Прага – Появу нової ініціативи Європейського Союзу щодо своїх східних сусідів у Москві вважають провокаційною. А прем’єр-міністр Росії Володимир Путін заявив нещодавно, що «Східне партнерство» є альтернативою просування НАТО на схід. А що про це говорять самі автори концепції «Східного партнерства», чи вони визнають, що змагаються з Росією за те, що в Москві називають «сферами впливу»? Про це в кулуарах празького саміту Радіо Свобода розмовляло з міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським.
– Гадаю, що сама ідея «сфер впливу» віддає мисленням 19 століття, і в Європі її не сприймають. Але з іншого боку, ми не будемо вибачатися за те, що Європейський Союз має більшу цивілізаційну привабливість для своїх сусідів. І якщо вони хочуть зробити своє внутрішнє законодавство та правила сумісними з нашими, ми можемо з цього лише радіти. І це, звичайно, буде їх більше притягати до нас.
– Але російська риторика базується на конфронтації. Чи усвідомлює це ЄС?
– Давайте реалістично дивитися на речі. Спрощення візового режиму не належить до тих речей, які люди мали на увазі, коли в 19 столітті вживали термін «сфери впливу». Тут ідеться лише про механізми, які мають допомогти людям у спілкуванні. Якщо ми візьмемо торгівлю, то більшість із цих країн є членами Світової організації торгівлі, і розвиток вільної торгівлі також відповідає інтересам усіх, і тут також немає поля для змагання. І, нарешті, проекти з розвитку громадянського суспільства, надання стипендій, надання допомоги для підвищення стандартів у різних сферах. Я, дійсно, не розумію, як розсудлива людина може побачити тут якусь загрозу.
– Чи, на Вашу думку, Росія є потугою і чинником стабільності в Східній Європі?
– Росія напевно є потугою, і зараз, як виглядає, вона зробила свій вибір. Але інші країни, які були в межах Радянського Союзу, відчувають більше тяжіння до Європейських стандартів та ідей, і це не дивно. Наприклад, Польща – це країна, де зародилася «Солідарність». Ми боролися за свою свободу довго і запекло, і ми віримо в те, що демократія має сенс, що справжній вільний ринок, котрий базується на конкуренції, а не на партійному контролі над ресурсами, є більш ефективний. І що ті жертви, які потрібно зробити в процесі ухвалення нових законів та побудови нових інституцій, окупляться в майбутньому. Але Росія пішла за іншою траєкторією.
– Із огляду на різницю в поглядах між ЄС і Росією на «Східне партнерство», чи, на Вашу думку, для країн, що беруть у ньому участь, може існувати якийсь інший, третій шлях?
– У нас в Польщі колись була приказка: «Третій шлях веде до Третього світу». Дивіться, ми зараз вживаємо пишномовні слова для визначення чогось насправді дуже скромного. Спрощення візового режиму, вільна торгівля, трохи допомоги в ознайомленні чиновників із європейським законодавством – це не те, що може вести до конфронтації. Бо ці країни можуть далі торгувати як із ЄС, так і з Росією, як це робить Польща, наприклад. Я щойно повернувся з Москви, і зі здивуванням побачив у своїх матеріалах, що готувалися до візиту, що Польща має товарообіг із Росією на 30 мільярдів доларів. Фактично, Росія є нашим другим за значенням торговельним партнером, хоч ми вже і в НАТО 10 років, і в Європейському Союзі 5 років. То я не бачу тут ніяких суперечностей.
(Прага – Київ)
– Але російська риторика базується на конфронтації. Чи усвідомлює це ЄС?
– Давайте реалістично дивитися на речі. Спрощення візового режиму не належить до тих речей, які люди мали на увазі, коли в 19 столітті вживали термін «сфери впливу». Тут ідеться лише про механізми, які мають допомогти людям у спілкуванні. Якщо ми візьмемо торгівлю, то більшість із цих країн є членами Світової організації торгівлі, і розвиток вільної торгівлі також відповідає інтересам усіх, і тут також немає поля для змагання. І, нарешті, проекти з розвитку громадянського суспільства, надання стипендій, надання допомоги для підвищення стандартів у різних сферах. Я, дійсно, не розумію, як розсудлива людина може побачити тут якусь загрозу.
– Чи, на Вашу думку, Росія є потугою і чинником стабільності в Східній Європі?
– Росія напевно є потугою, і зараз, як виглядає, вона зробила свій вибір. Але інші країни, які були в межах Радянського Союзу, відчувають більше тяжіння до Європейських стандартів та ідей, і це не дивно. Наприклад, Польща – це країна, де зародилася «Солідарність». Ми боролися за свою свободу довго і запекло, і ми віримо в те, що демократія має сенс, що справжній вільний ринок, котрий базується на конкуренції, а не на партійному контролі над ресурсами, є більш ефективний. І що ті жертви, які потрібно зробити в процесі ухвалення нових законів та побудови нових інституцій, окупляться в майбутньому. Але Росія пішла за іншою траєкторією.
– Із огляду на різницю в поглядах між ЄС і Росією на «Східне партнерство», чи, на Вашу думку, для країн, що беруть у ньому участь, може існувати якийсь інший, третій шлях?
– У нас в Польщі колись була приказка: «Третій шлях веде до Третього світу». Дивіться, ми зараз вживаємо пишномовні слова для визначення чогось насправді дуже скромного. Спрощення візового режиму, вільна торгівля, трохи допомоги в ознайомленні чиновників із європейським законодавством – це не те, що може вести до конфронтації. Бо ці країни можуть далі торгувати як із ЄС, так і з Росією, як це робить Польща, наприклад. Я щойно повернувся з Москви, і зі здивуванням побачив у своїх матеріалах, що готувалися до візиту, що Польща має товарообіг із Росією на 30 мільярдів доларів. Фактично, Росія є нашим другим за значенням торговельним партнером, хоч ми вже і в НАТО 10 років, і в Європейському Союзі 5 років. То я не бачу тут ніяких суперечностей.
(Прага – Київ)