнає недоліки і називає цей період «втраченим шансом». Так само вважає і експерт з інституційних питань французького Інституту зовнішніх та стратегічних стосунків П'єр Верлюїз.
«Чеське головування супроводжували труднощі з одного боку через її внутрішньополітичну ситуацію, а саме через урядові проблеми, – зазначив французький експерт у інтерв’ю Радіо Свобода. – З іншого боку, через становище економіки, що припало саме на період її головування. Все це створило враження втрачених можливостей. Шкода, що чеське головування не було організоване краще. Адже, це одна з найбагатших країн з-поміж нових членів ЄС. Вона має експертний досвід, який міг би бути краще використаний, якби згадані дві проблеми не постали на шляху чеського головування».
Якщо в економічному сенсі Чехія й намагалася дещо вдіяти, то в енергетичній політиці поступ був зовсім не таким, як того хотілося б, додає П’єр Верлюїз.
Слабке головування, якого давно не бачили
Загалом, у Брюсселі ще не чули стільки критики, скільки було адресовано чеському головуванню у співдружності.
Німецький канцлер Анґела Меркель на останньому саміті Євросоюзу прямо і недвозначно заявила: «Ми з нетерпінням чекаємо шведського головування, хоча охоче залишатимемося ще декілька днів із чехами».
Президент групи соціалістів Європарламенту Мартін Шульц був менш перебірливий у своїх характеристиках, кажучи: «Давно я не бачив такого слабкого головування у Євросоюзі, як під час прем’єрства Мірека Тополанека.
Говорячи про інституційні реформи, Чехія також не показала себе з найкращого боку. Відомий євроскептик, чеський президент Вацлав Клаус ще й донині не поставив свого підпису під ратифікацією Лісабонської угоди, називаючи цей документ «трагічною помилкою».
Для численних європейських дипломатів капризи Вацлава Клауса – чи не найкращий доказ необхідності якнайшвидшого ухвалення Лісабонської угоди. Саме цей документ мав би гарантувати більшу свободу та стабільність головування у Раді Європейського Союзу.
(Брюссель – Прага – Київ)
Внутрішні та зовнішні проблеми, що ускладнили керування
Позначена декількома хибними дипломатичними кроками та відставкою уряду на півдорозі свого президентства, Чехія залишає про себе доволі суперечливу пам'ять. Разом з тим, Прага насамперед наголошує на зовнішніх ускладненнях, котрі супроводжували її перебування біля керма Євросоюзу. Конфлікт у Смузі Гази, криза початку року через російсько-українські газові розбіжності. І все це помножене на загальний економічний занепад через глобальну фінансову кризу. Справді, Чехія була, так би мовити, капітаном європейського човна, що потрапив під потужний шторм.
Разом з тим, колишній прем'єр-міністр Чехії Мірек Тополанек визнає недоліки і називає цей період «втраченим шансом». Так само вважає і експерт з інституційних питань французького Інституту зовнішніх та стратегічних стосунків П'єр Верлюїз.
«Чеське головування супроводжували труднощі з одного боку через її внутрішньополітичну ситуацію, а саме через урядові проблеми, – зазначив французький експерт у інтерв’ю Радіо Свобода. – З іншого боку, через становище економіки, що припало саме на період її головування. Все це створило враження втрачених можливостей. Шкода, що чеське головування не було організоване краще. Адже, це одна з найбагатших країн з-поміж нових членів ЄС. Вона має експертний досвід, який міг би бути краще використаний, якби згадані дві проблеми не постали на шляху чеського головування».
Якщо в економічному сенсі Чехія й намагалася дещо вдіяти, то в енергетичній політиці поступ був зовсім не таким, як того хотілося б, додає П’єр Верлюїз.
Слабке головування, якого давно не бачили
Загалом, у Брюсселі ще не чули стільки критики, скільки було адресовано чеському головуванню у співдружності.
Німецький канцлер Анґела Меркель на останньому саміті Євросоюзу прямо і недвозначно заявила: «Ми з нетерпінням чекаємо шведського головування, хоча охоче залишатимемося ще декілька днів із чехами».
Президент групи соціалістів Європарламенту Мартін Шульц був менш перебірливий у своїх характеристиках, кажучи: «Давно я не бачив такого слабкого головування у Євросоюзі, як під час прем’єрства Мірека Тополанека.
Говорячи про інституційні реформи, Чехія також не показала себе з найкращого боку. Відомий євроскептик, чеський президент Вацлав Клаус ще й донині не поставив свого підпису під ратифікацією Лісабонської угоди, називаючи цей документ «трагічною помилкою».
Для численних європейських дипломатів капризи Вацлава Клауса – чи не найкращий доказ необхідності якнайшвидшого ухвалення Лісабонської угоди. Саме цей документ мав би гарантувати більшу свободу та стабільність головування у Раді Європейського Союзу.
(Брюссель – Прага – Київ)
